Браян Стіллер, глобальний посол Всесвітнього Євангельського Альянсу (ВЄА), відвідав Україну з робочим візитом 20-23 листопада. Він провів низку зустрічей із главами Євангельських Церков, проповідував у кількох місцевих громадах та презентував Альянс на засіданні Ради Євангельських Протестантських Церков України.
Ірина Боровкова
Темою нашої розмови з глобальним послом став захист релігійної свободи, світові тенденції розвитку Євангельського руху, війна на сході України та російська агресія, питання екуменізму тощо.
— Браяне, в Україні мало знають про ВЄА. Кого об'єднує цей Альянс?
— До складу ВЄА входять національні євангельські альянси більш як 140 країн світу. В Україні такого національного альянсу ще немає, проте тут є місцеві об’єднання, які служать майданчиком для поєднання зусиль євангельських церков. Одне з них – Рада євангельських протестантських церков України (РЄПЦУ), яка фактично виконує роль альянсу, тільки під іншою назвою.
— Які є тенденції Євангельського руху у світі? Де зараз спостерігається підйом, а де занепад?
— Занепад ми спостерігаємо в західноєвропейських країнах. Ще у 50-х роках там з’явилися ознаки руху вниз, що продовжився у наступні десятиліття. На щастя, в останні роки на тлі певної духовності деградації в Західній Європі ми нарешті бачимо позитивний рух в середовищі молодих людей, які охоче євангелізують, представляючи Ісуса своїм одноліткам. Також вони активно займаються соціальною діяльністю та виступають на захист прав людей.
У Північній Америці картина дещо інша: кількість євангельських християн залишається приблизно на тому ж рівні, що й у попередні десятиліття. Хіба що у США за останні роки політичні зміни нашкодили Церкві. Роздвоєння суспільства на правих і лівих позначилось і на євангельських громадах, часто люди просто розгублені в цьому питанні.
У тих частинах світу, які ми умовно називаємо «глобальний Південь» — Африка, Латинська Америка та Азія – навпаки, спостерігається бурхливий ріст Євангельських Церков. До прикладу, якщо у 1900-х роках в Латинській Америці було 50 тисяч євангельських віруючих, то сьогодні там – сотні мільйонів. У Китаї в 1949 році було 700 тисяч віруючих людей, сьогодні – понад 120 мільйонів.
— А якщо говорити про світові тенденції?
— Загалом у світі спостерігається значне, нерідко вибухове, зростання кількості церков євангельських християн. Поміркуйте самі, якщо в 1960-х роках на планеті було всього 90 млн євангельських віруючих, то сьогодні їх, як мінімум, 650 млн. Більшість фахівців погоджуються з тим, що євангельське християнство є тією релігійною спільнотою у світовій історії, що найшвидше зростає.
Варто також сказати про країни, де домінують інші релігії. Наприклад, Іран, Сирія та Північна Корея. Там існує значний тиск на християн з боку урядів, однак звучить інформація (яку, звичайно, ще маємо перевірити), що і там церкви зростають. В це легко повірити, дивлячись на досвід громад у пострадянських країнах — Китаї, В’єтнамі чи Кубі, які в минулі десятиліття попри тиск потужно розвивались у підпіллі. Думаю, що з часом теж саме зможемо побачити і в країнах, куди тепер не маємо доступу.
— Назвіть пріоритетні напрямки розвитку, на які націлений Альянс.
— Я назву три речі. Перше – це проповідь Євангелія, тобто навернення людей до віри в Ісуса Христа. У цьому якраз сутність, серцевина того, ким ми є. Друге – ширше залучення церков до публічних, суспільних активностей. Ми звикли працювати в одному напрямку: приводити людей до народження згори та досвіду з Христом. Однак сьогодні усвідомлюємо також важливість участі церкви в публічному, суспільному житті країни – її вплив на політику, захист моральних цінностей, рішення юридичного характеру. У цьому більшу активність проявляють молоді люди.
