У Львові триває виставка карпатських «червоних образів»
Роботи хоч і не зовсім раритетні (більшість з останньої чверті ХІХ століття), та ця збірка досить важлива для дослідження та розуміння особливостей українського народного мистецтва. Про це РІСУ повідомила Ніна Поліщук.
Мистецтвознавці вважають іконопис на cклі одним із найяскравіших сторінок українського народного мистецтва. Ця течія поширилася в Центрально-Східній Європі уXVIII столітті, в Українських Карпатах відомі роботи починаючи з середини ХІХ століття. І хоч малювали ікони на склі до початку ХХ століття, «червоні образи», як казали на Гуцульщині, Покутті та Бойківщині, були досить популярними і вважаються чи не найвиразнішим здобутком цього краю у мистецтві іконографії. Цікавим є той факт, що «червоні» ікони на склі фактично не були поширеними у церквах, натомість переважили у сільських хатах Богородчан, Кутів, Косова, Космача, Чернівців, Вижниці, Коломиї.
Зазвичай на «червоних образах» місцеві маляри зображали найбільш популярних новозавітніх персонажів, яких шанували у Карпатах – св. Миколая, св. Варвару, св. Юрія. Звичайно, були ікони Розпяття, Богородиці, Спасителя. Та, на жаль, із неминучим і швидким поширенням друкарства і штампування репродукцій ікон, літографій та фотографій, традиція малярства унікальних карпатських «червоних образів» поступово зникала.
Тож уже від почату ХХ століття, а саме у 60-70 роках іконами на склі почали цікавитися тільки колекціонери. Найбільш відомі колекції таких ікон львівського поціновувача мистецтва Івана Гречки, фонди якого були частково експоновані в галереї«Iconart» у 2012 році.
Остап Лозинський, окрім малярства і організації мистецьких акцій, також продовжує справу своїх батьків – йому вдалося значно поповнити колекцію, зібрану батьками у 70-80-х роках минулого століття. Зараз його збірка налічує близько сорока гуцульських та покутських «червоних образів». Особливо цінними є ікони архистратига Михаїла, що побиває Диявола, потрійна ікона зі св. Миколаєм, Розп’яттям та Покровою Богородиці.
Роман Зілінко, художник та мистецтвознавець так відгукується про колекцію О.Лозинського: «Основною особливістю цієї колекції є її «молодість». Ця збірка доводить, що при великому бажанні і працьовитості можливо створити винятково гарну колекцію навіть у наш час, коли, здавалось би, щораз важче відшукати автентичні речі у їхньому первинному середовищі. Іншою цікавою особливістю цієї збірки є її контекстуальність у відношенні до творчості Остапа Лозинського, ікони служать йому безпосередніми взірцями для власних робіт, і також є джерелом глибших інспірацій в його живописі… Для багатьох, хто раніше знав Остапа Лозинського, у першу чергу як художника, виставка ікон з його збірки допоможе краще зрозуміти його праці і поглянути на нього як на особистість справді цілісну».
Галерея «Iconart» уже втретє на різдвяні свята презентує виставку давнього народного, а не сучасного іконопису. Організатори кажуть, що роблять це зумисно, щоби підкреслити важливість традиційного мистецтва, його зв’язку з минулим і сучасним.
Виставку можна побачити від 16 грудня до 20 січня з 12 до 19 години щодня, крім понеділка.
Фото надані галереєю «Iconart»
