Що підказує августиніанський підхід до війни і миру про мир в Україні?
Джерело: National Catholic Register
Духовним дороговказом Папи Лева XIV є святий Августин. У перші місяці свого понтифікату Святіший Отець закликав Церкву молитися, постити й трудитися заради припинення воєн ХХІ століття. Така духовна орієнтація і цей заклик спонукають нас замислитися над тим, який «мир» можливий у цьому світі.
У своєму шедеврі «Про Град Божий» великий Августин визначив «мир» як tranquillitas ordinis — «спокій порядку». Це не той мир, про який говорить Ісая (Іс 11:6), коли хижак і жертва співіснують (згадаймо 62 картини Едварда Гікса «Мирне Царство»). Єпископ Гіппонський знав: це «мир» Царства Божого, у часі після часу, коли відкуплення, звершене Христом, буде завершене і Бог стане «все у всьому» (1 Кор 15:28). Це також не той «мир», яким християни діляться перед Причастям: той є миром єдності з Христом Господом і, через Нього, один з одним.
Мир «порядку» — скромніший. Він постає з справедливих політичних і правових структур, у яких народи можуть жити в безпеці та свободі. Конфлікти тривають, але вони вирішуються через право і політику, а не масове насильство. Це той «мир», який існує у функціонуючих містах, державах і країнах. Побудувати подібний мир у міжнародних відносинах значно складніше. Але це не неможливо, принаймні частково: прикладом є мир ХХІ століття між Францією та Німеччиною після двох катастрофічних воєн ХХ століття (і століть кровопролиття перед тим).
Що ж такий августиніанський підхід до війни і миру підказує про мир в Україні?
Історична віньєтка, можливо апокрифічна, допомагає прояснити цю думку.
У першому томі «Другої світової війни» Вінстон Черчилль цитує маршала Фердинанда Фоша, командувача союзними арміями у Першій світовій війні, щодо Версальського миру: «Це не мир. Це перемир’я на двадцять років». Чи справді Фош це сказав — не має значення. Важливим є інше: «мир» — це не просто припинення бойових дій, яким би важливим це не було як крок до справедливого майбутнього. Якщо ж після зупинки вбивств не буде вжито адекватних заходів для побудови миру порядку, то не буде ні безпеки, ні свободи — лише тимчасова пауза перед новим спалахом кровопролиття.
Усвідомлення цього приводить нас до суті проблеми миру в Україні.
Володимир Путін рішуче налаштований домінувати над Україною або, ще краще, знищити її як суверенну державу; Україна ж відмовляється бути підкореною чи ліквідованою. Путін давно заявляє, що миру між Росією та Україною не буде без вирішення «першопричини війни» — тезу, яку він повторив і під час зустрічі з президентом Дональдом Трампом на Алясці. І це правда. Але брутальна реальність полягає в тому, що сам Путін є першопричиною війни. Те, що зараз відбувається в Україні — масове знищення невинних, яке так болісно описав архиєпископ Борис Ґудзяк під час свого візиту до Харкова 19 серпня — це не «дурна війна Джо Байдена», це імперіалістична війна Володимира Путіна. Цю базову реальність потрібно визнати й назвати, якщо має бути справжній мир в Україні й для України. Інакше можна буде говорити лише про перемир’я, і то більш крихке, ніж «перемир’я» у Версалі 1919–20 рр.
Побудова миру порядку за таких обставин вимагає заходів, що виходять за межі угод, які лише зупиняють бойові дії. Августиніанський мир потребує архітектури безпеки, яка унеможливить майбутнє російське вторгнення в Україну. Це буде насамперед відповідальністю європейських держав, особливо тих, що є наступними в меню, якби Путіну вдалося підкорити чи ліквідувати суверенну Україну. Підтримка США цієї системи безпеки буде життєво необхідною. Якою саме буде ця підтримка — можна дискутувати, але час усунути від розмови путінофілів і неоізоляціоністів.
Безпека — не єдине, чого заборгували Україні. У численних коментарях довкола самітів на Алясці й у Вашингтоні — а чи справді в меню на Алясці потрібно було писати, що обід подано «на честь» воєнного злочинця? — я не почув жодного слова про відбудову України після руйнувань, які Росія завдала цій стікаючій кров’ю країні за останні три роки. У лютому Світовий банк оцінив, що така реконструкція обійдеться у 524 млрд доларів упродовж наступного десятиліття. У Європі зараз заморожені близько 300 млрд доларів російських валютних резервів. Чи стануть ці кошти частиною будь-яких мирних переговорів?
По-справжньому мистецька — і справедлива — угода принаймні мала б використати ці фонди.
Переклад з англійської РІСУ