Українське православ'я: 1025 років після Хрещення

17-22 липня 2013 у гостях веб-конференції — протоєрей Георгій КОВАЛЕНКО, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу Української Православної Церкви

Провідна тема: Українське православ'я: 1025 років після Хрещення

• Запитання від Олесь Лавринчук

Отче Георгію, скажіть будь ласка, чому останнім часом про життя православних стільки негативу говорять, особливо про владик? Чи вони не розуміють, що в епоху інформаційного суспільства треба думати, що вірні про тебе скажуть, бо все очевидно.

Шановний Олесь, мені здається, що формат ЗМІ радикально змінюється. Сьогодні навіть новини розважають, лякають і маніпулюють, а не інформують. Все більше приводом для сюжетів стають неперевірені плітки, невідомі джерела інформації тощо. А метою є не пошук правди, а рейтинги і тиражі (читай, гроші). Тому в епоху інформаційного суспільства для християнина важливо не забути біблійні заповіді та євангельські принципи - "не бреши", "хай буде: так - так, ні - ні, а що понад це, то від лукавого", "не судіть", а також про те, що наше око має бути чистим, щоб чистою була душа і тіло, і про світло яке в нас, що насправді є темрявою... На мій погляд, щоб вберегти свою душу від спокуси, християнин має навчитися шукати і споживати інформацію про Христа і життя у Христі, інформацію про добро і те, як долати зло ("перемагай зло добром"), а не споживати, смакувати, обсмоктувати і розповсюджувати злі плітки про незнайомих і невідомих людей.

• Запитання від Марина

Отец Георгий, а кто может рассказать что случилось с архиепископом Александром, почему о нем пишут разные страшные вещи?

Уважаемая Марина,

Думаю рассказать, что случилось пока не может никто, потому что о том, что же произошло и происходит на самом деле можно лишь догадываться. У Церкви нет (и я убежден, что они не нужны) своих спецслужб и органов расследования. Мы терпеливо ждем официальной информации от официальных органов. А комментировать вбрасываемые через "сливные бачки" в интернете сплетни и слухи, считаем не поиском правды, а уходом от реальности. А, что касается, того, что пишут, то я избрал для себя тактику читать только тех, кому доверяю, и не доверять слухам из ненадежных, неправдивых и заангажированных источников. Давайте подождем окончания следствия. Все может в очередной раз оказаться не так, как это описывают "всезнающие" и "всепонимающие" околоцерковные и нецерковные псевдоаналитики.

• Запитання від Тетяна Деркач

Через 1000 років після проповіді Христової християнство розкололося на східне і західне з догматичних причин. Через 1000 років після хрещення Володимиром Русі українське православ'я також опинилося розділеним - і не в питаннях віри. Сьогодні світове православ'я шукає шляхи для відновлення єдності з римо-католиками, хоча між католиками та православними за 1000 років розділення сталось набагато більше розбіжностей, ніж між православними і православними України за 20 років. Невже українцям теж слід чекати 1000 років, аби православним поєднатися з православними? Чи вам це розділення не болить, і дальні дорожче за ближніх?

Шановна Тетяна,

Мені це розділення болить, але подолання його я бачу не в богословських діалогах чи подібних до політичних чи дипломатичних переговорах. Треба смиренно служити Богові і ближньому, виконувати Божі заповіді, любити ближнього, в т.ч. розкольників, сектантів, представників інших конфесій і релігій. І щиро молитися Богові про примноження любові і подолання будь-якої ненависті, про подолання розділень і непорозумінь, в тому числі і між нами. І вірити, що те, що неможливо людям, можливо Богові, який заповідував своїм учням любов і єдність між собою.

• Запитання від Іван Гірник

Всечесний отче, коли УПЦ почне сприймати реальність такою, як вона є, і перестане звинувачувати УГКЦ в прозелітизмі?

Шановний Іване,

Мені здається, що УПЦ і я особисто, як один з її спікерів, сприймаю реальність такою, якою вона є. І в цій реальності є непроста проблема унії взагалі, стосунків між Православною і Католицькою (до якої належить і УГКЦ) Церквами, стосунків між православними і греко-католиками в різних регіонах України. І як вважати, чи є прозелітизмом, те що в східних регіонах греко-католицькі грамади і священики воліють називати себе православними і уникати відповіді на питання, до якої церкви вони належать? І чи вважати прозелітизмом, коли людину, хрещену в Православній Церкві, катехизують і ведуть до таїнств Церкви Католицької, не показуючи дорогу до Церкви-Матері? Особисто мені здається, що краще десять раз перепитати і порадити людині приймати таїнства в тій Церкві, в якій вона була охрещена, ніж намагатися її причарувати і втримати в себе. І це лише один з аспектів міжцерковного і міжконфесійного діалогу. І я не претендую на останнє слово, а відкритий до діалогу.

