У межах Екуменічного соціального тижня подискутували про інклюзивність
«Серед Цілей сталого розвитку є така, як не залишити нікого позаду. Ми повинні пам‘ятати, що у нас не буде правдивого розвитку, якщо ми залишимо без уваги наших бідних чи хворих братів», – підкреслив у вступній доповіді професор факультету богослов’я і релігійних студій Лювенського католицького університету, доктор Аксель Льєжуа.
За його словами, існує медична і соціальна моделі розумової неповносправності. В контексті першої інтелектуальні неповносправності та психічні розлади розглядаються як медичне відхилення. Соціальна модель передбачає побудову відносин з людьми з інвалідністю на основі етики турботи.
«Інклюзія – це добре, але часто вона не передбачає включення людей з розумовими неповносправностями. Натомість модель стосунків – модель, що має в собі етику турботи та передбачає взаємини з людьми з неповносправностями. Важливо поводитись у приємний спосіб, бути дружнім. Нам треба любити людей з неповносправністю безумовно. Нам треба вийти за межі звичайного уявлення про благодійність, бо це завжди йдеться про патерналізм», – зауважив доктор Аксель Льєжуа.
Доктор Мартіна Вук з Міждисциплінарного інституту етики та прав людини Фрібурзького університету у Швейцарії наголосила, що існують різні трактування поняття інвалідності. «Вони корелюються навіть залежно від культури. Неповносправність вимагає розуміння і сприйняття. В нашому суспільстві все ж панує певне нерозуміння таких людей. Ми повинні почути голоси тих, кого ми називаємо неповносправними, щоб виникло справжнє порозуміння і діалог», – зазначила доктор Мартіна Вук.
Учасниками дискусії було і подружжя лікарів-нейропсихологів, що спеціалізуються на розладах аутистичного спектру, доктори Скот та Тереза Сіансіоло.
«Шукайте схожості, перш ніж думати про відмінності. Якщо людина сидить за інвалідним візком, вона все ж може вести машину. Не віктимізуйте людей з неповносправностями. Якась невинна фразочка: «Мені шкода, що з тобою так сталось» - може зробити їм дуже сумно. Люди з інвалідністю – це, перш за все, люди, про це важливо повсякчас пам’ятати», – порадив доктор Скот Сіансіоло.
«Наші діти мають відчувати любов. Бог не допускає помилок. Діти з інвалідністю не можуть розглядатись як помилки. Провідною силою для культурних змін має стати Церква. Діти з інвалідністю мають бути відкриті до Христа і включені в суспільство», – додала доктор Тереза Сіансіоло.
Досвідом спілкування з людьми з інвалідністю та особистими історіями, пов'язаними з темою, поділилась Анна Нагірна, керівниця проєктів і програм Центру «Емаус».
«За іншістю людей з інвалідністю стоїть насправді те, що притаманно нам усім: вразливість та потреба в безумовній любові і прийнятті. Через вразливість друзів я навчилась приймати свою вразливість. Люди з інвалідністю роблять нас кращими. Якось я йшла сумна, пригнічена, зустріла своїх друзів: пані Марію і її сина Вадіка, який має серйозний розлад через церебральний параліч. Той хлопчик тоді сказав мені: «Дякую, що ти є». Я була дуже розчулена і вражена. Ці слова за долі секунди справді змінили мій світ», – розповіла Анна Нагірна.
Екуменічний соціальний тиждень (ЕСТ) – Всеукраїнський суспільний форум, який прагне об’єднати ресурси громади, влади, соціальних організацій, Церков, ЗМІ та освітян навколо вирішення актуальних проблем суспільства, базуючись на загальнолюдських цінностях та Соціальній доктрині Церкви, стимулюючи екуменічний діалог у соціальній сфері.
