Велика реформа. Протестантська революція Мартіна Лютера змінила не тільки церква, а й всю західноєвропейську цивілізацію
Революція змінила не тільки церква, а й прискорила людей багато працювати і займатися бізнесом
500 років тому скромний чернець-августинець, син рудокопа одним помахом молотка змінив західну цивілізацію. Звали його Мартін Лютер, і 31 жовтня 1517 року він прибив на дверях церкви у німецькому місті Віттенберг текст своїх 95 тез. У них він закликав до дискусій з питань віри в католицькій церкві. Всього лише.
Зараз історики вважають, що подібного не було: мовляв, Лютер розіслав свої тези вченим-богословам, тому що вони могли прочитати написане на латині, на відміну від звичайних городян.
У будь-якому випадку Лютер запустив своїми тезами механізм, який привів до реформації церкви, а потім і всієї Європи.
Реформація дала поштовх розвитку економіки, освіти, національних мов, відокремила церкву від держави і підвищила статус жінок у суспільстві. Багато що з того, що сьогодні називається європейськими цінностями, спочатку проповідувалося реформаторами церкви.
Найчастіше появу тез пов'язують з тим, що Лютер боровся з індульгенціями, тобто, кажучи сучасною мовою, "довідками" про відпущення гріхів, які видавалися парафіянам церкви за гроші.
Індульгенції з'явилися ще в XI столітті, вони видавалися як свідчення того, що людина звільняється не від вічного покарання, а від церковного стягнення, наприклад особливих молитов або паломництва.
Лютер же обурився лише після того, як дізнався, що домініканський монах Йоганн Тецель став продавати однотипні індульгенції всім бажаючим, не піклуючись про те, чи пройшли вони сповідь і чи покаялися.
Але католик Лютер в своїх тезах підняв і інші церковні питання. І при цьому зовсім не збирався розколювати католицький світ. Хоча і критикував папську владу.
У підсумку в 1520 році папа римський Лев Х зрадив Лютера анафемі, а роком пізніше критика церкви ще й визнали єретиком. І тільки завдяки заступництву саксонського курфюрста Фрідріха III Мудрого йому вдалося зберегти життя. Лютер продовжив свою реформаторську діяльність, переклав Біблію німецькою мовою і заклав основи того, що сьогодні називається протестантизмом.
Релігія приземлених
Для більшості європейців за часів Лютера життя сприймалося чимось на зразок відбування тюремного покарання перед тим, як потрапити на небеса. Вищий стан купався в розкоші за рахунок простого люду. Але навіть це вважалося мирським заняттям. Багато хто бачив ідеал в релігійному покликанні: стати священиком або ченцем вважалося більш престижною справою, ніж займатися ремісництвом або сільським господарством. А фінансові операції, особливо видача позик під відсотки, були аж ніяк неможливими для християнина.
Римська католицька церква наставляла, що добрими справами можуть бути тільки церковні заняття: молитва, паломництво, проповідь. Всяка інша праця вважалася покаранням, яке Бог наклав на людину через гріхопадіння. Більше того, церква вчила тому, що потрапити на небеса можуть ті, хто заслужив це добрими справами. І ремесло в їх число не входило.
Лютеранська реформація змінила ситуацію, по суті, давши поштовх розвитку капіталізму. По-перше, ключовим вченням Лютера була доктрина про Спасіння тільки по вірі — тобто про те, що людина виправдана перед Богом виключно через віру в жертву Ісуса Христа. А по-друге, вона стверджувала, що добрі справи є підтвердженням цієї віри, а саме говорять людині про те, що вона буде на небесах.
Змінилося і пояснення того, що таке добрі справи. У Аугсбургському сповіданні, основний документ лютеранства, зазначено: їх потрібно вершити відповідно до "покликання", німецькою — beruf. Батько повинен працювати, щоб годувати і виховувати дітей в страху Божому; мати — народжувати дітей і доглядати за ними; правитель — правити; суддя — судити; солдат — воювати. І робити все це варто було як для Бога.
Лютеранство також відділяло церковну владу від світської, проголошуючи світський суд, державні установи та інститути такими, які покликані виконувати волю Божу на землі. Вчення це не могло не сподобатися німецьким князям, які прагнули звільнитися від панування церкви.
За церквою же Лютер залишав проповідь слова Божого і таїнства.
Ще більш радикальними були погляди іншого церковного реформатора тієї епохи —француза Жана Кальвіна. Під впливом в тому числі праць того ж Лютера він по-своєму реформував католицизм, перебуваючи в швейцарській Женеві. Завдяки Кальвінові місто, яке славилося розгульним життям і схоже на ярмарок, перетворилось на строгий зразок християнського протестантства. Там можна було потрапити до в'язниці, навіть просто вилаявши коня.