• Запитання від Богдан Грабовський

Христос посеред нас! Всечесний отче Георгію, скажіть будь-ласка чи можливе зараз відновлення самостійної Української Православної Церкви? Дякую.

Шановний Богдане,

Українська Православна Церква вже сьогодні є незалежною і самостійною в своєму управлінні частиною Руської Православної Церкви. УПЦ має права широкої автономії в рамках РПЦ. Цей статус нашої Церкви на сьогодні є оптимальним. Про це засвідчила Повнота нашої Церкви на Ювілейному Соборі УПЦ у 2011 році. Це є позиція нашого Предстоятелі і єпископату, нашого духовенства і вірян. На сьогоднішній день зміни цього статусу в будь-який бік можуть привести до потрясінь і розділень, і тому, для нас, за словом Блаженнішого Митрополита Володимира, важливий не статус, а єдність. Господь заповідував своїм учням не самостійність, а любов та єдність.

А щодо самостійності, то сьогодні УПЦ самостійно обирає свого Предстоятеля і поставляє єпископів, створює нові єпархії, канонізує святих, відкриває духовні учбові заклади, має Священний Синод і Синодальні установи, має можлівість проводити Собори єпископів і Помісні Собори, і всі свої питання вирішує самостійно і соборно. При цьому Українська Православна Церква є визнаною всіма Помісними Православними Церквами і перебуває з ними в євахаристичній едності, що засвідчать Предстоятелі і представники всіх Помісних Церков, що прибудуть до Києва на святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі.

• Запитання від Олександр

Ваші враження: "ПОСЛІДОВНИКИ ВЧЕННЯ ЩО ЗМІНИЛО ЇХ СВІТ" ФІЛЬМ ДО 1025-РІЧЧЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ?

Шановний Олександре, на жаль жорсткий графік підготовки до ювілею не дає можливості подивитися фільм уважно. Але я обов'язково подивлюсь цю роботу. Але вже зараз можу сказати, що дуже приємно, що до висвітлення святкування і розмірковувань над значенням Хрещення Русі долучаються представники різних конфесій.

• Запитання від Володимир

Чи буде сформована та доведена до відома широкого загалу церковна позиція щодо різних радикальних груп, що називають себе вірними УПЦ, проте проводять свою діяльність, що йде у розріз з позицією церкви, створюють напруження як в церкві так і зовні, провокують своєю поведінкою негативне відношення до УПЦ як з боку інших конфесій, так і з боку людей, що не є віруючими? БикЮ Мова йде про різного роду братерства, спілки, громади, що виступають проти ІНН, проводять хресні ходи із політичними гаслами, проповідують царебожницьку єресь і т. ін.

Шановний Володимире,

Позиція Української Православної Церкви щодо т.зв. "політичного православ"я" сформована Архієрейським Собором УПЦ у 2007 році та у відповідних рішеннях і зверненнях Священного Синоду нашої Церкви, яких було декілька. Церква офіційно відмежувалася від "політичного православ"я", зняла благословення з діяльності деяких братств і закликала лідерів цього руху до каяття. Нажаль, не всі почули голос Церкви.

При цьому треба розуміти, що такі явища зростають на тлі релігійного невігластва, відсутності справжньої релігійної освіти та виховання в середовищі людей, відкинутих на перефірію життя, або тих, хто свідомо або несвідомо підмінює релігійне життя політичним, або використовує релігійну символіку та риторику задля досягнення політичних цілей. Є проблема з викривленням погляду і на есхатологічні питання та страхом перед сучасними технологіями.

Але й боротися з цим явищем треба методами не державно-силовими, і не політично-партійними. Зло треба перемагати добром, оману правдою, а ненависть любов"ю. І допоки ці люди остаточно не відділили себе від Церкви самі, Церква буде молитися про їх напоумлення та щире навернення до справжнього життя у Христі.

• Запитання від Дмитро, Львів

Отче Георгію, а які Ваші враження від фестивалю православних ЗМІ у Львові? Які будуть практичні наслідки і які висновки зроблено?

