У Львові збираються релігієзнавці з цілої України

ЛЬВІВ — ХХ Міжнародна конференція «Історія релігій в Україні» розпочинає свою роботу 13 травня у Львівському музеї історії релігії (ЛМІР). До участі в ній зголосилася рекордна кількість — майже 300 науковців. Серед них 22 доктори наук та 133 кандидати філософських, історичних, філологічних, політичних, медичних, біологічних, фізико-математичних, технічних, сільськогосподарських, культурології, мистецтвознавства, що представляє майже усі регіони нашої країни, — повідомили РІСУ у ЛМІР.

Офіційне відкриття ХХ Міжнародної конференції «Історія релігій в Україні» відбудеться у четвер, 13 травня о 10 годині, у приміщенні Львівського музею історії релігії, що у Львові на площі Музейній, 1. Працюватиме форум до 15 травня. Розпочнеться конференція вшануванням пам’яті Ярослава Дашкевича  — одного із засновників конференції, який помер 26 лютого 2010 року. Також підготовлено міні-виставку «Лицар духу, Вчений і Громадянин» та спогадами його друзів і науковців.

Як зауважують у ЛМІР, зросла кількість молодих науковців, дослідників з південних та східних областей України, працівників музейних установ.

За словами члена оргкомітету Лесі Киричук, канд. іст. наук, завідувачки відділом ЛМІР, серед представлених на конференцію публікацій історичної тематики простежується тенденція до посиленого інтересу науковців до вивчення українського християнства ХІ–ХV ст. Окрему групу досліджень складають роботи, в яких продовжуються поглиблене з’ясування обставин Берестейської унії та сутності догматично-богословських дискусій навколо неї, ролі церковних братств у суспільному житті тогочасної України. У контексті наукового осмислення церковного життя другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. на основі архівних першоджерел розглядаються особливості заснування і діяльності монастирів; з’ясовується соціальний статус духовенства, його відносини з парафіянами. У той же час виявляється чітка тенденція до звуження кола науковців, які займаються церковною історією періоду Габсбурзької монархії (1772–1914 років).

Одночасно помітна тенденція до розширення кола учасників конференції, які досліджують церковну історію Російської імперії кінця XVIII – початку ХХ ст., зокрема на українських землях. Прикметним є посилений інтерес до життя православної інтелігенції ХІХ ст. науковців Півдня України. «Посилений інтерес наших дописувачів до церковної історії Російської імперії мотивується прагненнями сучасних науковців компенсувати недостатність радянської історіографії, яка оминала вивчення діяльності духовенства і характеризувала її як зловорожу марксистсько-ленінській ідеології», — припускає Леся Киричук.

Заслуговує на увагу велика кількість статей, поданих до секції «Радянська доба: насильство проти віри», які за хронологією поділяються на три підрозділи: 1) довоєнна антирелігійна політика СРСР, 2) Церква у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.; 3) державно-церковні відносини у 50 – 80-х роках ХХ ст. Відзначаються новизною дослідження воєнного періоду.

Конференція триватиме 4 дні, в її програмі передбачено одне пленарне та 8 секційних засідань. Традиційно, в один з днів учасники конференції мають можливість здійснити екскурсію до сакральних місць Західної України. Цьогоріч їх очікують Жовква і Белз.

Довідка: У 1991 році з ініціативи тодішнього директора музею історії релігії Володимира Гаюка та директора Львівського відділення Інституту археографії АН України Ярослава Дашкевича було організовано круглий стіл «Історія релігій в Україні», в якому взяло участь майже 50 науковців. Вже наступного року цю ініціативу підтримав Інститут філософії АН України в особі заступника директора Анатолія Колодного.

З року в рік науковий форум, який згодом переріс у Міжнародну конференцію, здобував визнання і схвалення, число його учасників збільшувалось. Він став найбільшим в Україні місцем зустрічей широкого кола науковців та музеєзнавців, де обговорюється найрізноманітніші питання, пов’язані з релігіями.

Протягом двадцяти років помітно зріс і міжнародний статус наукової конференції: в ній брали і беруть участь науковці з Білорусі, Канади, Литви, Польщі, Росії, Словаччини, США, Туреччини, Угорщини та інших країн, серед яких особливу активність проявляють білоруські та польські колеги.