Третій пріоритет – не втратити те, що ми називаємо «повним Євангелієм». Бо, одна річ – привести людину до Спасителя, але інша – навчити її правильно жити сьогодні і збагачувати цей світ добром. Власне, на це спрямовані всі наші служіння та робота сервісних організацій.
— Які виклики стоять перед Всесвітнім Євангельським Альянсом?
— Наприклад, публічне визнання. Те, що ми стали великі та поважні, що нас сприймають як легітимних гравців на світовій арені, — це несе небезпеку втратити драйв. Чи готовий я в будь-який час зірватися з місця і поїхати кудись, щоб послужити Христу? Чи продовжую допомагати бідним людям? Ці — питання актуальні для кожного служителя.
Наступне, про що хочу сказати: важливо продовжувати наші євангельські практики – молитися за зцілення людей, за духовне відродження і дію Свято Духа. Коли євангельські християни стають зручними для людей цього світу, вони ризикують втратити таку засадничу цінність, як віра в те, що Бог приносить в життя людини зміну і повну трансформацію. Тобто дає нове життя.
Третій виклик, або небезпека (її особливо видно в західних суспільствах) полягає в тому, що світ щораз більше делегітимізує християнську віру і практику. Часто хочуть створити враження про нас, як про якихось нелегітимних і навіть небезпечних. Але християни не повинні цього боятися і відступати. Коли навіть будуть переслідувати, важливо не стати зарозумілими та в жодному разі не ставати в політичну опозицію. Господь попереджував, що світ буде тиснути, але ми маємо наслідувати приклад Христа.
— Ми живемо у постмодерністському світі, відбувається наступ секуляризму, просувається політика толерантності до різного роду меншин. Коли християни називають певні відносини гріхом, їм інкримінують мову ненависті та дискримінацію. Водночас відверто антирелігійні виступи вважаються виявом свободи слова. У деяких країнах ці суспільні відносини набрали загрозливих масштабів. Які інструменти пропонує ВЄА? Як захищати свої позиції і не забувати про любов до ближнього?
— Наш Альянс створений як майданчик для того, щоб разом напрацьовувати рішення, допомагати членам у різних країнах у вирішенні проблем. В останні десятиліття ХХ століття питанням, що викликало багато дебатів, була теологія. Відбувався великий наступ на Біблію, яку намагалися знівелювати як достовірне джерело знань та Священне Писання. Теологічна комісія Альянсу багато працювала. Нам закидали, що оскільки Церква не приймає науковий метод, то вона є просто культом. Ми ж показали, що Біблія і наука не суперечать одна одній.
Сьогодні постало дуже непросте питання сексуальності людини. У цьому ми обережні. І пропонуємо християнам перш за все опиратись на Біблію, дотримуватись екзегези (богословського тлумачення) біблійних текстів. Так само у питаннях політичного характеру: не зловживати біблійними віруваннями, стараючись «продавити» місцеве законодавство на свою користь, а дбати про рівні права для людей. При цьому проповідувати Євангеліє, беручи до уваги стан суспільства, в якому ми живемо. Слова Христа «Будьте мудрі, як змії і прості як голуби» — це дуже чітка стратегія, яку ми повинні засвоїти.
— Нині нерідко виникає конфлікт між релігійною свободою та іншими свободами. Що можуть зробити сьогодні Церкви для захисту своєї свободи?
— Декларація з прав людини ООН 1948 року заснована на біблійному розумінні взаємин між людьми. Це була християнська ідея. Ми пропонуємо гідність і рівні права для людей тому, що вони всі створені за образом Божим. Системи та уряди можуть змінюватися, вони можуть обмежувати свободи, але важливо, щоби християни у своїх серцях мали бажання захищати права усіх людей. Адже є небезпека самим стати у фокусі та захищати тільки власні права.