Шановний Дмитро, Фестиваль ЗМІ православних у Львові став черговим і, як і всі попередні, унікальним явищем. Православна медіа-спільнота відкрила для себе релігійний вимір древнього Львова і львівського православного єпископа - владику Філарета. Вперше в нашій роботі взяли представники Польської Православної Церкви. Вперше відбулися міжконфесійні круглі столи. Вперше, вже під час відкриття, ми отримали офіційне запрошення на проведення наступного ФестЗМІ у Святій Києво-Печерській Лаврі (відбудеться з 30 вересня по 4 жовтня цього року). А щодо практичних наслідків, то вони мають бути видними в нашій повсякденній роботі, в наших газетах і журналах, на наших інтернет-ресурсах, в ефірах теле і радіоканалів. Фестиваль ЗМІ православних це багаторівневий і багатогранний проект - це і фестиваль з презентаціями, це і конференція, це і майстер-класи, це і фахові цікаві виступи, це і обмін досвідом і братнє спілкування безпосередньо і поза межами ФестЗМІ. Це спроба формувати єдиний церковний інформаційний простір і єдину загальноцерковну медіаспільноту. Без зайвого адміністрування на традиційних для Церкви соборних засадах.

• Запитання від Марія Науменко, Рівне

Отець Георгій, подекуди в різних регіонах України виникають конфлікти за храми. При презеденту Януковичу громади УПЦ використовують адмінресурс щоби захопити храми УПЦ КП. При Ющенкові - нерідко було навпаки. Моє запитання: скільки ще будуть тривати такі суперечки за стіни? Чи православні не можуть порозуумітися? Між ними немає різниць у вірі, є тільки політика. Чи не можна на вищому рівні закликати віруючих не відбирати один в одного храму? Все таки будемо колись разом!

Шановна Маріє,

Ми завжди наголошуємо, що розділення Православія в Україні, яке породили зовнішні політичні чинники, не можна вирішувати політичними чи адміністративними методами. Найболючим є, коли розколюються громади, коли ворог роду людського сіє ненависть і розбрат між людьми. В Церкві всі питання мають вирішуватися в дусі християнської любові, на основі Євангелія, канонів і традицій Православної Церкви.

Єдине, що втішає, що випадки силових захоплень храмів є поодинокими, а не масовими, як це було на початку 90-х. Тоді храми здебільшого відбирали в нас, але, коли одного разу, Блаженнішому Митрополиту Володимиру запропонували силою захопити один з Київських соборів, він відповів - Бог не в силі, а в правді - і не благословив. Але рана від розділення православних болить і, чим далі, тим нереальніше виглядає її загоєння. Але я вірю в те, що Господь може зробити неможливе з людської точки зору. А, щоб це відбулося, ми всі маємо бути справжніми християнами і вести себе по-християнськи.

• Запитання від Андрій Долинський

Дорогий о. Г. Коваленко! Маю до Вас кілька запитань: 1. Ви раніше говорили про те, що треба чесно називати свою конфесію, але тут де я проживаю Ваша Церква називає себе Українською Православною Церквою і коли парафіянам говорю, що це Московьский Патріархат, то вони роблять великі очі. Може Ви також назвіть свою Церкву чесно - Російська Православна Церква і не вводьте в оману людей (немає в диптихах УПЦ, є тільки РПЦ). Я розумію, що Ви так зареєструвались, але людям важливо знати не формальності а "суть". Того ж Ви і від уніятів вимагаєте. то й самі будьте чесні!

2. Чи українці, білоруси і росіяни то один народ чи три?

3. Чи визнає Ваша Церква свободу совісті, тобто, що людина має право сама обирати до якої Церкви їй належати?

4. Якщо Ви визнаєте хрещення у католиків і протестантів, то визнаєте певно християнське хрещення, не особливе "католицьке" чи "протестанське". Тобто ми православні (хоч мене Ви рахуєте за "нехристя") є з ними братами у Христі Іісусі, так?

Шановний Андріє,

1. Я належу до Церкви, яка є Українською Православною і за назвою, і за реєстрацією, і за самовідчуттям. При цьому ми є частиною тієї самої Руської Православної Церкви, що народилася 1025 років тому в Дніпровській купелі і першим святителем якої бум Михаїл, перший митрополит Київський.

2. Українці, білоруси і росіяни є трьома різними, хоча і близькими народами. Ми, як і поляки, як і серби, як і болгари - є слов"янами.

3. Свобода - є невід"ємною чеснотою людини. І кожна людина є вільною у своєму виборі. "Стійне у свободі, яку дарував вам Христос", - говорить апостол. При цьому ми поважаємо декларовану Конституцією України свободу світогляду і віросповідання.

4. Я поважаю будь-яку людину, яка вірить у Христа і намагається жити у відповідності до Його вчення і Божих Заповідей.

