Українці молитовно вшановують о. Михайла Вербицького - автора гімну України

В Україні 4 березня відзначили 205-ту річницю з дня народження творця музики Державного Гімну Михайла Вербицького.

Пам’ять великого українця у с. Млини, Республіка Польща, також вшанує чисельна делегація з України, зокрема, з Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини.

У суботу, 7 березня, у Польщі відбудуться заходи до 75-ї річниці трагедії села Павлокома та 205-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького. Про це інформують у департаменті внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА.

Заходи розпочнуться на Меморіалі трагічно загиблим 366 українцям у с. Павлокома, де відбудеться чин панахиди та покладання квітів і лампадок. Опісля – скорботне віче з нагоди вшанування 75-ї річниці трагедії села Павлокома.

Продовжаться заходи у с. Явірник Руський, де представники делегацій візьмуть участь у молебні за Україну та український народ.

Опісля учасники вшанування вирушать у с. Млини, де в церкві Покрови Пречистої Богородиці відбудеться молебень, а також покладання квітів до каплиці-пантеону, де похований о. Михайло Вербицький.

Завершаться заходи вічем з нагоди 205-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького біля каплиці-пантеону.

Отець Михайло Вербицький – видатний композитор, громадський діяч, хоровий диригент, автор гімну України "Ще не вмерла Україна".  Народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський, що на Надсянні, де його батько Михайло був священником. 

У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло.

Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. У другій половині сорокових років він пише музику повної Літургії для змішаного хору, яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України.

Складні життєві обставини відтягнули Вербицького від висвячення на священника, і лише у 1850 року він отримує єрейські свячення. Кілька років Вербицькому доводилося переїжджати з однієї сільської парафії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Тут він був парохом у церкві Покрови Пресвятої Богородиці.