У ці тривожні для України дні можна побачити чимало паралелей з подіями в державі Ізраїль, який вже понад 66 років бореться з військовими загрозами, тероризмом та неправдивою пропагандою з боку своїх недружніх сусідів, бажаючи нарешті здобути мир.
Наша бесіда з 27-річним Артемом Роговим відбулася в центрі Тель-Авіва у дні Різдвяних свят. Він належить до числа тих громадян Ізраїлю, які після повернення з України на землю праотців активно долучилися до суспільного життя країни, набули бойовий досвід в Армії оборони Ізраїлю, створили сім'ї та докладають усіх зусиль для захисту і розвитку своєї нової батьківщини. Крім всього, він ще й християнський служитель в євангельській церкві.
У ці тривожні для України дні можна побачити чимало паралелей з подіями в державі Ізраїль, який вже понад 66 років бореться з військовими загрозами, тероризмом та неправдивою пропагандою з боку своїх недружніх сусідів, бажаючи нарешті здобути мир. Цим та іншим питанням присвячена наша розмова, записана спеціально для читачів РІСУ.
— Артеме, як Ви опинилися в Ізраїлі? Чи важко було адаптуватися до місцевих культурних і релігійних особливостей?
— Я переїхав до Ізраїлю за програмою НААЛЕ (освітня ініціатива держави Ізраїль для школярів старших класів, які мають право на репатріацію – прим М.В.) коли мені було 15 років, в 2002 році. Жив і вчився в школі «Мевоот Ірон» біля міста Хадера, але при цьому на той момент вся моя родина залишалася в Україні.
Адаптація до місцевої культури і особливостей країни відбулася досить швидко, оскільки я приїхав до Ізраїлю у віці, коли менталітет ще формується. Плюс до цього, сама державна програма теж сприяє цьому, оскільки школярі-репатріанти поміщаються в класи корінних ізраїльтян. Тому я дуже швидко асимілювався і став частиною Ізраїльського суспільства.
— Ви продовжуєте сприймати себе українцем?
— Я вважаю, що у мене є одночасно дві батьківщини – Україна, в якій я народився, виріс і провів найкращі роки свого дитинства, і так само Ізраїль – країна мого кровного народу, частиною якого я відчуваю себе і, звичайно ж, вважаю себе ізраїльтянином.
— В Ізраїлі, як і в Україні, можна бачити постійні політичні суперечки і жорстку критику чинного уряду, що цілком природно для демократичного устрою суспільства. Але що допомагає Ізраїлю в таких умовах зберігати єдність нації та стрімко розвивати економіку?
— Потрібно сказати, що в Ізраїлі, як і в будь-якій країні, є політичні розбіжності та розділення. Хтось займає більш ліві чи праві позиції, а хтось дотримується нейтралітету. Але незалежно від цього, народ Ізраїлю залишається цілісним і єдиним у всі часи. Я вважаю, що це плід ідентифікації як єврейського народу, а також почуття самозахисту. Ми знаємо, що лише залишаючись єдиним цілим, зможемо протистояти тій кількості недругів, які оточують нашу країну. І тільки разом ми можемо захистити свої оселі та не дати нашим ворогам знищити народ Ізраїлю. Це все веде до великого розвитку в усіх сферах. Адже євреї по всьому світу сприяють один одному і часто готові жертвувати своїми особистими інтересами заради блага свого народу.
— Так, загроза над Ізраїлем нависла відразу ж з моменту проголошення держави 14 травня 1948 року, коли наступного дня почалася Перша арабо-ізраїльська війна. Для громадян Ізраїлю, включаючи жінок, стала обов'язковою 3-річна строкова служба, а резервістів можуть призвати в будь-який час до досягнення 40 років. Відверто кажучи, чи охоче Ви пішли служити в ізраїльську армію або було бажання знайти причини, щоб залишитися в тилу?
