Напередодні різдвяних свят на парафії УПЦ (МП) в організованому порядку завозять друковану продукцію для масової роздачі парафіянам і жителям довколишніх місць. Матеріали містять неправдиву або провокативну інформацію про українську мову, УПЦ Київського Патріархату та навіть саму УПЦ (МП).
Листівки, а точніше, буклети надруковані без вихідних даних, під грифом такої собі "Ліги захисників Православ'я". Судячи з україномовного тексту, вони призначені для безкоштовної роздачі в храмах центральної та правобережної України, починаючи з Києва.
Схема розповсюдження агіток проста - вони надходять в єпархіальні центри або в центри благочинь, після чого розвозяться на парафії. Організованість розвезення друкованої продукції не залишає сумніву, що проект отримав благословення від перших осіб УПЦ (МП).
У першому буклеті, присвяченому конкуруючій юрисдикції - УПЦ Київського Патріархату, в жорсткій, образливій формі, характерної для стилістики глави прес-служби УПЦ (МП) Василя Анісімова та фейкового "Союзу православних журналістів", автори на 24 сторінках звинувачують Київський Патріархат в тому, що він є «християнством» «без Христа», «всі таїнства філаретівської« церкви» недійсні", а сам глава УПЦ КП веде "проповідь війни" і "бажає загибелі українців Донбасу".
У брошурі багаторазово стверджується, що "ніякої благодаті у розкольників немає", УПЦ КП називається "конфесією однієї людини - Філарета", там "відсутність благодаті Святого Духа і порожнеча в людських серцях".
Всупереч існуючій думці, що благодать не можна виміряти, автори листівки запевняють, що благодать можна визначити - шляхом правильного здійснення таїнств канонічним священиком, наявністю чудес, мощів, святої води і мироточивих ікон, яких, за відомостями авторів буклету, в УПЦ КП немає. Філарет називається "учителем брехні", а про представників УПЦ КП і УАПЦ говориться, що "сутність їх душі - це неприйняття, непримирення і смута".
Низка звинувачень накладає на авторів і розповсюджувачів листівок правову відповідальність. Так, стверджується, що "проповідь війни - ноу-хау Київського Патріархату", "Філарет хоче продовження цієї війни. Бажає загибелі українців Донбасу", тому що "там, на Сході, немає його пастви" (в УПЦ КП на Донбасі дві єпархії, піддаються репресіям з боку влади невизнаних республік - ред.).
Київському Патріархату протиставляється канонічна УПЦ (МП), яка "в 1990 році отримала незалежність і повну самостійність в управлінні" від Патріарха Алексія II. Більше того, стверджується, що УПЦ з того часу "не залежить від Московської Патріархії, яка разом з тим, не має жодних претензій на майно і матеріальні доходи УПЦ".
Насправді, як зазначає сайт, УПЦ (МП) не стоїть у ряду автокефальних чи автономних Церков, є структурною частиною РПЦ і залежна, як і будь-яка інша частина РПЦ, від статуту останньої. В останні роки Патріархом Кирилом робляться спроби ще більше звузити самостійність УПЦ (МП) (зокрема, про спроби втручання оточення Патріарха Кирила у внутрішні справи УПЦ (МП) заявляли самі єрархи цієї Церкви. Також на Соборі УПЦ (МП) 8 липня 2011 обговорювалося питання про вплив Патріарха РПЦ на прийняття рішень всередині УПЦ (МП), тоді ж Синод РПЦ "висловив надію" на зміну статуту УПЦ (МП) для посилення єдності з Московським Патріархатом, що призвело до посилення конфліктної ситуації в Синоді УПЦ і розширення конфлікту на весь єпископат УПЦ - ред.).
Оповідаючи про церковний розкол 1990-х років, листівка повністю опускає одну з найважливіших подій того часу - Помісний Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 року, який висловився за надання автокефалії УПЦ і попросив Московського Патріарха про "дарування повної самостійності Української Православної Церкви", т .з. автокефалії. За це рішення голосував і владика Онуфрій, нинішній глава УПЦ (МП).
Наступний буклет, який культивується в УПЦ (МП), спрямований проти позиції "людей, які виступають за українську мову на богослужінні". У ньому стверджується, що "достатньо часто богослужбові тексти українською мовою звучать занадто різко і навіть непристойно".
Непристойністю "Ліга захисників Православ'я" вважає слова "драбина" (по-рос. "сходи"), "зродила" ("народила"), "галузки" ("гілка") та ін., які використовуються в одному з перекладів "Акафіста Пресвятій Богородиці" в українській діаспорі та в храмах УАПЦ. Про інші українські богослужбові переклади, у тому числі ті, які використовують сотні парафій УПЦ (МП), автори листівки не згадують.