Євген Заплетнюк, прес-секретар УАПЦ, на прохання ЗІКу 29 червня дав офіційний коментар щодо церкви Святого Миколая Чудотворця, навколо якої у Рівному виникла конфліктна ситуація.
У коментарі, зокрема, йдеться: «Парафія УАПЦ м. Рівне була зареєстрована з благословення архиєпископа Львівського Макарія в 2003 році. Згодом громада отримала довідку про те, що Рівненсько-Волинське єпархіальне Управління надає дозвіл використовувати для потреб дві кімнати згаданого приміщення, однак довідка не була підписана секретарем єпархії отцем Володимиром Садовським. Про це свідчить сам отець. Але в обласному відділі культури і релігії така довідка уже з’являється, але з чужим підписом. Згодом ці дві кімнати були переобладнані на каплицю.
Один з міфів, який старанно тиражується Іваном Поляницею та його однодумцями, це той, що єпархіальне Управління не існувало раніше громади. З юридичної точки зору довести справу зовсім не просто. Одна з церковних активісток громади Оксана Ткачук колись мала доручення отримати Свідоцтво права власності на Рівненсько-Волинське єпархіальне Управління, що розташоване на вул. Словацького, 12. Вона це зробила, однак керуючому архієрею документ, що підтверджує правовий статус Управління, так і не повернула.
У 1992 році у Кабміні була офіційно зареєстрована Рівненська єпархія УАПЦ. Згодом до Статуту єпархії було внесено зміни та доповнення, уже як до Рівненсько-Острозької єпархії УАПЦ. Ще через певний час, у зв’язку з відсутністю парафій УАПЦ в Острозькому регіоні та їх наявність на Волині, чергові зміни у Статут визначили нову офіційну назву єпархії як Рівненсько-Волинська єпархія УАПЦ. Згодом, своїм указом Святійший Патріарх Димитрій Ярема підтвердив той факт, що Рівненсько-Волинська єпархія УАПЦ є правонаступницею Рівненсько-Острозької єпархії, а її керуючим призначено архиєпископа Львівського Макарія Малетича.
У 2001 році владика Макарій звернувся до місцевої влади з проханням про надання приміщення для потреб Єпархіального Управління, і сесією Рівненської міської Ради від 10 грудня 2001 року це клопотання було задоволене. Громадою міста для церкви було запропоновано будівлю на вул. Словацького,12. 8 квітня 2002, відповідно до поданого прохання, було отримано документ на право власності, який, відповідно до акта прийому-передачі, було передано Рівненсько-Волинському єпархіальному Управлінню УАПЦ. У грудні 2003 року єпархіальною Радою було вирішено передати місцевій церковній громаді дві кімнати Управління для подальшого переобладнання їх під каплицю, для використання їх для релігійних потреб як громади, так і самого Управління. Саме тоді головою церковної громади було обрано пана Вельгуса М. М.
У той же час з УПЦ Київського Патріархату переходить священик Іван Поляниця, який, відповідно до його прохання, був призначений настоятелем каплиці св.Миколая Чудотворця при єпархіальному Управлінні УАПЦ та одночасно діловодом єпархії.
У 2007 році свящ. Іван звертається до високопреосвященного владики-архиєпископа Макарія з проханням про дозвіл приватизації землі для єпархіального Управління Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ. Оскільки на той час отець Іван виконував обов’язки діловода єпархіального Управління, то він таке благословення з боку архиєп. Макарія отримав. Однак виявилося, що проігнорувавши волю свого архиєрея, Іван Поляниця та Вельгус М. М. забажали оформити приватизацію зовсім не на єпархію, а для релігійної громади, яка була допущена туди для тимчасових богослужінь.
«Віруючі люди» почали розпускати в народ легенди, що, мовляв владика Макарій сам же і хоче продати будинок. Однак владика у присутності секретаря міської ради й інших присутніх запевнив усіх у тому, що це не відповідає дійсності, та просив повернути йому документи на право власності, щоб приватизувати цю землю уже для потреб єпархії УАПЦ.
Секретар Рівненської міської ради Юрій Торгун також підтвердив таке переконання владики Макарія. Він, до речі, і просив священика Івана та Миколу Вельгуса помиритися з архиєпископом та повернути документи справжньому власнику. Самого ж владику Макарія Юрій Іванович просив дозволити Івану Поляниці і надалі здійснювати богослужіння, на що владика погодився.
Отець Іван зумів обманним шляхом домогтися «охоронної грамоти» від Предстоятеля, описавши історію так, що винним у цій історії став сам владика Макарій, котрий, мовляв, і бажає продати церковні володіння, а кошти – привласнити.
Після консультацій між Патріархією УАПЦ та архиєпископом Львівським, керуючим Рівненсько-Волинською єпархією Макарієм та ретельного розгляду справи було винесене рішення про позбавлення священичого сану і виведення з кліру УАПЦ до повного розкаяння протоієрея Івана Поляниці та старости храму Миколи Вельгуса, якого відлучено від церковного спілкування «за грубі порушення священних канонів Православної Церкви».
Враховуючи складну ситуацію в регіоні, для впорядкування церковного життя та налагодження нормальної діяльності УАПЦ в Рівненській області, наша законна ієрархія доручила архимандриту Мстиславу (Гуку) духовну та адміністративну опіку регіоном. Указом Предстоятеля отця-архімандрита було призначено настоятелем каплиці Св. Миколая Чудотворця при Рівненському єпархіальному Управлінні УАПЦ та діловодом єпархії (від 25 січня 2010 року № 0222). З того часу й досі архімандрита Мстислава до служіння в храмі не допускають.
Як зазначає у рапорті Предстоятелю УАПЦ сам отець Мстислав, він уже звертався із заявою на ім’я тимчасово виконуючого обов’язки начальника Рівненського міського відділу міліції Кулинича А. І. І на даний час ведеться розслідування ситуації органами правопорядку».
Довідка:.
Зі свого боку староста храму Святого Миколая Чудотворця Микола Вельгус описав ситуацію так: наразі справа по церкві перебуває у Господарському суді. Суть конфлікту полягає в тому, що коли на початку 90-их років сесія Рівнеради приймала рішення про передачу будинку Рівненсько-Волинській єпархії, якої юридично не існувало на той час, ініціатором передачі будинку під релігійну споруду була тодішня громада УАПЦ, правонаступницею якої є церква Св. Миколая-Чудотворця УАПЦ. «Зараз ми просимо суд скасувати це рішення, оскільки тоді єпархіального управління як юридичної особи не було, і воно не діяло». Якщо суд задовольнить клопотання, це питання виноситимуть на сесію Рівнеради, щоб депутати прийняли рішення на користь громади, оскільки ще один важливий факт – до 1939 року це приміщення належало громаді церкви УАПЦ, і саме громада Св. Миколая-Чудотворця УАПЦ є її правонаступницею. Вона зареєстрована у цьому приміщенні, і храм діє уже з 2004 року. Саме силами громади його було відновлено. Парафіяни храму сподіваються, що рішення буде прийняте на їхню користь. Наразі ж через тиск з боку верхівки УАПЦ громада рішенням більшості учасників парафіяльних зборів вийшла з-під адміністративного підпорядкування Предстоятеля УАПЦ Мефодія, що не забороняє статут УАПЦ, лишившись вільною громадою УАПЦ. Відтак, більшість документів, якими апелює у суді інша сторона, є недійсними.