У Луцьку перепоховали останки жертв НКВС
Останки 110-х загиблих у Луцькій тюрмі перепоховали на подвір’ї цієї ж споруди. Нагадаємо, 13 червня цього року краєзнавці віднайшли масове захоронення жертв розстрілів у червні 1941-го року. За інформацією дослідника історії Луцької тюрми, краєзнавця Сергія Годлевського, це – політичні в’язні, яких знищили після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз.
Після судово-медичної експертизи невинно убієнні, нарешті, знайшли останній спочинок. 12 жовтня їх перепоховали неподалік від місця розстрілу, у подвір’ї тюрми. Однак не все однозначно в історії ексгумації та перепоховання. Думки істориків і краєзнавців – розділились, а юдейська громада взагалі відмовилась від участі в жалобній церемонії чину поховання, — повідомляє власкор РІСУ Лариса Андрійчук.
«Сумнівів у тому, що в братській могилі покоїлись в’язні тюрми нема, адже останки мають сліди від куль, зокрема, черепи. А от на експертизу ДНК грошей просто не виділять, це надто дорого», — каже краєзнавець Сергій Годлевський, який і знайшов масове поховання.
«Могила вимурована, вистелена гілками туї. Знизу – кістки, черепи поклали зверху і все накрили саваном. Над останками постійно молилися священики. Оскільки тут гробниця, то вважаю, що це буде три крапки. Тобто кожен, хто вважає за потрібне, зможе зайнятися додатковою експертизою чи ідентифікацією. Все це можна буде узгоджувати з єпархією УПЦ КП і владою, відкривати поховання. А от тримати в ящиках людські останки в очікуванні кращих часів, було б неетично».
На чин похорону були запрошені священики усіх конфесій, які є в Луцьку, в тому числі юдеї. Проте юдейська громада відмовилась взяти участь в перепохованні, про що вони заявили в офіційному листі до органів влади, текст якого оприлюднює на своїх шпальтах видання «Волинь-Таймс». В листі йдеться, зокрема, про те, що під час ексгумації знехтували як християнські, так і юдейські традиції.
«Ми знаємо, що серед в’язнів були українці, поляки, євреї, хоча стверджувати щось стосовно цього конкретного поховання не можемо. На могилі поставили православний хрест лише тому, що це нині територія православного монастиря (Замкового Чоловічого Свято-Архангельського — авт.). Це не узурпація, прийти і вшанувати пам’ять невинно убієнних може кожен», — наголошує Сергій Годлевський.
Не так вважає ще один відомий луцький краєзнавець Ігор Левчук. «Ексгумація здійснена з недопустимими порушеннями», — переконує він. «Останки мали вийняти в анатомічному порядку, адже люди лежали шарами. Натомість поскладали окремо черепи, окремо кістки – купами. Топталися в ямі, знищуючи генетичний матеріал останків, брали їх без рукавичок. Багато людей все ще сподіваються знайти своїх родичів, загиблих у Луцькій тюрмі. Я маю сумніви, що це саме в’язні тюрми, можливо, це військовополонені зі шталагу».
Щоб з’ясувати обставини, за коментарем звертаємося до начальника Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи Ігоря Жибуна. «Ексгумацією рештків займалося комунальне підприємство Львівської обласної ради «Доля». Я не історик і не археолог, тому коментувати, чи дотримано всіх процедур, не можу. Поліцією було винесено постанову на проведення криміналістичної судово-медичної експертизи і зареєстровано в єдиному реєстрі досудових розслідувань. Згідно з нею ми і проводили експертизу, відповідно до інструкцій, рештки розкладали, фотографували, ідентифікували – чоловічі, жіночі, дитячі, а також визначили кількість — 110. Сказати точно, були це в’язні, чи полонені шталагу ми не можемо – лише визначити тілесні ушкодження. Так, кульові поранення є, небагато, але рештки, особливо черепи, майже в непридатному стані, розсипаються. Можливо, тут є й різні пласти історії. Є речові докази, залишки предметів, гребінці, ремені – ці з одного історичного шару. Знайшли один дитячий череп і кістки. Щодо експертизи ДНК, то її необхідно робити в порівнянні. Тобто мати біологічний матеріал від людини, і лише тоді, порівнявши, можна її ідентифікувати».
«Щодо Луцької в’язниці питання не закрите, а лише розпочате», — зауважує краєзнавець Сергій Годлевський.
«Не скажу, що мої пошуки дуже успішні. Я почув історію Луцької тюрми в 1989-му році від живих свідків, коли був юнаком-студентом. Потім знайшов їх аж 49. Вдалося з’ясувати, що масових поховань було 4. На сьогодні досліджено дві: одна, найбільша — у дворі колишньої в’язниці (зараз над нею знаходиться православний церковний купол, який єпархія УПЦ КП планує підняти на споруду колишнього католицького монастиря бригідок), яка виявилася порожньою – останки з неї були вивезені. Є фотографії липня 1941-го року, що доводить: тут була могила. Друга могила виявилася повна. Третя – біля трансформатора, про яку неможливо, на разі, точно зробити висновків, бо ґрунт перемішаний із залишками будівельних матеріалів. Четверта знаходиться на західному подвір’ї, колишньому монастирському, але зараз це територія приватних підприємств, що значно ускладнює можливість досліджень».
