Любляча Матір і Заступниця
28 серпня (15 серпня) за Юліанським календарем Церква відзначає свято Успення Пресвятої Богородиці. Про це свято у розмові Олександра Козловського (Укрінформ) з архимандритом Євстратієм (Зорею).
Мабуть не знайдеться в світі людини, яка б не любила свою матір щиро і всім серцем – всією повнотою своєї душі. Бо материнська любов – найсвятіше, найчистіше почуття, яке тільки може мати людина на землі. Так само і ми любимо своїх дітей материнською любов’ю незалежно від їхніх талантів і здібностей – любимо такими, які вони є.
Така чиста, свята любов до дитини властива не тільки матері, але й люблячому батькові, бо в цьому виявляється саме та Божа природа, якою наділив нас Господь. Тому що Він – і є любов, і немає нічого святішого ніж чиста любов Божа.
Успення Пресвятої Богородиці, як кажуть в латинській традиції — Внебовзяття Пречистої Діви, відзначається на честь упокоєння Божої Матері, яка після того, як Син її вознісся на небеса, оселилася в домі Йоана Богослова.
Це свято завжди було особливо популярним в Україні. Всі три православні лаври і одна греко-католицька, а також римо-католицька катедра-базиліка і вірменський собор у Львові — присвяченні Успенню Пресвятої Богородиці. Рідко знайдеться місто, де би такого храму не було. 
І за доброю вже традицією про це свято розповідає прес-секретар Київської Патріархії, архимандрит Євстратій (Зоря).
— Перебуваючи ще на хресті, Господь сказав до матері: “Оце, жоно, твій син!” Потім звернувся до Іоанна, вказуючи на Діву Марію: “Оце мати твоя”. Євангеліє говорить, що з того часу прийняв цей учень її в дім свій.
Разом з апостолами, іншими учнями Христовими Діва Марія перебувала в Сіонській горниці, коли відбулося чудо сходження Духа Святого в день п’ятидесятниці. За переданням церковним, подібно до апостолів, вона отримала жереб служіння, і цим жеребом їй випала місцевість, яка зараз називається Афонським півостровом чи горою Афон. Ця місцевість називається ще уділом Божої Матері, бо там вона проповідувала. Пізніше на горі Афон було засновано багато монастирів. І сьогодні це є місцем аскези монашого подвигу. Хоча пройшло вже багато століть, але Діва Марія особливо вшановується саме в цій місцевості – вона називається ігуменею Афонської гори. 
Після всіх своїх праведних трудів Діва Марія, як і кожна людина, підійшла до завершення свого земного життя. Про час свого відходу вона довідалася від того самого архангела Гавриїла, який раніше сповістив її про те, що вона має стати матір’ю Спасителя. Він явився їй із гілкою райського древа і сповістив, що за деякий час прийде її Успення. Діва Марія з радістю сприйняла цю звістку, бо чекала, що скоро зустрінеться зі своїм Сином і наказала все приготувати до свого похорону. І коли вона упокоїлися, то чудесним чином на її похорон зібралися всі апостоли, які проповідували в цей час Євангеліє в різних країнах, окрім апостола Фоми. І ось оцю гілку райського древа під час поховання несли поперед гробу Божої Матері, а апостоли і учні Христові та інші християни із піснеспівами прославляли Діву Марію і Сина Спасителя Господа Ісуса Христа.
Марія була покладена за звичаєм юдейським у печерному гробі. Через деякий час, за традицією, ті, хто ховали і сумували за померлою, мали цей гріб відвідати. До цього часу серед учнів з’явився і апостол Фома. Він хотів особисто поклонитися Діві Марії. Але, коли відкрили гріб, то тіла Божої Матері там не знайшли. А коли учні за звичаєм підносили молитву під час своєї трапези, то побачили у видінні Ісуса Христа і душу Діви Марії на руках Його. І вигукнули тоді вони: “Пресвята, Богородиця! Допомагай нам, спаси нас!”. І зрозуміли, що її божественний Син взяв тіло Пречистої Діви, воскресивши її раніше загального воскресіння, щоб вона не зазнала тління смерті, і взяв її у Свої Небесні оселі.
Тому Діва Марія, як матір Спасителя, свята жона, яка сподобалася бути матір’ю Сина Божого, найчистіша і найневинніша з усіх людей, яка не тільки по благодаті мала великі дарування, але й сама багато дбала про те, щоб виконувати якнайкраще всі заповіді Божі, по особливому вшановується серед віруючих християн. Церква в піснеспівах називає її чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів. Тобто вищою від усіх Небесних сил, від найвищих чинів ангельських. Бо вона хоч і людина, а не ангел, але у своєму житті явила подвиги і сподобалася благодаті більшої, ніж будь-який з них.
— У своїх молитвах православні віруючи часто звертаються по допомогу до Божої Матері. Чи можна звертатися до людини, нехай і найсвятішої, яка покинула цей світ? 
— Те, що Пресвята Богородиця відійшла від цього світу земного, ще не означає, що її немає з нами. І Церква в день Успення, прославляючи Діву Марію і вшановуючи це свято, співає: “У різдві дівоцтво зберегла ти і в успінні світу не залишила ти, Богородице. Перейшла ти до життя – бо ти мати життя і молитвами твоїми визволяєш душі наші”. Тобто, Діва Марія і після свого Успення не залишає своїми молитвами, своєю допомогою нас, людей віруючих, тих, хто живе сьогодні на землі.
Свято це називається святом Успення, тому що вона не померла у звичайному розумінні цього слова, а наче заснула тимчасовим сном, і Господь від цього сну її воскресив і взяв до Себе на небеса.
Можна багато наводити прикладів і з історії, і житія святих , де розповідається про те, як Діва Марія навіть суд Божий приклоняла на милість, була заступницею. Саме тому і сьогодні на честь Божої Матері будується багато храмів і особливо вшановується Церквою Свято Успення Божої Матері. Тому що це свято покликане стверджувати нас у тому, що, хоч Діва Марія по плоті і заснула, але духовно вона разом з нами. І ми можемо звертатися до неї зі своїми проханнями, бо вона чує їх.
Як і усі інші свята, що пов’язані з ім’ям Пресвятої Богородиці: це і свято Благовіщення, і Різдво Богородиці, і свято Покрова Пресвятої Богородиці і інші, нагадують нам про те, що ми маємо для себе матір і заступницю, яка молиться за нас, яка утирає наші сльози та заспокоює наші турботи, яка благає своїми молитвами Сина свого Господа нашого Ісуса Христа помилувати нас і дати нам спасіння – те спасіння, якого і вона сама досягла.
На світлинах:
— Успенський собор Києво-Печерської лаври (з архіву газети "День") і Успенська церква в Тернополі;
— ікони Успення: 1) авторства єромон. Ювеналія Мокрицького, 2) з офіційного сайту УГКЦ
