УАПЦ запропонувала УПЦ КП модель церковної єдності
На сайті Андріївського кафедрального собору Української Автокефальної Православної Церкви 18 липня з’явилася відповідь Патріархії УАПЦ на зверення духовенства Івано-Франківської єпархії УПЦ Київського Патріархату, в якій пропонується власна точка зору на шляхи досягнення церковної єдності.
На сайті Андріївського кафедрального собору Української Автокефальної Православної Церкви 18 липня з’явилася відповідь Патріархії УАПЦ на зверення духовенства Івано-Франківської єпархії УПЦ Київського Патріархату, в якій пропонується власна точка зору на шляхи досягнення церковної єдності, повідомляє "Релігія в Україні".
УАПЦ не поділяє запропоноване з боку УПЦ КП негайне відновлення церковно-адміністративної єдності обох Церков, акцентуючи увагу на обережному і поступовому процесі з урахуванням кількох чинників.
Зокрема, УАПЦ на поділяє думку, щоб єпархії та парафії менш чисельної Церкви (УАПЦ) приєднувалися до структур чисельнішої Церкви (УПЦ КП), бо "чисельність не є універсальним критерієм оцінки церковного життя". Патріархія УАПЦ нагадує, що, приміром, Московський Патріархат набагато чисельніший від Константинопольського, але "ця Помісна Церква перебуває у полоні секулярної ідеології", зокрема ідеології "русского міра".
У той же час УАПЦ не претендує на те, щоб об’єднання православних християн відбувалося на її основі. "Ми лише прагнемо, щоб процес консолідації не був формальним, а модель об’єднання — передбачала збереження УАПЦ як єдиної церковної структури", - наголошується у відповіді УАПЦ і береться за приклад модель об’єднання РПЦ та РПЦЗ у 2007 році (підписання Акту про канонічне спілкування між Патріархом Московським Олексієм II та першоієрархом РПЦЗ митрополитом Лавром).
УАПЦ окреслила і мету об’єднання — єднання усіх православних християн в єдиній помісній Церкві та "отримати канонічну легітимізацію своєї єрархії з боку Вселенського Патріарха, а згодом і визнання свого канонічного статусу з боку Помісних Православних Церков".
Для досягнення мети УАПЦ пропонує два засадничих моменти: до процесів консолідації українського православ’я "має бути активно залучений Вселенський Константинопольський Патріархат", а "становлення єдиної помісної Православної Церкви має відбуватися за участі єпископату УПЦ (МП), яка за кількістю своїх парафій значно перевищує сукупну кількість парафій УПЦ КП та УАПЦ".
Перемога Майдану, обрання нового Президента, угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, смерть Глави УПЦ (МП) Митрополита Володимира, військова агресія Росії — все це, на думку УАПЦ, "ставить Фанар перед дилемою: або продовжити курс на скликання Собору (Всеправославний собор у 2016 році -- ред.), або, користуючись сприятливими історичними обставинами, — позитивно вирішити українське церковне питання і таким чином радикально переформатувати світове православ’я".
В цьому контексті "якщо найближчим часом єпископат УПЦ (МП) не зважиться розпочати конкретні кроки до здобуття помісності, то в майбутньому цю Церкву чекає маргіналізація та суспільна ніша «Церкви російської діаспори»", зазначає Патріархія УАПЦ.
Модель об’єднання УПЦ КП та УАПЦ, на думку останньої, має:
- здійснюватися у загальноцерковному форматі, тобто як поєднання двох повноцінних юрисдикцій (а не шляхом поглинення УПЦ КП парафій або єпархій УАПЦ);
- відбуватися з благословення Вселенського Патріарха Варфоломія, (участь якого в об’єднавчому процесі може бути гарантом того, що наше об’єднання сприятиме канонічному визнанню об’єднаної Церкви з боку вселенського Православ’я);
- відповідно до слів св. ап. Павла про необхідність розбіжності думок (1 Кор. 11,19) призвести до створення такої церковної структури, де б могли вільно існувати та розвиватися єпархії та парафії з різними традиціями та поглядами на деякі питання церковного життя.
Особистість Патріарха Філарета для УАПЦ вже не є перешкодою на шляху об’єднання: "сьогодні, коли керівництво УПЦ КП орієнтується на співпрацю з Константинополем та іншими Помісними Церквами, — позиція єпископату та священства УАПЦ стосовно Патріарха Філарета також поступово змінюється".
Визнаючи, що "з історичної точки зору, об’єднавчі процеси не мають жодної альтернативи", УАПЦ пропонує спочатку "пройти період молитовної та євхаристійної єдності" з УПЦ КП і благословляє клірикам своєї Церкви "не ухилятися від співслужіння та спільної соціальної праці зі священством УПЦ Київського Патріархату, приділяючи особливу увагу патріотичним ініціативам та допомозі українському війську".
Разом з тим УАПЦ нагадує, що відповідно до постанови від 16 липня 2010 р. Архієрейський Собор цієї Церкви зобов’язав Предстоятеля УАПЦ митрополита Мефодія до молитовного поминання Вселенського Патріарха під час богослужінь "в якості видимої ознаки канонічного спілкування зі Вселенським Константинопольським Престолом, а через нього з усією повнотою Православ’я".
З огляду на це, УАПЦ звертає увагу УПЦ КП, що для кліриків УАПЦ поминання свого Предстоятеля митрополита Мефодія "є не лише вимогою Статуту нашої Церкви та рішень її Архієрейських Соборів, але й канонічною мірою, яка встановлює співпричастя зі Вселенським Константинопольським Престолом кожної парафії нашої Церкви".
Насамкінець Патріархія УАПЦ зазначає, що "справжнє єднання неможливо досягнути шляхом тиску", а лише через повагу "один одного та наших церковних ієрархів" і молитви до Господа, аби "в Україні якнайшвидше було остаточно сформовано дійсно єдину та дійсно Помісну Православну Церкву".