Яскравий приклад: у 2019 році в Шрі-Ланці на Пасху терористи підірвали кілька церков, багато людей загинуло. Це зробила група молодих шріланкійців, які належали до місцевого осередку ІДІЛ. Оскільки уряд країни у своїй більшості був буддистським, він використав цю обставину, щоб натиснути на мусульманську меншість. Євангельська спільнота в той час виступила проти уряду, захищаючи права мусульман. Важливо мати розуміння, що відстоюючи права інших людей, ми забезпечуємо і свої власні.
Хоча є питання, де залишаємось безкомпромісні, наприклад, щодо захисту ненароджених дітей. Через це нас звинувачують у тому, що ми є противниками чиїхось прав на аборти.
— Які загалом нові суспільні виклики стоять перед релігійною спільнотою?
— Думаю, ХХІ століття – це час, коли люди розуміють легітимність метафізичного, тобто роль духовності у нашому житті. Хтось вважає, що релігія – це тільки для бідних. Але ж ми бачимо, що люди вибираються з бідності, стають освіченими та заможними, але їхня любов до Бога залишається незмінною. Це, звичайно, може по-різному виражатися, в залежності від культури чи країни.
У державах, де більшість складають мусульмани, буддисти або індуїсти, релігія торкається буквально усіх аспектів життя людей. Там немає ніякої різниці між релігією і суспільством, а отже немає ніяких розмов про розділення на священне і світське.
У країнах, де більшість складають християни, ідеальним політичним устроєм вважається демократія. Це призводить до розділення Церкви і держави, а, як наслідок – до знецінення і витіснення віри із публічного поля. Щоправда, ці процеси є циклічними: в один період домінує секулярний мандат, а в інший – настає період духовного відродження. Коли саме це відбудеться, ми не можемо передбачити або спланувати, але ми прагнемо і молимося про духовне пробудження.
— Україна вже восьмий рік потерпає від військової агресії РФ. На окупованих територіях Донбасу чи Криму потерпають церкви від застосування російських законодавчих норм. Чи може Альянс, маючи представництва при різних міжнародних установах, запропонувати щось для допомоги переслідуваним християнам? Чи є в Альянсу досвід миротворення?
— Тут я бачу два різних питання. Перше – про захист релігійної свободи, друге про досвід миротворення (звичайно, такий досвід в Альянсу є, це цілий напрямок служіння). Що ж до ситуації в Україні, то в офісі Альянсу при представництві ООН у Женеві це питання стоїть на порядку денному. Ми проведемо дослідження ситуації навколо Церков на окупованих територіях, результати якого будуть представлені Раді з прав людини в Женеві.
Разом з тим, ми усвідомлюємо, що російське вторгнення в Україну – це об’ємний політично-соціальний блок питань, що потребує участі усього світового суспільства. Ми можемо тільки «навести світло» туди, де відбувається порушення релігійної свободи, і продемонструвати проблему світові. Але, щоб зупинити війну, треба залучення її головних учасників.
— Ми нерідко бачимо, як світові християнські лідери з пієтетом ставляться до Володимира Путіна, навіть вважають його захисником християнських цінностей. Свого часу деякі пастори подібно ставилися до Гітлера, а він любив зловживати цитатами з Біблії для своєї пропаганди. Чому існує така сліпота? Як донести правду про політику Кремля до християнських лідерів?
— Наш Альянс – це глобальна спільнота, що складається з десятків тисяч церков, груп, сервісних організацій. Коли трапляється, що в певній країні, якомусь лідерові надають, так би мовити, «біблійний мандат», то ми не можемо десь з іншого кінця землі казати їм «так» або «ні».
В будь-якій країні, США це, чи Росія, першу скрипку грає національна Церква (Євангельський Альянс). Наша ж турбота передовсім в тому, щоби в цих країнах допомогти захищати християн.
— В Україні склалися непогані стосунки між різними Церквами, є різні форми співпраці, проводяться екуменічні молитви. Як ставляться в ВЄА до екуменізму і міжцерковних стосунків?
