В УПЦ КП також ще раз наголосили, що кожен народ має право на Помісну Церкву.
Синод УПЦ КП 25 лютого привітав рішення УПЦ (МП) від 24 лютого про готовність до діалогу з УПЦ КП. З огляду на це Синод УПЦ КП на засіданні прийняв рішення засвідчити свою вірність канонічному порядку та готовність «на канонічній основі відновити єдність і утвердити помісний статус Православної Церкви в Україні. В УПЦ КП створили комісію для ведення діалогу з УПЦ (Московського Патріархату). В УПЦ КП також ще раз наголосили, що кожен народ має право на Помісну Церкву, бо «незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою та історично неминучою».
Рішення Синоду УПЦ КП:
1. Вітати готовність УПЦ (Московського Патріархату) після більш як чотирьохрічної перерви відновити діалог з Київським Патріархатом. Висловити сподівання, що цей діалог буде проводитися конструктивно і плідно, чим буде підтверджено на ділі щирість прагнення братів з УПЦ МП подолати церковне розділення.
2. Засвідчити відданість УПЦ Київського Патріархату канонічному порядку та бажання саме на канонічній основі відновити єдність і утвердити помісний статус Православної Церкви в Україні.
Нагадати про наступне:
– «приписи святих Канонів, які встановлюють, що «устрій церковних справ повинен відповідати політичним і громадським формам» (канон 17 IV Вселенського собору, також VI Вселенського собору канон 38), а також апофегму Фотія, яка звучить: Прийняти, що права, які торкаються церковних справ, а особливо справ парафій, повинні відповідати політичним і адміністративним перемінам» (Томос Вселенського Патріарха від 13 листопада 1924 р. про визнання автокефалії Православної Церкви в Польщі);
– згідно до 34 Апостольського правила кожен народ має право на Помісну Церкву;
– «по церковным правилам (Всел. IV, 17 и др.), церковные границы должны следовать за государственными… В настоящее время (тобто на 1943 рік) юридическое положение Грузии радикально изменилось. Теперь она хотя и остается неотъемлемой частью нашего государства, но уже в качестве свободного члена Советского Союза наравне с другими национальными республиками и подобно им имеет и свою определенную государственную территорию и свое управление. Поэтому наша Русская Православная Церковь, оставив прошлому всякие законнические счеты и пререкания, с готовностью и радостью раскрывает свои сестринские объятия навстречу автокефальной Грузинской Православной Церкви, ищущей общения с нами в молитве и таинствах» (Выписка из журнального определения Священного Синода при Святейшем Патриархе Московском и всея Руси от 19 ноября 1943 года №12);
– «Релігійна обстановка, що складається на Україні в умовах проголошення незалежності української держави, вимагає від Української Православної Церкви нового статусу. Собор вважає, що таким статусом повинна бути повна самостійність і незалежність, тобто автокефалія, як подальше довершення самостійності Української Православної Церкви… незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою та історично неминучою» («Визначення Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. з питання повної самостійності УПЦ», під яким стоять підписи всього єпископату УПЦ, в тому числі нинішнього Місцеблюстителя митрополичого престолу УПЦ МП митрополита Онуфрія).
3. Утворити комісію для ведення діалогу з УПЦ (Московського Патріархату) у складі:
- преосвященний Іоан, митрополит Черкаський і Чигиринський, постійний член Священного Синоду – голова комісії;
- преосвященний Іларіон, архієпископ Рівненський і Острозький, голова Управління зовнішніх церковних звязків, постійний член Священного Синоду;
- преосвященний Клімент, архієпископ Сімферопольський і Кримський;
- протоєрей Олександр Трофимлюк, перший проректор Київської православної богословської академії;
- протоєрей Миколай Салабай, член Вищої церковної ради.