В

Вакф (waqf, мн. – awqaf) – «зупинка», відчужене з благодійною метою майно (в більшості випадків – земля). Попередній власник втрачає права володіння, а прибутки отримує кінцевий адресат (мечеть, релігійна школа, соціальна організація та ін.). У сучасних ісламських державах аукаф регламентується спеціальними міністерствами, що також відповідають за інші релігійні справи.

Вaхі (wahi) – «одкровення».

Вілайaт (wilayah) – «наближеність». 1) У суфізмі (див.) позначає зв’язок учня (див. мурід) із шейхом (див.); 2) Духовно-релігійне керівництво державою у шиїтів-двунадесятників (див. шиїзм), зокрема в Ісламській Республіці Іран.

Вyду’ (wudhu’) – «очищення», обрядове часткове омовіння. Див. також гусл.