Стів Вебер, президент Асоціації і офіційний представник CBN в країнах СНД, переїхав до Києва з Америки в 1991 році. Разом з дружиною виховує 6 дітей, троє з яких – усиновлені. Стів розповів РІСУ, які зміни спостерігає в Україні за всі ці роки, чи є перспективи для телебачення в епоху Інтернету, як зацікавити християнською програмою невіруючих. Звичайно ж, поговорили й про наболіле – участь християн у виборах влади.
«Суперкнигу» подивилося 500 000 000 глядачів у 106 країнах світу. У СНД «Еммануїл» теж створює телепрограми на християнські теми – їх показують на «світських» каналах і в Інтернеті. Асоціація також має декілька проектів допомоги бідним – дітям-сиротам, ромам, хворим.
Стів Вебер, президент Асоціації і офіційний представник CBN в країнах СНД, переїхав до Києва з Америки в 1991 році. Разом з дружиною виховує 6 дітей, троє з яких – усиновлені. Стів розповів РІСУ, які зміни спостерігає в Україні за всі ці роки, чи є перспективи для телебачення в епоху Інтернету, як зацікавити християнською програмою невіруючих. Звичайно ж, поговорили й про наболіле – участь християн у виборах влади.
Зараз ми намагаємося підсумувати все, що ми зробили за ці 20 років існування Асоціації «Еммануїл» в Україні, і це дуже складно, тому що практично кожен день ми робимо добрі справи, від яких змінюються долі людей.
У 1991-му році, коли я приїхав в Україну зі США і ми почали працювати тут, тільки-тільки розпався комунізм – люди почали говорити, як вони вірять. Зараз, навіть коли трошки погано політично, в будь-якому випадку люди вільно можуть говорити про це. Це величезна зміна для людини, і це дуже приємно.
Ще одна величезне зміна в країні за ці роки – це ставлення до дітей-сиріт. 20 років тому навіть віруючі носили подушки, щоб ніхто не знав, що вони візьмуть дітей з дитячого будинку, – таким було ставлення до дітей-сиріт. Сьогодні усиновлення – вітають, багато зважається на це, і це стає гордістю України. Сім'я усиновила 6 або 7 дітей, і вони – гордість України. 20 років тому їх вважали б людьми з проблемами. Це велика зміна суспільства, яка має величезне значення.
Чому ми почали і соціальні проекти крім телепрограм? Людям у світі, далеким від Бога, все одно, як ми думаємо. Це не наша мета – зробити так, щоб усі люди думали однаково. Але ми хочемо, щоб вони жили по-іншому, а як? Через соціальні дії, практичні дії іноді можна сильніше показати Євангеліє, ніж говорити про Євангеліє. Тому у нас є кілька видів допомоги, в тому числі фізичної – ми доставили вже 215 контейнерів гуманітарної допомоги, працюємо з дітьми-сиротами, є медична допомога та інше.
Телебачення як таке відмирає. Можливо, ще 10 років проіснує телебачення. Але вже скоро все буде через Інтернет, і навіть телебачення. Але телебачення – це просто механізм отримати інформацію. Скоро люди будуть отримувати новини коли вони хочуть, де вони хочуть і які вони хочуть.
Як зацікавити невіруючих? Все залежить від того, наскільки ми творчі. Якщо ми не ставимо в Інтернеті нічого цікавого, тоді ми будемо в християнському гетто, будемо робити ці програми тільки для себе. У своїх програмах ми показуємо реальність, і це реальність для будь-якої людини, не тільки віруючої. Ми хочемо дати вікна духовного світу. І ми робимо це через історії: ось це сталося з цією людиною, це – з цією. Якщо 20 років не було дощів і віруючі починають молитися, а потім йде дощ, – це цікаво не тільки віруючим, вся країна цікавиться цим.
На нашому сайті poiskboga.com люди клікають, щоб про них молилися молитву покаяння. Близько 3% з них залишають свою електронну адресу і кажуть: «Я хочу, щоб хтось контактував зі мною, щоб я зміг рости духовно. І у нас уже близько 17 тисяч людей залишили свої адреси. Кілька тижнів тому до нас прийшла жінка – її син у в'язниці, дочка – повія, а сама вона хотіла покінчити життя самогубством. І потім через телефон довіри, через контакт церков, через довгий ланцюжок ми відвідали її, і через молитву вона почала приходити до нас. Вона більше не думає про самогубство. Це дуже яскравий приклад, який стався кілька тижнів тому.
Ми тут, щоб проповідувати Євангеліє. Звичайно, ми також хочемо підбадьорити віруючих. Але наша основна аудиторія – це невіруючі. Ми робимо дитячі програми, робимо і для дорослих – вік не має значення.
Коли говоримо про політику, головне для віруючих – не сподіватися на державу. У нас є мандат від Бога змінювати суспільство, але не через державу. Ми маємо мандат робити це через служіння людям. З іншого боку, кожен віруючий повинен бути хорошим громадянином своєї країни, а що це значить? Взяти відповідальність і голосувати. Вивчати ситуацію і голосувати.
Я зараз маю голосувати для Америки – через пошту. І я вивчаю інформацію про кожного кандидата, чого вони хочуть, які у них програми, закони. Ось я недавно читав: якщо дівчина в 13 років хоче зробити аборт, чи треба повідомляти батькам? Один закон говорить, що не треба, інший – що без повідомлення одному з батьків неможливо робити аборт. І це відповідальність, мій голос має значення! Найжахливіше, коли віруючі думають, що їх голос нічого не змінить. Це величезна помилка, тому що від такого ставлення страждає суспільство.
Ольга МАКАР