Україну в Люрді знають

Наприкінці травня в невеличкому французькому містечку Люрд, що в передгір’ї Піренеїв, відбулося 46-те міжнародне військове паломництво. У грандіозному інтернаціональному духовному дійстві взяли участь понад 25 тисяч військовослужбовців із 36 країн світу. Українське військо у всесвітньо відомому місці паломництва християн представляла делегація, яку очолювали заступник начальника управління Західного оперативного командування полковник Павло Пашковський і єпископ Сокальський Преосвященний Владика Михаїл Колтун – представник Єпископату Української Греко-Католицької Церкви у справах капеланства для всіх родів військ Збройних сил України. Що кличе нас у Люрд? Невеличке та ошатне французьке містечко, можливо, нічим би й не відрізнялося від інших, якби не диво, яке сталося тут у далекому 1858 році. В один із лютневих днів бідній дівчинці Бернардетті в гроті Массабель, що на березі річки Гави, несподівано явилася Матір Божа. Впродовж шести місяців Діва Марія ще вісімнадцять разів являлася їй у гроті. А в один із таких днів із-під землі почало бити джерело, вода якого зцілювала немічних і хворих. Славу про чудеса в Массабельському гроті митттєво поширили світом. І невдовзі об’явлення Діви Марії Церква визнала як правдиве та гідне релігійного культу. Так Люрд став місцем паломництва християн світу. Відтепер щороку більше 5 мільйонів людей із понад 160 країн приходять сюди на прощу. Починаючи з 1958 року – і військовики. Ті, хто пережив трагедію ІІ світової війни, свідомо обрали місцем примирення та молитви Люрд, який ось уже 46 років єднає солдатські серця, закликає всіх жити в мирі та злагоді, відкидає війни, горе, сльози та кров. До 1990 року сюди паломничали лише військовики з країн Західної Європи та світу. Та з розпадом Радянського Союзу до пелеринажу приєдналися делегації Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини, Хорватії… Представники Збройних сил України прибули до Люрда в 1996 році. – Україна віднедавна є повноправним учасником міжнародного паломництва, а її представницький рівень щороку зростає, – зазначила міністр оборони Франції мадам Мішель Аліо Марі. У місті Пречистої Діви Марії Удев’яте українські військовики приїжджають на прощу до Люрда. І щоразу їх дивує велич храмів, бій дзвіниць, тихе дзюрчання цілющого джерела та випромінююча милість статуї Божої Матері, яка стоїть над гротом Массабель. Люди ідуть до нього, аби торкнутися скелі, відчути свою причетність до великого чуда. Тут володарює тиша. Всі моляться, роздумують. Статистика свідчить: щороку до Люрда приїжджає від 70 до 80 тисяч хворих. І всі – з надією, вірою у зцілення. На їхніх обличчях не побачиш страждання та смутку. Швидше – радість, адже кожний не лише сподівається, а свято вірить у допомогу Пречистої Діви Марії. Щодо основних заходів 46-го міжнародного військового паломництва, то всі вони відбулись у триденний термін, у чітко визначений час, і були сповнені особливим піднесенням і радістю. Церемонія відкриття пелеринажу була настільки розкутою, що ті, хто вперше потрапив під склепіння підземної базиліки святого Пія Х (вона вміщає до 30 тисяч осіб – “Газета” ), гадали, що тут відбувається концерт знаменитої рок-групи. Вигуками, оплесками, а то й просто несамовитим ревом – так реагують військовики різних країн на винесення прапорів держав-учасниць, виступи оркестрів, запалювання факела й навіть на промову головного капелана французького війська, єпископа монсеньйора П’єра Ле Галя. І жодних заборон і застережень. Емоціям дають “зелену дорогу”. Однак ті ж молоді люди, коли звучить “Аве Марія” та “Отче наш”, проникливо й душевно співають, у багатьох із них на очах блищать сльози. – Дійсно, всі наші заходи сповнені радісного і щасливого духу, – розповів владика Михаїл Колтун. – Звісно ж, на інтернаціональній месі всі дотримуються певних канонів. А ось під час факельної ходи, відкриття та закриття пелеринажу тощо – до речі, також релігійних за змістом заходів – паломникам дозволено поводитися, скажімо так, більш демократично та розкуто. Інтерес до української делегації тут був підвищений. Мабуть, тому, що ми – єдині з пострадянських держав, хто постійно паломничає до Люрда. А ще українські прочани віднедавна вирізняються багатоконфесійністю. Керівники оргкомітету неодноразово