— Єврейська самосвідомість, ідентифікація себе з ізраїльським народом і бажання внести свою лепту в захист і розвиток нашої країни посприяли моєму великому бажанню нести службу в Армії Оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), і я охоче пішов до її лав. Для мене навіть не стояло питання: служити в тилу або бути бойовим солдатом. Тому в 2006 році мене призвали до бойової бригади «Гіваті», де я служив до 2009 року на посаді провідного стрілка розвідувальної роти.
— Вочевидь, солдати користуються повагою в країні, та їх присутність на вулицях міст сприймається позитивно?
— Солдати і все що пов'язано з армією користується в Ізраїлі великою популярністю. Жителі країни дуже поважають солдатів. Військові отримують багато знижок і полегшених умов практично у всіх сферах життя.
— А в бойових операціях особисто вам доводилося брати участь?
— За час моєї строкової служби я брав участь у безлічі бойових операцій. Найбільш відома з них – великомасштабна операція «Литий Свинець» у 2008 році в секторі Газа. А також як резервіст був залучений до операції «Незламна скеля» влітку 2014 року. Зараз мої армійські навички затребувані на цивільній роботі, яка полягає в охороні високопоставлених персон.
— На Ваш погляд, чи є схожість між нинішньою ситуацією в секторі Газа і на окупованих територіях Донбасу?
— Те, що відбувається сьогодні в Україні, почасти схоже на нашу ситуацію в секторі Газа. Але схожість, на мій погляд, полягає тільки в тому, що є маса партизанських загонів терористів, які ведуть бойові дії з середовища мирних жителів, дуже часто прикриваючись за спини дітей, жінок і пенсіонерів. Величезною ж відмінністю, як мені здається, є те, що військові дії в Україні проходять між братніми народами, а часто і всередині одного народу. Цього я не розумію – коли українець бере зброю і йде вбивати українця.
— Може це, як раз таки, і є яскравий приклад цинічності і згубності російської пропаганди, яка представляє масові протести проти корупції та свавілля української влади (грудень 2013 – лютий 2014) і законно обрану після цього нову владу в Києві в якості так званого "фашистського перевороту". На цьому медіа тлі, створеному російськими ЗМІ, жителів Донбасу переконували взяти зброю і воювати разом з російськими військовими проти української армії, не тільки щоб відокремитися від України, але й окупувати ще й Київ. Адже й Ізраїль теж переживає схожі проблеми, пов'язані з тим, що в очах світової громадськості оборонні операції ЦАХАЛ проти терористів ХАМАС часто викривлено представляються як "розправа" з мирними жителями-палестинцями, вірно?
— Звичайно ж, однією з основних причин цієї війни на території України є пропаганда з боку російських ЗМІ. Саме вони, я переконаний, налаштували жителів Донбасу проти решти народу України та влади. Часто те саме відбувається й у нас в конфлікті з Палестиною, коли у світових ЗМІ все виглядає так, наче саме Ізраїль є агресором. Але насправді наша армія захищає будинки мирних жителів, на які з закономірною періодичністю приземляються палестинські ракети з сектора Гази – до речі, теж вироблені в Росії. Й, до слова, перед кожною ліквідацією позицій терористів з нашого боку ЦАХАЛ завчасно сповіщає жителів району про майбутнє бомбардування задля того, щоб мінімізувати число загиблих з боку мирних жителів.
— Як в цілому по країні, так і в ізраїльській армії переважають юдейські релігійні традиції. Як християни відчувають себе на військовій службі в ЦАХАЛ?
— Ізраїль і армія, в тому числі, в переважній більшості належать до юдейського віросповідання. На кожній військовій базі в обов'язковому порядку є синагога і офіцер, відповідальний за релігію. Також всі столові перевіряються на предмет дотримання кашруту (кошерности продуктів – прим. М.В.). При цьому солдат-християнин не відчуває в армії Ізраїлю жодних незручностей і обмежень. Кожному воїну, будь-якого віросповідання, надається можливість виїзду на будь-яке важливе для нього релігійне свято. Але оскільки армія Ізраїлю вважається єврейською, то всередині неї присутні атрибути тільки юдейської релігії.