Кальвін вчив подвійному приреченню: мовляв, Всевишній з самого початку визначив, хто буде на небесах, а хто — в пеклі. І ознакою того, що людина обрана небесами, реформатор вважав успіх в повсякденних справах.
Крім того, "женевський тато", як тоді називали Кальвіна, проголосив: лихварство, або віддача грошей в позику під відсоток, не є гріхом. Більш того, гріхом стала вважатися ситуація, коли хтось може заробити, але не робить цього.
Прагнення людей підтвердити своє спасіння призвело до того, що віруючі почали працювати по шість днів на тиждень, не покладаючи рук.
Жіноче питання
Лютеру часто приписують слова, що жінка повинна знати лише три речі: церкву, кухню і дітей. Однак в результаті його вчення послужило поштовхом до звільнення церкви від забобонів середньовічного чоловічого шовінізму.
За часів Лютера жінок вважали посередниками між дияволом і людиною, тому що саме через Єву змій спокусив Адама в Едемському саду. Сам реформатор навряд чи думав інакше — він навіть не хотів одружуватися.
Але в 1520-му Лютер проголосив тезу про скасування чернецтва. Воно не згадувалося в Біблії, а тому на лютеранських територіях монахам дозволялося вільно залишати монастирі.
Ці ідеї поширилися і на католицькі землі, в тому числі в монастир, де перебувала його майбутня дружина Катаріна фон Бора. В результаті постачальник продуктів в цей монастир таємно — в бочках з-під води або оселедця — вивіз в Віттенберг, "на свободу", 12 монахинь. Серед них опинилася і майбутня дружина Лютера. З цього приводу в Німеччині досі жартують, коли бачать закоханих, що "справа запахла оселедцем".
Більшість черниць після таємного переїзду видали заміж "за гідних молодих людей". Але Катаріна залишалася одна. Коли вона зустріла Лютера, то сказала йому, що вийде заміж за нього. Лютер спочатку розсміявся, але зрештою справа закінчилася шлюбом.
Катаріна з того моменту грала помітну роль в житті чоловіка. Вона народила йому шістьох дітей, працювала по господарству і допомагала в церковних справах. У їхньому будинку регулярно збиралися студенти і учні. Фон Бора не тільки годувала їх та прибирала за ними, але також брала участь в дебатах, які велися латиницею.
Дружина Лютера була також більш практичною в життєвих питаннях, ніж її чоловік. Вона, наприклад, наполягла на тому, щоб Лютер брав гонорари за свої публікації. На виручені гроші сім'я купила невеличкий сад, де вирощувалися овочі, і озеро для лову риби. Крім цього, Катаріна добре знала німецьку і допомагала Лютеру в перекладі Біблії.
Лютер завжди її називав "моя morgen stern" — ранкова зірка, а вона його — "доктор Лютер". Подібний стриманий романтизм у відносинах між двома колишніми ченцями в ті часи виглядав настільки незвично, що досі безліч пар в Німеччині прагнуть укласти шлюб в день поєднання Мартіна і Катаріни.
Школа життя
Батько Лютера був спочатку простим рудокопом і досить жорсткою людиною, який міг побити сина до напівсмерті. Але він прагнув дати Мартіну гарну освіту. У віці п'яти років дитину відправили в школу.
Головним методом навчання в той час було зубріння. А головним мотиватором — лінійка, якою учнів били за будь-яку провину. Лютер говорив, що в школі можна було стати "віслюком, пнем або колодою". Він згадував, що одного разу його побили 15 разів за те, що він не міг відтворити щось, про що вчитель не розповідав, — просто у викладача був поганий настрій.
Лютера от католической церкви
Однак в результаті Лютер так-сяк навчився латині. А далі він продовжив навчання в Магдебурзі, де потрапив в хорошу школу. Там майбутній реформатор познайомився з гуманістичними ідеями.
Шкільна наука перетворила Лютера на прихильника освіти. А тому його послідовники створили систему освіти для дітей за рахунок муніципальних грошей. Але, що набагато важливіше, лютерани ще й вважали, що в школах потрібно вчити не тільки релігійного благочестя, а й розвивати ерудицію. Тобто викладати дисципліни, необхідні для приземленого життя. Завдяки цьому німці отримали добре освічені для тих часів кадри, і зрештою стали однією з найбільш розвинених націй континенту.
Лютер, як і його послідовники, був далеко не безгрішний. Він, наприклад, схвалював жорстоке придушення бунтів, відпускав антисемітські випади. Але саме цей реформатор заклав основи сучасної західноєвропейської цивілізації.
Андрій ЮХИМЕНКО