наголошували, що ми таки зуміли об’єднати у війську, принаймні на час паломництва, кілька конфесій. – Можливо, це і є тим першим кроком, відліковою точкою у примиренні наших церков, – зазначив владика Михаїл Колтун. – Я свідомо й не вперше пропоную брати участь у паломництві священикам різних конфесій. Добре усвідомлюю: передусім у війську ми можемо й повинні об’єднатися задля майбутнього нашої держави, міцності її Збройних сил. Порозуміння – це той шлях, який виведе країну на одну площину з потужними державами світу. Паломництво – шлях до духовності Паломництво українських військовослужбовців – не лише низка заходів у Люрді. Це також двотижневий автобусний переїзд зі Львова до Піренеїв і у зворотному напрямку, що супроводжується постійними молитвами, духовними піснями й бесідами на релігійні теми, які проводили священики. Це – перебування в невеличкому польському містечку Вадовіце, місці народження Папи Римського Івана Павла ІІ. Екскурсія в дім-музей Святійшого Отця, відвідини храму, де він розпочинав служити парохом. Паломництво – це надособливі почуття та враження, духовне піднесення, яке супроводжувало нас упродовж усього шляху. Попри те, що шість днів доводилося ночувати в автобусі, відчувати незручності, відмовлятися від гарячої їжі та розваг. Надзвичайними є й наші спогади від зустрічі зі Святійшим Отцем у Римі, коли над площею святого Петра пролунало його вітання українською мовою. Увесь світ почув благословення Україні, народові та його збройним силам, а також українським паломникам, які здолали довгий шлях до святинь Вічного міста. Паломництво – це також зустрічі з осередками української культури за межами нашої держави, спільні молитви в українських храмах Люрда, Рима. Це – спілкування з українцями, які свого часу змушені були покинути Батьківщину, а також із тими, хто нині навчається в престижних духовних закладах Європи. – Я тішуся з того, що нам удалося виконати заплановану програму й побувати у святих місцях, – зауважив владика Михаїл Колтун. – Радію, бо паломництво залишило слід у наших душах. Тішуся, бо переконаний: відтепер у них не буде місця ні черствості, ні байдужості, ні гордині, ні люті. Люди, які пройшли шлях паломника, завжди відрізнятимуться мудрістю, справедливістю, мужністю та стриманістю. Подбаймо про наступників За словами полковника Павла Пашковського, на підбитті підсумків 46-го військового паломництва відзначали надзвичайну організованість українських паломників. Керівники висловили переконання, що й у подальшому не виникатиме жодних перешкод для прибуття нашої делегації в чудотворний Люрд. Натомість побажали все ж таки швидшого впровадження інституту капеланства в українське військо. – Удев’яте ми паломничаємо до Люрда, і щоразу організаторів пелеринажу цікавить питання: на якій стадії перебуває цей процес, – розповів владика Михаїл Колтун. – Власне я був би надзвичайно гоноровий, якби міг сказати, що цю проблему вже вирішено. Адже і представляв би в Люрді Україну та її збройні сили, скажімо так, не як аматор, а як справжній духовний наставник. Так, як це роблять священики з інших країн. До речі, напрацювань у цьому питанні у владики Михаїла Колтуна більше, ніж достатньо. Великою підмогою тут виступає і Всеукраїнське братство християн військовослужбовців, духовну раду якого нині очолює владика. Особливо цінними є щорічні конференції “Церква і військо”, на які братство запрошує капеланів із держав Європи, науковців, духовенство, аби спільно виробити шлях до утвердження капеланства в українському війську. На думку владики, особливих проблем тут бути не повинно. Навіть з огляду на українську багатоконфесійність. Адже саме співпраця церкви та війська – сьогодні чи не єдина ділянка міжконфесійної співпраці та порозуміння. Однак вирішувати таке важливе питання потрібно таки на державному рівні. Керівники делегації переконані й у тому, що міжнародне військове паломництво варто щорічно вносити до плану заходів Міністерства оборони. Так, як це роблять військові відомства інших країн. Тоді не виникатиме всіляких непорозумінь і перешкод. І паломництво триватиме у відповідному часі, й українських військовиків залучатимуть виключно до всіх заходів пелеринажу.
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/07/06/NewspaperArticle.2004-07-06.5149