Основні вірменські релігійні свята

Різдво та Хрещення Господнє. Богоявлення
Від середини ІІ ст. християни разом з Різдвом відзначали поклоніння волхвів та Хрещення. Згідно з цією старовинною традицією Вірменська Церква Різдво та Хрещення святкує одночасно – 6 січня.

Бун Барекендан – так називається вірменською масляна (масниця), яка передує Великому Посту. Перед деякими церковними святами теж обходять масницю, яку йменують «Бун», тобто «істина». Бун Барекендан передує сорокаденному Великому Посту до Квітної Неділі, після якої йде безпосередньо Страсний тиждень (Аваг шабат).

Пасха – Затік
Пасха вірменською називається Затік (від дієслова «зател» — «відрізняти») – найбільш значиме християнське свято, присвячене чудесному Воскресінню Христовому. Пасхальне вітання вірменською звучить так: «Крістос ґар’яв і мерелоц! – Орґнял е ґарт’юнн Крістосі!» («Христос воскрес із мертвих! – Благословенне Воскресіння Христове!»).

Благовіщення Пресвятої Богородиці (День Материнства)
Це велике свято встановлене на пам’ять сповіщення архангелом Гавриїлом Пресвятій Діви Марії благої вісті про народження від неї Спасителя світу, Сина Божого. День свята Благовіщення 7 квітня оголошений в Республіці Вірменія днем Материнства.

Престольне свято Катедрального собору Св. Ечміадзіна
Вірменський історик V ст. Аґатанґелос розповідає про видіння, яке мав св. Григорій Просвітитель під час молитви біля могил святих мучениць-гріпсімеанок: Ісус Христос із золотим молотом в оточенні небесного воїнства приводить св. Григорія до язичницького капища Сандара-мета (у Вагаршапаті). Від удару цим молотом виникає вівтар у сяйві вогненного хреста. На цьому, вказаному Господом місці, у 303 р. Св. Григорій і збудував храм, що потім став катедральним. Згодом, щоби увіковічнити пам’ять про чудесне видіння св. Григорія, цей храм був названий Ечміадзін — „Зійшов Єдинородний”.

Віднайдення мощів св. Григорія – Просвітителя Вірменії
Святкується на честь віднайдення мощей св. Григорія і повернення його десниці з перського полону у 1613 році. Останні роки життя св. Григорій провів на самоті, відійшовши в печеру на горі Сепух (тепер Туреччина), де упокоївся і був похований. Один пустельник знайшов те місце. Тіло святого збереглося нетлінним. За велінням імператора Зенона частину мощів св. Григорія привезли до Італії, іншу частину — до Константинополя. Правиця Просвітителя була вкладена у золоту форму і тепер зберігається у Св. Ечміадзіні. Нею освячують миро і благословляють вірних, її покладають на помазаних в католікоси.

Преображення Господнє – Пайтсаракерпут’юн Теарн
Народна назва свята «Вардавар». У Вірменії є традиція в цей день поливати один одного водою і випускати голубів. Цей звичай пов’язаний зі згадкою про всесвітній потоп та голуба Ноя.

Успення Пресвятої Богородиці – Верапохумн Сурб Астватсатсні
Одне із п’ятьох головних свят Вірменської Церкви. Відзначається, починаючи з V століття, найближчої до 15 серпня неділі. Цього дня після Літургії освячується виноград і роздається вірним.

Воздвиження Хреста Господнього – Хачверац
Вірменська Церква святкує цю урочистість від VII століття, найближчої до 14 вересня неділі. Перед святом триває 6-денний піст.

День створення вірменської писемності – Таргманчац
У зв’язку з християнізацією Вірменії виникла потреба перекладу Св. Письма і створення вірменською мовою церковних богослужінь, які за відсутністю писемності проводилися грецькою та сирійською мовами. Стара система письма не відповідала вимогам часу, тому необхідно було створити нову вірменську абетку. Це завдання усвідомили та зреалізували наприкінці IV ст. архимандрит Месроп Маштоц, католікос Сагак Партев та цар Вірменії Врамшапух І. Подорож цілої когорти молодих вчених-монахів до Едеси, Афін та інших світових культурних центрів, роки наукових пошуків та досліджень увінчались винайденням у 406 р. вірменського алфавіту. Під час перебування Месропа Маштоца в монастирі Амарас (район Мартуні в Карабаху), за переданням, на молитві він мав видіння: невидима рука виводила на скелі невідомі знаки. Згодом ці знаки вірменської абетки були названі символічно „36 воїнів”. Осіб, які брали участь у створенні вірменської писемності і здійснили титанічну працю перекладів багатьох творів античної та християнської літератур, Вірменська Церква зарахувала до лику святих. В їх честь було встановлене свято і заснований монастир Сурб Таргманчац (Св. Перекладачів, тепер у Туреччині). У 1879 р. католікос Ґеворг IV на місці зруйнованої каплиці в с. Ошакан (біля Єревана), де похований св. Месроп, збудував храм, до якого в день Св. Перекладачів приїжджають прочани з цілого світу.

Святі апостоли Тадей і Варфоломій проповідували у Вірменії і заснували християнські спільноти, які існували задовго до офіційного проголошення християнства державною релігією Вірменії. Тадей (Юда Яковів або Леввій) проповідував Благу Вість в Палестині, Аравії, Месопотамії, згодом у Вірменії. Приніс зі собою як реліквію наконечник списа, яким римський воїн простромив розп’ятого Христа. Ця реліквія зберігається в музеї Ечміадзінського катедрального собору. Проповідуючи в м. Шаваршані, де була резиденція вірменського царя Санатрука, апостол навернув багатьох до Христової віри, серед них і царську доньку. У 66 р. він в області Тарон прийняв мученицьку смерть – був повішений на хресті і пробитий стрілами. Мощі апостола Тадея зберігаються в Св. Ечміадзіні.

Варфоломій, також відомий під іменем Натанаїл, проповідував в Сирії, Анатолії, звідти подався й до Вірменії. За переказами, приніс рукотворний лик Богородиці. Проповідуючи в м. Агбак, навернув і охрестив сестру царя Санатрука. Цар скерував до неї декацентуріона Теренція з умовляннями відректися, але і той після проповіді апостола теж охрестився. У 68 р. за наказом царя вони троє, а з ними ще 2000 християн, були страчені.

Підготовано на основі книги: о.Тадеос Ґеворґян. Празники Вірменської Церкви. — Львів: Вид-во “Папуга”, 2005. 60 с.