— Між Євангельськими Церквами слово «екуменізм» не популярне. Так склалося, що у ХХ столітті екуменічний рух мав тенденцію ігнорувати євангельську спільноту, її теологію, оскільки ми завжди стояли на твердженні, що Біблія є непорушним правдивим Божим Словом, та на важливості місії й благовістя.
Сьогодні, здається, ситуація всередині екуменічного руху трохи змінилася. Перша причина в тому, що євангельська світова спільнота величезна по світу, її просто неможливо ігнорувати. Друге – це те, що Євангельські Церкви сьогодні мають набагато ближчі стосунки з іншими християнськими спільнотами та релігіями. Зокрема, добре розвиваються стосунки з Ватиканом та Всесвітньою Радою Церков. У багатьох питаннях ми маємо набагато більше спільного, того, що нас об’єднує, а ніж того, що нас роз’єднує.
Наприклад, в Індонезії, у співпраці з великою мусульманською групою, яка налічує 90 мільйонів членів, ми написали книгу «Бог не потребує захисту». Вона розповідає про те, як представники різних релігій можуть жити разом на одній землі, не провокуючи конфліктів.
— Які Ваші враження від цієї поїздки в Україну, що порадувало, а що засмутило?
— Перше, що порадувало – це ріст. Молоді люди в служінні, церкви живі, прославлення Господа чудове. Відчувається ініціативність у всьому. Разом з тим є хороший рівень взаємодії між Церквами різних деномінацій і конфесій, які виявляють справжній інтерес до праці один з одним.
Надзвичайно цікаво було познайомитись з досвідом міжцерковних організацій РЄПЦУ та Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Це неймовірно! В жодній з країн світу я не бачив такої Рада Церков, де євангельські християни, католики, православні, мусульмани та євреї настільки плідно співпрацюють. Вважаю, що це чудовий приклад для цілого світу!
Що засмутило? На жаль, в Україні мені не вдалося достатньо поїсти борщу... (сміється — Ред.) А якщо серйозно, то, звичайно, переживаємо разом з вами про погані новини зі Сходу. Війна – це завжди смерть, голод, страх. Люди по всьому світові співчувають вам.
— Чим досвід та наявні інструменти ВЄА можуть бути корисними для Української Церкви?
— Передовсім будуть корисними уроки, які можна засвоїти через досвід Церков інших країн. Так склалося, що євангельські віруючі по своїй природі досить заповзятливі, і ми буваємо дуже активні, роблячи кожен свою справу, так би мовити, під своїм іменем. Але при цьому нерідко забуваємо, що через вулицю або на іншому кінці міста є інші люди, які теж хочуть служити Христу. Тобто в християнському середовищі ми іще недостатньо єдині — і над цим треба працювати.
Інша сфера, у якій Альянс може послужити, – це, звичайно, документування, допомога в питаннях захисту релігійної свободи. Наш Інститут глобального лідерства пропонує для Церков навчальні матеріали з фандрейзингу, розвитку лідерства та багато інших напрямків діяльності.
— Ваші побажання Церкві Божій в Україні.
— Бажаю бути сміливими у вірі, співчутливими в служінні і завжди люблячими у взаєминах!
***
Браян Стіллер з 2011 року є глобальним послом Всесвітнього Євангельського Альянсу, який представляє понад 600 мільйонів євангельських християн з усього світу. Заснований в 1846 році, ВЄА об'єднує 9 регіональних і 140 національних євангельських альянсів задля підтримки Церкви в поширенні Євангелії Ісуса Христа і сприянні особистій і суспільній трансформації для Божої слави.
Браян виріс у родині священника в преріях Канади. Здобув ступінь бакалавра історії в Університеті Торонто, магістра релігії в коледжі Вайкліфф і доктора служіння в семінарії Гордона-Конвелла, а також отримав почесні докторські ступені в коледжі Брайеркрест і Західному університеті Трініті.
Браян є автором численних книг, остання з яких «З Єрусалиму до Тімбукту: як християнство поширилося світом».