У гостях в Eikonon Schole на Закарпатті

Отримати навики малювання візантійської ікони, відвідати старовинні закарпатські церкви, дізнатися про історію та духовність краю, спробувати традиційні страви та навіть навчитися варити бограч – усе це стало можливим для учасників іконографічної школи Eikonon Schole, яку організували брати-капуцини східного обряду в Ужгороді.

У школі взяли участь більше десяти учасників з Мукачівської єпархії, Львова, Києва та учасниця з Польщі.

Натхненник школи отець Юстин Русін зазначив, що ідея такої школи з’явилася, коли побачили, що люди, котрі є греко-католиками, живуть у візантійській традиції, відчувають певне замішання у візантійській естетиці і не надто багато знають про карпатську руську ікону, яка властива для регіону.

«Молодь з Ужгорода, а також гості з України та Польщі мали змогу зануритися в світ, де ця ікона жила, де вона є в домівках людей, на придорожніх розп’яттях - різна ікона, не обов’язково класична візантійська, але також і спотворена, у народному баченні. А також пізнати регіон, архітектуру, мистецтво академічне та народне, бачити різні храми і різні стилі», - розповів отець Юстин.

Брати-капуцини мають досвід проведення подібних шкіл в Костянтинові, де брат Сергій Губицький вже протягом п’яти років проводить іконографічні уїк-енди. Він вважає, що брак досвіду малювання є плюсом при навчанні іконографії. «У цій групі є багато людей, які вперше зустрічаються з малюванням. Це великий плюс, бо в порожній глечик можна більше налити, аніж в уже заповнений. Наприклад, серед учасників є художник і йому важче від’єднати живопис від іконопису, звичайний малюнок від канонічної церковної форми», - пояснив брат Сергій.

Сам художник Олександр Сидорук у захопленні від процесу писання ікони. Він поділився своїми відчуттями: «Виявилося, що я нічого не знаю про іконописання , бо навчаючись у радянські часи, не сприймав цього мистецтва серйозно. Займаюся живописом, малюю портрети, пейзаж, працюю як театральний художник, але до ікон беруся вперше, як учень найнижчого рівня. Готовий сидіти над іконою від ранку до вечора, отримую величезне задоволення, яке не приносять звичайні пленери, і з задоволенням роблю помилки».

На першому етапі учасники школи вчилися писати ікону Спаса Нерукотворного, під час наступної школи малюватимуть ікону Богородиці, а пізніше групову ікону, тобто розвиватимуть уміння.

Брат Сергій каже, що його ціль захопити. «Ми люди реклами, і ми мусимо бачити, ми часто купуємо те, що бачимо. Моя ціль - вернути цінність, яку ми втрачаємо. Колись церква боролася за ікону, тепер ікона бореться за церкву». Він сподівається, що для учасників це знайомство з іконою переросте в захоплення. Брат Сергій розповів також про труднощі, з якими зіштовхнулися іконописці-новачки. «Етап золочення ікони і перенесення першого малюнка всім дуже сподобався, а пізніше почалися труднощі із змішанням фарб, які готуються за старовинним методом», - пояснив він.

Кореспондентка РІСУ приїхала в гості до школи саме тоді, коли почалися перші труднощі, а тому на обличчях учасників було не блаженство митців, а зосередженість і серйозність добрих учнів.

Під час школи учасники мали змогу відвідати багато закарпатських храмів та отримати дуже фахові пояснення особливостей архітектури та розписів, а також народних традицій, від Михайла Приймича, викладача Закарпатського інституту мистецтва.

День гостювання РІСУ був майже повністю виїзним – учасники мали змогу побачити церкви в Білках та Хусті, а також три із чотирьох збережених на Закарпатті церков дивовижної мармароської готики.

Церква в смт. Білки, розпис якої зробив знаний художник Фердинанд Видра

Хуст

Сокирниці

Крайниково

Данилово

Довідка

Брати менші капуцини приїхали до Ужгорода рік тому на запрошення глави греко-католиків Закарпаття, єпископа Мукачівського Мілана (Шашіка).