Уже кілька місяців відвідувачів резиденції митрополита УГКЦ у Філадельфії владики Бориса Ґудзяка тішить і вражає виставка сучасного іконопису, що її спеціально підготувала Галерея сучасного сакрального мистецтва Іконарт зі Львова.
“Ця виставка є своєрідною ретроспективою діяльності галереї, відображаючи її відкритість до нового, бажання діалогу із сучасною культурою та, разом з тим, пошану до традицій та потребу актуалізації духовних пошуків і досвіду минулого”, — зазначила богослов та мистецтвознавець Марія Цимбаліста в анотації до виставки.
“Десятиліття брутального тоталітаризму перервали багато наших традицій, лишили багато ран на тілі і душі народу та Церкви. Тому радісно бачити тих, хто відновлюють традиції і дотиком краси зцілюють рани”, — наголосив Митрополит Борис.
Команда комунікацій Філадельфійської Ариєпархії створила невеличкий фільм про виставку, митців, що на ній представлені та галерею Іконарт, щоб не лише мешканці Львова, де міститься галерея, чи Філадельфії, де відбувається виставка, але й все охочі, бодай віртуально могли познайомитися з сучасним українським іконописом.
Костянтин Шумський, засновник галереї
Одним з завдань нашої галереї є гідна промоція, представлення надзвичайно цікавих митців, які працюють в царині сучасного сакрального мистецтва, допомогти донести їм свою творчість до глобального поціновувача. Ми мали вже декілька гарно організованих проектів як в Європі, так і в США. Коли ми отримали запрошення від митрополита Бориса зробити виставковий проект у Філадельфії, ми радо відгукнулись, і це для нас велика честь. У виставці беруть участь 15 художників, яких об’єднує пошук сакрального. Усі вони творять історію ікони у сьогоденні.
У Львові існує достатньо велика кількість митців, які творять середовище. IconArt — це місце, майданчик, де митець може зустрітись зі своїм поціновувачем. Філадельфія — це перший майданчик, де ми представляємо ці твори і плануємо, що ця виставка подорожуватиме і видозмінюватиметься. 2015 року ми мали великий виставковий проект в Українському інституті Америки в Нью-Йорку, де ми представляли 60 праць 20-ти митців.
У співпраці з митцями важливо, щоб мистецтво відповідало двом важливим категоріям: духовна наповненість і творчість, коли митцю вдається це поєднати, для нас це і є каноном.
Митці розповідають про виставку, свою творчість, розуміння особливостей сучасного українського іконопису та галерею, яка їх усіх об’єднала.
Остап Лозинський
Ікони, які представлені на виставці, є наближеними до народної традиції: гуцульської, покутської, лемківської ікони. Я займаюсь дослідженням українського іконопису, зокрема народного іконопису Гуцульщини і в своїй творчості я старався відтворювати один з напрямків іконопису. Зараз я все міксую і важко сказати чи моя ікона є гуцульською, чи покутською чи лемківською, але безперечно — коріння у нашій давній іконі.
Іконі «Втеча в Єгипет» я старався надати рис теплоти і сімейності. Пресвята Родина втікає до Єгипту разом зі своїм песиком. Це маленький елемент, але він додає життєвості цій іконі.
Зараз Львів є однією з важливих платформ розвитку сучасного іконопису. На мою думку, іконопис, який твориться в львівському середовищі, чітко є в структурі сучасного мистецтва. Це середовище, яке розвиває сакральне мистецтво, і розвиває його дуже особистісно. Ми можемо побачити митців, які мають свою виразну мову, своє виразне розуміння іконопису, але, що дуже важливо, вони мають глибинне розуміння богослов’я. Вони мають віру і розуміють – що і навіщо вони це роблять. І це є мабуть найважливіше.
Роман Зілінко
Я і декілька моїх друзів працюємо в народній манері. Я захоплююсь народним мистецтвом від давна. На початку 90-их років, коли я ще був дитиною, формувався, тоді була перша хвиля захоплення іконами на склі, гуцульським іконописом і власне з того часу це моя любов. Я працюю в музеї, займаюсь організацією виставок та іншими проектами. Малярство – це віддушина, намагання реалізувати себе.
В моєму особистому житті роль владики Бориса є дуже великою. Я був студентом третього набору Львівської Богословської Академії і фактично формувався, виростав та ставав тим, ким я є, в тому середовищі, яке створив Борис Ґудзяк. Моє захоплення іконою, таке серйозніше, було в студентські роки, також здебільшого з подачі Бориса Ґудзяка і його оточення. Тепер, коли я займаюсь малярством, то кожного разу, коли зустрічаємося, я відчуваю підтримку чи підштовхування.
Є гарне середовище художників, митців, які об’єднані навколо галереї ІconАrt, і з ним можна робити великі проекти. А можливість вийти поза галерею, розширює фізичні кордони і кордони можливостей.
Оля Кравченко
Кожен з нас працює в певному напрямку, і проглядаються певні риси характеру, чіткість, випрацюваність. Що б ти не робив, яку б тему, який інший твір чи задум не вибирав, він все одно буде нести цю лінію, випрацюваний, авторський стиль, манеру.
