Українська делегація взяла участь у прощі до Лєдніци

ЛЬВІВ-ЛЄДНІЦА – 29 травня 2004 року Глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир (Гузар) разом з групою української молоді взяв участь у щорічній прощі до Лєдніци (Польща). У паломництві, яке вже восьмий рік поспіль організовують монахи-домініканці, взяли участь 200 тисяч представників християнської молоді з Польщі, України, Чехії, Білорусі, Англії, Німеччини, Франції.
За повідомленням прес-служби Глави УГКЦ, у рамках прощі відбулася Архиєрейська Літургія, яку очолили кардинал Юзеф Ґлемп, Примас Польщі, та Любомир кардинал Гузар, Глава УГКЦ. Під час Літургії обидва єрархи виголосили промови, в яких просили прощення за всі ті кривди, які чинили український і польський народи один одному впродовж спільної історії. Основою для таких промов став лист Івана Павла ІІ щодо поєднання українського і польського народів, опублікований 7 липня 2003 року, в якому Папа закликав „прощати отримані кривди і просити прощення за власні прогрішення, щоб внести свій вклад для побудови світу, який би шанував життя, справедливість, злагоду і мир”. Патріарх Любомир (Гузар) та кардинал Юзеф Ґлемп на знак початку нової епохи у відносинах між Україною та Польщею випустили у небо двох голубів. В інтерв’ю „Львівській газеті”, голова Молодіжної християнської організації “Витанія” Тарас Яценко, розповідаючи про прощу до Лєдніци, зокрема, сказав: „Атмосфера заходу нагадувала зустріч Папи з молоддю у Львові 2001 року. На всіх чекали захоплюючі театральні сценки польських колективів, авіа шоу. Було пряме включення з Ватикану. Іван Павло ІІ на площі Св. Петра під час Літургії промовив слово до молоді, яка зібралася в Лєґніци. У відповідь на заклик до єдності кожен учасник брав мотузку (молоді люди привезли їх із собою) і прив’язував до неї сусідів. Вийшла чи не найбільша в світі сітка, яка символізує мир і єдність”. Майже 200 тис. людей танцювали на полі та співали духовних пісень. У рамках прощі відбувся похід із факелами та з 150 великими хлібинами у формі риби й понад 150 мішками маленьких хлібин, освячених і розданих молоді на полі. Після того – декілька хвилин загальної мовчанки, щоб кожен особисто міг подумати над почутим упродовж дня. “Це щось надзвичайне, коли така кількість молодих людей, які щойно голосно співали й стрибали, раптом затихає”, – говорить голова МХО “Витанія”.
http://www.ugcc.org.ua/ukr/press-releases/article;784/