Від 24 вересня до 7 листопада в Україні перебувають троє братів з екуменічної спільноти Тезе. Вони подорожують країною, зустрічаються з молоддю. Мета їхнього шеститижневого перебування в Києві, Полтаві, Запоріжжі, Дніпрі, Одесі та інших містах – підтримати людей, які страждають через війну. "Щоб у них не згасла надія", - пояснює настоятель спільноти, брат Метью.
Про це повідомляє офіційний сайт РКЦ в Україні з посиланням на Wiara.
Брат Метью розповідає, що під час його візиту в Україну в травні цього року «стало зрозуміло, що нам потрібно повернутися, тому що було багато людей, які шукали можливості молитися і зустрічатися». «У нас не так багато можливостей доставити гуманітарну допомогу. Але ми можемо запропонувати можливість молитися і бути разом, в тому числі з людьми з різних церков і спільнот», – додає брат Метью.
В інтерв’ю італійському агентству SIR монах згадує, що сама спільнота Тезе була заснована під час війни. «Коли я запитав себе, що Святий Дух хоче сказати нашій спільноті сьогодні, прийшов цей спогад про початки. Чи готові ми ризикувати? Бути з людьми, які страждають в зонах конфлікту? Молитися з ними, слухати їх, йти разом? Зараз дуже мало людей їде в Україну. І серед українців сьогодні панує відчуття забуття», – зазначає настоятель.
Відповідаючи на запитання про можливість зцілення духовних ран ненависті, завданих війною, він рекомендує мати велику терпеливість. «Ще не час говорити про післявоєнний період. Найважливіше зараз – бути з людьми. І прислухатися до їхніх почуттів. Я думаю про молитву псалмами, в яких є дуже сильні вирази, навіть ненависті і гніву. Це також частина молитви Божого народу. Ми не можемо говорити про любов до ворогів, коли ворог вбиває найдорожчих нам людей. Час неодмінно прийде (…), але не зараз. Все, що ми можемо зробити зараз – це слухати. (…) Зараз важливо бути з ними і слухати їхній крик», – пояснює брат Метью.
Він зізнається, що після того, як на власні очі побачив правду про агресію проти України, на думку спав приклад засновника спільноти Тезе брата Роже, який «під час Другої світової війни виявляв гостинність тим, хто перебував у небезпеці або страждав», а після війни «приймав у себе німецьких полонених, які перебували в сусідніх таборах». «Для мене це дуже значущий приклад. У нинішній ситуації важливо бути поруч з тими, хто страждає в Україні. Тоді ми побачимо, що можливо і як це зробити. (…) Я побачив надію в цих людях, незважаючи на всі страждання, з якими вони стикаються. І ми зараз покликані цю надію підтримувати», – зазначив він.