18 березня 2011 року Велика Палата Європейського Суду з прав людини оголосила очікуване багатьма рішення у справі Лаутсі проти Італії (Lautsi v. Italy) за № 30814/06, відомої як справа про хрести у школах Італії.
Після восьми місяців від засідання, присвяченого перегляду рішення, судді Великої Палати дійшли висновку, що уряд Італії не порушив права заявників на освіту. На думку суддів, у цьому випадку також немає підстав окремо розглядати питання про порушення права на свободу світогляду чи дискримінацію за релігійною ознакою.
Судовий розгляд розпочався після того як у липні 2006 року пані Лаутсі звернулась до Європейського Суду із заявою про порушення права на освіту та свободу совісті її дітей, які не є християнами, та звинуватила уряд Італії у порушенні принципу світськості. Не зважаючи на те, що розміщення хрестів у класних кімнатах італійських шкіл було багаторічною традицію, вона стверджувала, що така практика порушує статтю 2 Протоколу №1 та статті 9 і 14 Європейської Конвенції з прав людини.
9 листопада 2009 року Європейський Суд ухвалив рішення на користь пані Лаутсі та визнав порушення права на освіту в поєднанні з порушенням права на свободу совісті.
Однак така позиція Суду викликала великий резонанс у політичних колах та серед християнської спільноти по всій Європі. У підсумку до апеляції уряду Італії, спрямованої до Великої Палати Європейського Суду, долучились 9 неурядових організацій та 79 членів Європейського Парламенту і політичних партій. Дане питання в січні 2010 року також порушувалося під час сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Переглядаючи це рішення, Велика палата Суду постановила, що питання про релігійні символи у школах входять в межі розсуду держави. Було зауважено, що серед держав Європи немає консенсусу щодо цього питання, а тому кожний уряд може діяти на власний розсуд, якщо рішення в цій сфері не набувають форм нав’язливого навчання релігії (катехизації).
На думку Суду, той факт, що наявність хрестів чи розп'ять у класах державних шкіл Італії відображає в шкільному середовищі домінуючі в державі релігійні уподобання, сам по собі не достатній для того, щоб свідчити про політику катехізації дітей. Крім того, наявність розп'ять не була пов'язана з обов'язковим вченням про Християнство.
Велика Палата Суду також встановила відсутність підстав припустити, що влада Італії була нетерпимою до тих учнів, які сповідували інші релігії, були невіруючим або мали нерелігійні переконання. На сам кінець, Суд не знайшов доказів того, що демонстрація хрестів чи розп’ять у класних кімнатах могла засвідчити зневагу чи перешкоду з боку держави до права батьків навчати та настановляти своїх дітей на життєвий шлях відповідно до своїх власних релігійних чи світоглядних переконань.
Рішення Європейського Суду з прав людини поширюється на всі 47 країн, що входять до Ради Європи, включно з Україною. Відповідно до Європейської Конвенції рішення Великої палати Суду є остаточним і перегляду не підлягає.
Нагадаємо, що в квітні-травні 2010 року глави низки християнських Церков України спрямували на ім’я президента Євросуду Жана-Поля Кости письмові клопотання, в яких просили долучити до матеріалів справи Лаутсі спільну позицію українських Церков на захист права кожної нації зберігати власні релігійні традиції та символи.