Двадцять років виповнилося всеукраїнській християнській громадській організації «Українська молодь – Христові» (УМХ).
Цього разу умхівців зібралось трохи менше і майже усі вони із західної частини України. Відгукнулось на запрошення близько 130-ти, а прийшло майже 90. Святкова програма розпочалась у суботу, 25 вересня, спільною Святою Літургією. Протягом двох днів також відбувались конференції, на які, в якості доповідачів, були запрошені Юрій Підлісний, директор Інституту родини та подружнього життя при УКУ, о. Рафаїл Стронціцький (теперішній духівник УМХ), о. Василь Урбанович (духівник УМХ у 2006-2008рр.), владика Ігор Возняк, Архиєпископ Львівський, Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ, Теодор Гудзяк, Андрій Янів та Олег Огірко. Майже всі вони – колишні учасники УМХ. За цих два дні встигли обговорити багато тему, через які заглянули і в історію УМХ, і торкнулися проблем, які хвилюють умхівців сьогодні, і продискутували це в малих групах.
Під час дискусійних груп учасники роздумували над специфікою організації, її роллю у залученні мирян до активної діяльності в Церкві, над критеріями вибору духівника, баченням релігійно-освітньої програми, яку необхідно тут запровадити, питанням молитви, як особистої, так і за спільноту. Всі ці теми спровокували бурхливі дискусії. Молодь чітко усвідомлює христоцентричність своєї організації, хоч і перебуває поза структурою церкви (тобто не прив’язана до будь-якої парафії і міжконфесійна). Тут найбільше уваги звертають на формування людини, як особистості, її самоствердження, яке відбувається на базі християнських цінностей і через громадську діяльность.
Перший такий з’їзд організував у 1933 році Митрополит Андрей Шептицький. Тоді до Львова прибуло близько 50 тис. молоді. З’їзд мав назву «Католицька акція Української Молоді» і обрав в той час собі за лозунг «Українська молодь – Христові!». Отець Василь Урбанович розказує, що тоді батьки, відправляючи до Львова дітей, благословляли їх на смерть, оскільки ще ніхто нічого не знав про УМХ. До речі, саме від умхівців розпочався катехитичний рух в незалежній Україні. Спочатку вони збирались в маленькій кількості і вчили разом правди віри, потім розказували про них тим, хто згодом долучався, а потім передали його в школи та студентське середовище. Можна сказати, що це і були початки викладання християнської етики.
Сьогодні гаслом УМХ є: «Тут знайдеш Христа! Тут знайдеш себе! Тут знайдеш себе у Христі!» Учасниця львівського осередку Мар’яна Шан ділиться, колись від когось почутим, визначенням УМХ: «спільнота грішників, які прагнуть до Бога». Це дає ясне розуміння, що тут, як і в інших спільнотах присутній той людський, часто недосконалий, фактор, який набуває довершеності і досконалості лише у співпраці з Богом. «Настав час, щоб у нас постало помноження молодіжних духовних лідерів» - звернув увагу о. Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету, благословляючи умхівців під час суботнього святкового концерту, на якому виступали дітлахи з «Кочегу Ноя», гурт «Спалах», Оксана Муха, Павло Савран, «Пікардійська Терція».
«Працюючи зі студентською молоддю, маю нагоду усвідомлювати, наскільки це непросто у пострадянській, постмодерній Україні знаходити нову мову для церковного життя. – ділиться о. Ґудзяк. – І якщо в Церкві катехизація дітей дуже потужно розвинулась, якщо парафіяльні стурктури налагодилися, якщо починаються навіть дуже потрібні і такі стратегічні апостоляти в лікарнях, з неповносправними, з військом, мені здається перед Церквою стоїть особливий виклик з молоддю і думаю, що питання ще відкрите: наскільки Церква зуміє в глибини промовити до молоді не лише завдяки феєрверкам, але запалити таку автентичну віру, яка променює радістю і миром? Я хочу привітати усіх молодих людей, які горнуться, які шукають. Ваше зусилля, ваше прагнення, ваша, навіть, самотність, ваша чудернацькість, якщо так можна сказати, в очах однолітків – це буде місце, де буде перебувати в особливий спосіб Святий Дух. Ця дорога не буде проста і певні випробування в історії будуть і вашими. Не бійтеся цього таїнства і відкрийтеся на Божу присутність у всьому тому, що вас тішить і що вас болить».