У Львові презентують виставку до 130-ліття з часу відкриття Музею Ставропігійського інституту

У Львові охочих запрошують відвідати унікальну фондову виставку «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо» до Національного музею ім. А. Шептицького (просп. Свободи, 20). Експозиція приурочена 130-літтю з часу відкриття Музею Ставропігійського інституту у Львові (1889–1939). Відвідувачі зможуть побачити історичну та мистецьку тематичні лінії, які тісно переплелися у виставці.

За словами кураторки виставки Ольги Гордої, «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо» формує колекція творів іконопису XVІ–XVIII ст.: «Значну частину ікон експоновано вперше після 1888 року. До них долучено пам’ятки інших типологічних груп: світське малярство (портрети), предмети літургійного вжитку (дерев’яна пластика, декоративний метал, церковні тканини), археологія, рукописи і стародруки, а також архівні документи».

Мета виставки – ознайомити відвідувачів з колекцією Музею Ставропігійського інституту на прикладі знакових, хрестоматійних творів. Адже експозиція послідовно розкриває не лише сторінки заснування та діяльності цього музейного осередку, а й відстежує історію постання Успенського ставропігійського братства у Львові (з 1788 року – Ставропігійського інституту), яке впродовж XVI–XIX ст. залишалося провідною національно-релігійною громадською організацією українців Галичини.

Варто зауважити, що львів’янам та гостям міста слід звернути увагу на певну особливість: експоновані пам’ятки представлено у зворотній хронологічній послідовності, тому глядач має змогу крок за кроком наближатися до витоків – у час заснування братства.

Експозиція триватиме до 10 жовтня 2019 року.

Довідка. В історії українського музейництва Галичини друга половина ХІХ ст. була поворотним періодом, позначеним зростанням суспільного зацікавлення власним минулим і національною культурою. У Львові почали виникати численні українські громадсько-культурні інституції, які ставали речниками національної ідеї. При них закладалися музейні колекції, в яких акумулювали історичні пам’ятки – матеріальні носії культурної ідентичності українського народу. Вартісні збірки постали при Народному домі (1850), при товаристві «Просвіта» (1868), при Науковому товаристві імені Шевченка (НТШ) (1874), при Ставропігійському інституті (1889) тощо. Що ж до останнього, то тут було відкрито першу постійну публічну експозицію (1889).

Після окупації Галичини Червоною армією (1939) більшість музейних колекцій Львова (Оссолінеуму, Любомирських, НТШ, Богословської академії, Художньо-промислового музею, Народного дому й ін.) перерозподілили між «офіційно затвердженими» радянською владою музеями (1940). Переважну частину зібрання Ставропігії було розпорошено між Львівським державним музеєм українського мистецтва (тепер – Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (НМЛ)), Львівським історичним музеєм (ЛІМ) і Центральним архівом давніх актів у Львові (тепер – Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ України)).

Більшість пам’яток релігійного мистецтва сьогодні зберігається в НМЛ і є невід’ємною частиною найзначнішого в нашій країні й у світі зібрання українського сакрального мистецтва.