Дякую за відповідь, о. Г. Коваленко! Але Ви не почули мого першого питання. Тому перепитаю. Ви маєте право відчувати себе УПЦ, але люди повинні знати правду про Вашу підпорядкованість Москві. НЕ треба цього приховувати. Ви з цим погоджуєетесь: що не треба приховувати того, що УПЦ підпорядковується Московському Патріархові і люди повинні це знати всюди і чітко? Кожен парафіянин повинен знати, що його Патріархом є Московський Кіріл, чому Ваші священики, то люблять приховувати недоговорювати?

Шановний Андріє, кожен парафіянин Української Православної Церкви, коли приходить на богослужіння, чує що в храмі поминають Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила та Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.

• Запитання від sandy1966

Мир, Вам, отче. Я стараюсь соблюдать церковные каноны во всей их полноте, без оглядки на пристрастия соврем.общества, ибо впереди у каждого-вечность. Будьте добры, максим.лаконично, без натяжек и политич.спекуляций, укажите мне на те церковные установления, которые нарушает Киев. Патриахат одним своим существованием? Конкретно? По пунктам? Спаси Вас Бог.

В соответствии с 1 Правилом свт. Василия Великого "Киевский Патриархат" можно квалифицировать как "самочинное сборище", состоящее из непокорного епископа и ненаученного народа. Главная проблема в том, что иерархия "Киевского Патриархата" не признана ни одной из Поместных Православных Церквей. Как результат и иерархия, и прихожане "Киевского Патриархата" находятся вне молитвенного и евхаристического общения с Православной Церковью.

• Запитання від Степан Мельник

Українське православ'я час від часу потрясають різні проблеми. Чомусь частіше єпископи замішані у різних фінансових скандалах, а не у проповіді християнської віри. Чи не є це біда Української Церкви, що вона перестала бути совістю нашого суспільства? Чи не тому ті, що одного дня будують храми, а наступного - причетні до скандалу Врадіївці? Чи це не підтвердження фрази: віра без діл мертва?

Шановний Степане, Церква має бути совістю народу. Священик має бути взірцем для парафіян. Християнин має бути свідком у цьому світі. У багатьох випадках так і є, але, нажаль, не скрізь і не завжди.

• Запитання від Микола Крокош

Слава Ісусу Христу! Вельмишановний отче Георгію, чи не могли б Ви кількома реченнями виразити позицію УПЦ щодо екуменізму ? Представники Вашої Церкви неодноразово звинувачували УГКЦ у прозелітизмі, який суперечить духові й букві екуменічного діалогу між Православною і Католицькою Церквами, але ж антиекуменічні заяви лунали також з боку представників Вашої Церкви, зокрема в зв'язку з сумнозвісним перешкоджанням побудові храму УГКЦ в Одесі. Як Ваша Церква ставиться до можливості помісного екуменічного діалогу між УПЦ і УГКЦ ? Такі діалоги давно відбуваються в багатьох країнах, де співіснують католики і православні. Чи не прийшов час для такого діалогу і в Україні?

Шановний Миколо, офіційну позицію УПЦ щодо екуменізму має висловлювати Відділ зовнішніх церковних зв'язків. Я ж можу говорити за власну позицію. Мені здається, що діалог краще за монолог. Бажання зрозуміти один одного краще за звинувачення один одного. Мені більш подобається знаходити те, що в нас спільного, ніж те, що нас роз'єднує. Господь буде судити кожного за справами, а не за конфесійною приналежністю. Особисто я відкритий до діалогу.

• Запитання від Степан Мельник

Дякую за попередню відповідь. Але, повертаючись до теми, чи були випадки гострої реакції єпископату чи священнослужителів УПЦ на дії їх прихожан, які сьогодні при владі і чинять відверто не за правилами віри? Дивіться, як лише поводяться наші урядовці та й сам президент. Чи є хтось сміливий сказати, що вручення їм церковних нагород означає, що вся їхня безбожна діяльність схвалюється Церквою, а тому також її відводить від служіння Богу?

Шановний Степане, Церква регулярно звертається і до влади, і до народу з важливих і суспільнозначущих питань. Перш за все, це питання захисту суспільної моралі. А для того, щоб щось змінити в суспільстві, потрібна не тільки сміливість говорити про недоліки, а й щоденна кропітка праця і, в першу чергу, над собою. "Стяжи мирний дух, - казав преподобний Серафим Саровський, - і тисячі довкола тебе спасуться". "Вийми спочатку колоду з власного ока, - говорить Господь, - і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого".