Патріарх УГКЦ Святослав 9 листопада взяв участь у Міжнародній асамблеї вищих настоятелів монаших чинів і згромаджень УГКЦ, яка відбувається у Римі.
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Звертаючись до монаших настоятелів Предстоятель зауважив, як війна заставила цілком по-новому переосмислити значення простору і часу.
Глава УГКЦ склав вдячність Святішому Отцеві Франциску і всій Апостольській столиці за те, що у Ватикані переживають за Україну і відкривають перед Українською державою всі свої канали комунікації і всі можливості, щоб зупинити війну.
Патріарх Святослав подякував владиці Михайлу Бубнію, екзарху Одеському і голові Патріаршої комісії монашества УГКЦ, за те, що «здійснив мрію нашого монашества в нових обставинах — вийти у діяльності Патріаршої комісії у справах монашества поза межі тільки України і зібрати разом усе наше монашество».
Глава УГКЦ розповів, що Синод єпископів, який проходив у липні цього року в Перемишлі, затвердив душпастирський план до 2030 року, який окреслює синодальний шлях Української Греко-Католицької Церкви.
«Ми хочемо бути Церквою, яка переживає душпастирське навернення, Церквою, яка шукає нових способів як найкраще послужити Божому людові, бути близько до потребуючих. Ми шукаємо нові канали, щоб творити єдність у наших справах. Ми хочемо бути Церквою, яка лікує рани. Кожна спільнота має свої рани. Ми сьогодні, як Церква, бачимо, що Бог, як цілитель душ і тіл, дав Церкві дуже особливі ліки — животворчий бальзам. Ним є благодать Духа Святого, яка діє через Таїнства Церкви, які ми мусимо, як добрий самарянин, вилити на рани нашого народу, починаючи від лікування своїх ран», - сказав першоєрарх.
Ми хочемо бути Церквою, продовжив Патріарх, яка буде близькою до тих, хто є найбільш маргіналізованим, опущеним, бідним. Ми хочемо бути Церквою, яка похиляється над жертвами цієї війни, зокрема над внутрішньо переселеними особами в Україні, а також над біженцями, які мільйонами виїхали поза межі України.
«Ваші спільноти у Європі і Північній Америці мають бути відкритими, щоб їх прийняти. Незважаючи на те, якою мовою вони говорять, ким вони себе конфесійно вважають. Ми маємо приймати їх, як своїх братів і сестер», — підкреслив Предстоятель.
«Коли почалася війна, в криптах нашого Патріаршого собору часто ночувало 500 людей. Разом з ними — котики, песики, попугайчики, хом’ячки, рибки. Я в цьому побачив Церкву, як ковчег Ноя, яка спасає тих людей серед розбурханого світу, серед смерті, яка чигала зовні. Ми бачили, як російські гелікоптери кружляли над нашим собором, як перед нашими очима летіли ракети на багатоповерхівки у Києві. Куди люди спішили? До своєї Церкви. Бо знали, що там їх приймуть, пригорнуть, зігріють, нагодують і потішать», — розповів Глава УГКЦ.
«Ми хочемо бути Церквою, яка непросто закривається у своїх бомбосховищах, але виходить, як вийшли отці василіяни служити Божественну Літургію у київське метро, — зазначив Блаженніший Святослав і наголосив: — Я хочу, щоб ми особливо пам’ятали про отців на окупованих територіях, бо зараз їм є найтяжче. Про їхню долю я говорив особисто Святішому Отцеві: про отців василіян у Херсоні, в Криму, про отців редемптористів у Бердянську, про отців Воплоченого Слова у Скадовську — про наших новітніх ісповідників Христового Євангелія у надзвичайних обставинах».
«Той, хто пережив сповідь у київському метро під бомбами, ніколи не забуде любляче материнське обличчя своєї Церкви», — наголосив Глава УГКЦ.
«Одного нашого священника у Запоріжжі російські військові назвали батюшкою, який пахне хлібом. Бо він возив хліб і пахнув ним. Запах хліба для нього був документом, який відкривав усі російські блокпости», — розповів Блаженніший Святослав.
«Я гордий з того, що ми маємо таке монашество, яке готове послужити своїй Церкві там, де є їй найтяжче, там, де є найбільша потреба. Тоді, коли ми служимо іншим, ми вирішуємо багато внутрішніх проблем. Ми зцілуємо свої рани, долаємо труднощі», — наголосив Глава УГКЦ.
Нагадаємо, 9–12 листопада у Римі (Італія) проходить ІІ Міжнародна асамблея вищих настоятелів УГКЦ. Вона відбувається один раз на п’ять років. Під час цього заходу випрацьовується Дорожня карта — програма діяльності й розвитку чернечих спільнот.