— А як щодо доступу пастора або священика? Чи є у військових частинах молитовні кімнати як альтернатива синагогам?
— В армії Ізраїлю існує система відвідувань. Тому, наприклад, якщо солдат-християнин хоче, щоб його відвідав пастор або священик, то це можливо. Але, наскільки мені відомо, все це на неофіційному рівні. Молитовних кімнат, каплиць та інших культових атрибутів інших неюдейських релігій на військових базах немає.
— У підсумку, які уроки Україні варто врахувати з конфлікту на Близькому Сході, щоб захистити своїх громадян від терору і вторгнення недружнього сусіда?
— Моя думка, що уряд України повинен стежити за станом армії, проводити навчання і тримати воїнів у бойовому тонусі. Також потрібно зайнятися спорядженням і забезпеченням потреб, як у сфері озброєння, так і в сфері простої логістики тилового забезпечення (їжа, одяг тощо).
Народ України має стати більш патріотичним і перейнятися любов'ю до ближніх – перестати жити принципом "моя хата з краю". І я бачу, що останнім часом люди в Україні починають усвідомлювати це і прокидатися. Самоідентифікація України та її народу, любов до місця, де ти живеш, а не тільки до свого кутку – це, на мій погляд, одна з найважливіших цілей для українців на найближче майбутнє.
Ще один дуже важливий урок для кожного – це боротьба з корупцією. Я думаю що корупція – це одна з найбільших бід України.
— Виходячи з Вашого досвіду служителя церкви, чи є якісь труднощі в Ізраїлі для християн в реєстрації місцевих громад, євангелізаційній та іншій релігійній діяльності? Іншими словами, наскільки комфортно християнам в Ізраїлі?
— На сьогоднішній день я є одним з лідерів євангельської церкви ICF – Tel Aviv. Виходячи з мого особистого досвіду, в Ізраїлі немає проблем з реєстрацією християнських громад. Більшість церков реєструються як громадські організації, і в основному це не викликає жодних проблем. Я як представник християнського руху не піддавався ніяким нападам або обмеженням з жодного боку.
У той же час відношення до месіанських громад і до представників месіанського руху дещо інше. Існують цілі організації, спрямовані на боротьбу з месіанством і місіонерами. Причиною цьому є те, що юдеї не визнають месіанський напрямок частиною юдаїзму.
— Свята Земля щорічно притягує до себе мільйони паломників і туристів. Я особисто був вражений високим рівнем сервісів і сучасною інфраструктурою міст. Наскільки безпечно зараз відвідувати святі місця і туристичні маршрути?
— Ізраїль – це чудове місце для туристів. Крім того, що ця країна є центром всіх світових релігій – вона ще й невимовно гарна й колоритна. Три моря, річки, озера, снігові гори, жаркі пустелі, величезні зелені долини і багато іншого. І все це – на клаптику землі, розміром менше, ніж український Крим.
Звичайно, дехто боїться їхати в Ізраїль, побоюючись за свою безпеку. Але я впевнений, що якщо дотримуватися всіх запобіжних заходів і слідувати вказівкам гідів і тур-менеджерів – то боятися нічого. Ласкаво просимо в Ізраїль!
— Що Ви порадите своїм землякам в Україні, щоб побороти корупцію і побудувати розвинену європейську державу подібно Ізраїлю?
— Я люблю Україну, і мені далеко не байдуже майбутнє її народу! Зараз важливо кожному взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї країни, а не тільки за майбутнє своєї сім'ї – вийти за рамки своєї “хати”. Не йти на компроміси, але відстоювати краще для себе і свого народу. Звичайно ж, починати потрібно з себе, але на цьому не потрібно зупинятися!
Я впевнений, що разом, як єдине ціле, Український народ зможе перемогти будь-якого ворога: будь-то корупція, бідність чи вороги, які атакують українські землі. Головне вірити в Бога, довіряти Богу, вірити в себе і один в одного!
виконавчий директор Інституту релігійної свободи