У Свято-Володимирському кафедральному соборі співом прославляли Бога

Два тижні минуло від дня святкування Великодня, та Україна ще живе цим величним святом. «Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!» — вітаємо один одного і радіємо найбільшому християнському торжеству.

Саме Великодню був приурочений концерт Київського сифонічного оркестру і хору «Пісні про віру і небеса», що відбувся 15 травня у Свято-Володимирському кафедральному соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Під сімома куполами собору лунали шедеври акапельної духовної музики – твори Бортнянського, Березовського, Стеценка, Лисенка, Палестріни, Бардоша, Казальса, Стенфорда та інших композиторів. Художній керівник та диригент Вес Дженсен (Канада) висловив найщиріше захоплення від тих вражень, які він отримав, знаходячись під величавими зводами храму.

Насправді атмосфера концерту була і камерною, і величною одночасно. Розпочав його ансамбль дзвіночків виконанням «Пасхального гімну» Дмитра Бортнянського. Живильний перелив дзвіночків налаштував слухачів на Великодній лад, ніби вливаючись у загальну симфонію пасхальних перездвонів.

«Благослови, душе моя, Господа, і не забувай всіх добродійств Його!» — ніби дивовижно потужний сплеск духовної енергії,ці слова українського митця Кирила Стеценка пробуджували до життя. «І не забувай всіх добродійств Його!» — закликали до прославлення живого й вічного Бога.

Але найурочистішою частиною духовного концерту стало виконання «Молитви за Україну» Миколи Лисенка. Чи можна лишатися байдужим до таких щирих, душевних слів, до слізного благання про щасливу долю для українського народу... «Щастя дай, Боже, народу на многая, многая літа!» — разом злилися голоси хористів і слухачів.

До речі, «Молитва за Україну» Лисенка у 1992 р. була затверджена офіційним гімном Української Православної Церкви Київського Патріархат, а наприкінці XX ст. стала другим державним гімном незалежної України.

Лунали пісні, лилися молитви... Класичні, історичні твори. Але ця музыка — позачасом, і тому — сучасна. У духовності своївиміри, і хто знає, до яких глибин і висот вона сягає, адже вона зуміла підвестиукраїнську духовну класику до світового визнання.

Юлія Долматова