День, коли Церква згадує перехід Божої Матері із землі до небес – особливе свято для християнських народів.
Джерело: Радіо Ватикан
Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, що відзначається Католицькою Церквою 15 серпня, своїм корінням сягає п'ятого століття і широко поширена в усьому християнському світі. Одночасно, слід зазначити, що Новий Завіт ніколи не згадує про останні дні життя, смерті та Успіння Пресвятої Богородиці. Не існує Її могили, мощей та реліквій.
Літургійний культ Пресвятої Богородиці починається від Ефеського Собору 431 року, який окреслив догму про її Богоматеринство. У творах святих Отців до четвертого століття немає нічого про успіння Богоматері. Лише після IV сторіччя на основі передання церковні письменники починають писати про останні хвилини життя Пресвятої Богородиці. На Заході пише про це святий Григорій Турський, на Сході — єрусалимський патріарх Модест, святий Андрій Критський та святий Іван Дамаскин. Наприкінці VII і з початку VIII сторіч церковні письменники починають звертати увагу не тільки на Її чудесне успіння, але й на Її вознесіння на небо з тілом та душею.
В VI сторіччі цей празник отримує назву Успіння Пресвятої Богородиці. На Заході під впливом Сходу празник з'явився дещо пізніше. Його прийняли у Римі за часів Папи Сергія І (687-701), а з Риму він перейшов до інших країн.
Від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) у римо-католицькій Церкві дедалі більше висловлювались побажання, щоб проголосити догмою загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Внебовзяття Пречистої Богородиці. Це завдання, узагальнивши думки всіх єпископів Католицької Церкви, взяв на себе Папа Пій XII, який 1 листопада 1950 р. урочисто проголосив догмою віри, що «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, сповнивши біг Свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави».
Східне християнство називає цей празник Успінням Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії, а західне християнство – Внебовзяттям Пресвятої Діви Марії. У двадцятці країн світу, серед яких і в Італії, цей празник відзначається також і на державному рівні. У Марійських санктуаріях всього світу збираються тисячі прочан.
У різних країнах світу з празником Внебовзяття пов’язані різноманітні звичаї та традиції. Загально існує традиція в цей день приносити зілля, квіти та перші плоди нового врожаю в дар храмам та каплицям, присвяченим Внебовзяттю. Свято супроводжується урочистими богослужіннями, церковними процесіями та театральними дійствами.
У Польщі та багатьох інших європейських країнах цей день часто називають святом Богоматері Зільної і в храмах посвячують зілля, квіти, снопи пшениці. Квіти та зілля у цей празник посвячують також і в Україні. Як же виник цей звичай?
Існує передання, що за три дні перед Успінням Архангел Гавриїл сповістив Пречистій Діві Марії про Її перехід у вічність. Того дня в Єрусалимі зібралися всі апостоли, що проповідували в різних частинах світу. Запізнився лише святий апостол Тома. За душею Своєї Матері з’явився Ісус Христос у супроводі ангелів і святих, а апостоли під спів гімнів віднесли Її тіло до гробу і три дні не відходили від нього. На третій день з’явився апостол Тома і бажав попрощатися з Божою Матір’ю. Коли ж гробниця була відкрита, то замість тіла Пресвятої Богородиці апостоли знайшли квіти та похоронні пелени. Тоді вони здогадалися, що не тільки душа, але й тіло Пресвятої Богородиці було взято на небо. На згадку про цю подію в урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії після Служби Божої посвячують квіти та зілля.
Посвячення зілля не означає язичеського поклоніння зіллю –– це один із засобів освячення самої людини. Молитва благословення зілля і квітів на цей день передбачає використання цього зілля, квітів і плодів людьми та тваринами. У цій молитві священик просить Бога, щоб Він Своїм благословенням вчинив усе це цілющим та щоб воно також охороняло від недуг та всякого зла. Не люди проходять до храму заради зілля, а зілля посвячується у храмах заради людей!
Як і в Україні, у південній частині Німеччини в урочистість Внебовзяття посвячують зілля. Вірні приносять до храмів великі декоративні барвисті букети. Вони складаються з цілющих трав, кількістю від 7 до 77. Найпоширенішими серед них є звіробій, ромашка, полин, чортополох, валеріана, лаванда, розмарія, але також і кріп, м'ята, шавлія та інші запашні рослини. У центрі букетів, як скіпетр, поміщають дивину, яку називають також коров'як. Збирання цілющих трав проходить дуже урочисто, цілими родинами чи церковними громадами. Складання цих букетів проходить згідно з правдавніми звичаями.
Під час обряду посвячення зілля і квітів в піснях оспівують Пречисту Діву як «лілею в долині» та «квітку полів». Посвячене зілля з пошаною зберігають у засушеному вигляді. Є звичай класти його у труну когось з померлих сусідів чи родичів.
З незапам’ятних часів Пречиста Діва Марія є небесною покровителькою урожаю фруктів і овочів. Німецьке прислів'я каже, що «коли в день Внебовзяття світить сонце», то це означає, що Пречиста Діва Марія благословляє небо і землю, флору і фауну та «можна сподіватись щедрого врожаю фруктів і солодкого винограду».
У Німеччині свято Внебовзяття започатковує так звану «Марійську тридцятку», тобто набоженства, моління і процесійні походи, які відбуваються у храмах, особливо Марійських, і тривають тридцять днів. Протягом цього часу припадають ще два Марійські свята – 8 вересня народження Пресвятої Діви Марії і 12 вересня – Пресвятого імені Марії.
Благословення зілля і трав підкреслює, що людям потрібна оздоровлююча сила природи. Християнство має багату традицію лікування зіллям та травами, згадати б хоча святу Гільдеґарду Бінґенську, що жила між 1098-1179 роками, черницю, яка не тільки заснувала численні монастирі, але й була визначним богословом, письменницею, проповідницею. Папа Венедикт ХVІ 2012 року проголосив її «Вчителем Церкви». Велику увагу Гільдеґарда приділяла траволікуванню та, взагалі, натуропатії. До наших днів дійшло біля двох тисяч її рецептів. Її книжки перевидані багатьма мовами і користуються великою популярністю.
Празник Внебовзяття в Італії святкується дуже урочисто, з торжественними процесіями і багатовіковими народними традиціями. Наприклад, у середньовічному містечку Сієні, що в регіоні Тоскана, 16 серпня навколо головної міської площі, засипаної з цієї нагоди піском, відбуваються кінні змагання, що мають назву Паліо дель Ассунта. Костюмовані перегони організовують на спогад 1260 року, коли, у зв’язку з постійними війнами, місто переживало великі лиха. Мешканці віддали себе під покров Пресвятої Богородиці і змогли перемогти у важкій битві за незалежність від Флоренції. Відтоді на честь Пресвятої Богородиці відбуваються ці кінні перегони, а переможець отримує паліо-прапор з оксамитної тканини з вишитим образом Внебовзяття Пресвятої Марії.
о. Тимотей Т. Коцур