Зараз мені хочеться експериментувати, і я кожен раз кажу собі, що от закінчу цю роботу і тоді почну. Зараз мені хочеться більше якоїсь легкості, прозорості. Хочеться експериментувати з фактурами та іншими елементами.
IconArt – це наша родина, бо ми з нею зростали, з нею розвивалися, тут відбуваються всі виставки, пов’язані з іконописом, зокрема моїх було три чи чотири.
Оксана Романів-Тріска
Я починала малювати на склі, вивчивши давню техніку народних ікон Гуцульщини, Покуття і Буковини, виконаних наївними майстрами. Я від них запозичила принцип малювання, але очевидно завжди залишатися в однаковій техніці було не цікаво, і власне скло спонукає до експериментів. Ця техніка цікава тим, що можна нанести рисунок, а кольоровий шар інтерпретувати вільно, потім використовуючи позолоту, інші додаткові ефекти, і так досягаєш модерного звучання ікони. Скло дає багато візуальних ефектів, насамперед, працюєш зі зворотом, тобто, потрібно собі уявляти, що ти отримуєш зворотне зображення. Якщо Богородиця обіймає Ісуса правою рукою, а обернувши скло, вона буде огортати Його лівою рукою. На склі можна використовувати розтяжки, різні живописні підходи, які на полотні не можна використати.
У мене часто є сумніви чи це справді ікона, чи живопис на релігійну тематику. Це залежить від сприйняття ікони, дехто її сприймає модерно, тобто, вона є символом, і для людини техніка не має значення, а дехто все-таки хоче бачити канонічний образ. Власне в ІконАрті, представлені багато напрямків і пошуків іконопису. Допустимість вільнодумства, творчої інтерпретації дозволяє розширити діапазон сприйняття ікони або релігійного образу.
На виставці в Філадельфії представлені дві Богородичні ікони: Богородиця Надії і Богородиця з Дитям і три ангели. Богородична тематика є для мене щорічною. І так для багатьох авторів. Тобто, теми вічні, і до них хочеш повертатися. Коли починаю новий етап малювання, я починаю власне з Богородичної ікони. Для мене вони є етапними і знаковими.
Катерина Кузів
Наразі для мене першоджерелом є тексти і пережиття того тексту, тобто в мене немає прив’язки до якогось кольору. Вважаю, що необхідним є дотримання канону, але канону догматичного богослов’я, а не такого візуально-оболонкового. Відповідно, навіть якщо цей колір є сталий для одежі Богородиці, я не вважаю його конче необхідним. Конче необхідним є дотримання богословських догматів і в жодному разі не до чогось такого зовнішнього.
Зазвичай, до якихось роздумів підштовхує Святе Письмо чи ірмоси, кондаки, якісь наспіви Літургії, Вечірньої, Утрені і потім воно якось візуалізується в роботу.
В Філадельфії зараз представлено мої чотири роботи. Одна з них — це Євхаристія, де зображено Тіло і Кров Господні у вигляді Святого Причастя на тлі розквітлого хреста. Розквітлий хрест є в традиції християнства, як символ перемоги над смертю. Інша робота – це Різдво Христове, там є проведена паралель з Богородицею Пієтою, тобто момент смерті і жалю, якоїсь материнської радості появи дитини і пережиття її втрати. Є пусті пелени, які знизу в гробі вже символом Воскресіння Христового, тобто така двополярна композиція.
Також там представлена ікона Успіння Богородиці, де Богородиця представлена в гробі серед квітів. Я керувалася текстами апокрифів, там вказано, що тіла Богородиці не бачать, але знаходять квіти і пахощі.
Розуміння богослов’я є невід’ємне від іконопису. Іконопис для мене це є Воплочення Божого Слова і роздуми над ним. Якщо богослов’я теоретичне, то в нас воно візуальне. Іконопис має бути відповідний до сучасного середовища і відповідати сучасній людині. Це має бути щось живе, що б промовляло до людини і таким чином воно б виконувало функцію проповідування, бо для цього воно й створюється. Людина, яка не обізнана в тих системах, мала б відчути цю роботу і через неї пробувати прийти до Церкви.
Іконопис дозволяє бути мені максимально вільною.
Уляна Томкевич
Ікона Об’явлення Богородиці св. Бернадеті у Люрді була створена у Франції на пленері, який організував владика Борис Ґудзяк. Також ще є Пресвята Родина, також ікона Благовіщення. Тема Благовіщення часто зустрічається в моїй творчості, бо вона мені подобається і є близька, Є теми і сюжети, до яких я періодично повертаюся або ж близькі протягом певного періоду.
Моя техніка класична, візантійська. Я малюю на дошці з левкасом, пігментами, жовтковою емульсією, єдине, що потім я використовую здрапування або зішліфовування зайвих елементів. Тому ікони легкі, нема нашарування фарби. Мої ікони не є надто модерними, вони є образотворчими, там видно образ, видно лики, лише кольорова гама трошки відрізняється.
У іконописі почуваюся повністю вільною, але для того, щоб почуватися вільною і не робити помилок, канон треба знати. Тобто знати, що можна змінювати, а що не можна, що допустимо зобразити, а що ні.
Твори, які зараз на виставці у Філадельфії є консистенцією авторів і творів, яких можна побачити в IconArt за десять років. Тому варто прийти і познайомитись з кожним автором - його роботою і авторською технікою.