Великі Бережці

Село Великі Бережці, Кременецького району розкинулося посеред соснових лісів біля схилів Кременецьких гір у долині річки Ікви. Околиці — частина природного заповідника “Медобори”.

Поселення відоме з 1545 р. і за свою історію встигло побувати власністю шляхтичів Бережецьких, князів Збаразьких, вельможних родин Лосятинських, Гойських, графів Тарновських. У XVIII ст. воно отримало магдебурзьке право. Утім, не встигнувши розвинутись у справжнє місто, Великі Бережці почали занепадати. У 1774 р. у поселенні було 1250 жителів, у 1929 р. — 700, у 1973 р. — 824, а в 2003 — 986.

Найвідомішим місцем у цьому старовинному волинському селі є, безперечно, Божа Гора — один з останців (залишків вершин) Кременецьких гір, на якому, за переказами, з’явилася Богородиця. Відтак, Бережці щороку відвідують тисячі паломників.

Релігійне життя у селі розгорталося також біля зведеної 1856 р. коштом прихожан дерев’яної на кам’яному фундаменті церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці. За часів Російської імперії до цього храму також ходили жителі сіл Града і Гаї. А от село Кімнатка, яке з 1831 р. належало до цієї ж парафії, з 1862 р. мало власну церкву святого капостола та євангелиста Івана Богослова. Загалом, станом на 1893 р. у парафії нараховувалося 2231 православних прихожан та 25 римо-католиків. Останні у часи Речі Посполитої мали свій костел, але його закрили, коли почалися репресії після польських повстань ХІХ ст. Тому католики мали у Бережцях лишень каплицю.

Цікавим прикладом співжиття православних і римо-католиків у селі стало зведення в 1879 р. будинку для священика коштом поміщика графа Івана (Яна) Тарнавського та прихожан. Тоді ж поміщик-католик виділив кошти на ремонт дому для псаломщика, а в 1883 р. — на ремонт господарських споруд, що належали православній громаді.

Значних руйнувань село зазнало під час Першої світової війни — тоді й згоріла церква і її функції виконувала каплиця на Божій горі. У 1918 р. збудували нову, досі діючу церкву. Її, як і втрачений храм, назвали на честь свята Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Досі нерозвіданою залишається історія юдейського населення у Великих Бережцях, адже ще польський путівник Волинню у 1929 р. характеризує його як “?ydowskie miasteczko”. У селі була єврейська громада чисельністю 400 осіб, діяли єврейська початкова школа, синагога, було кладовище-кіркут.

Всього за 2 км на захід від села розташоване місце, де у XVI-XVII ст. стояв замок фундаторки Почаївського монастиря Анни Гойської — Урля (інший варіант — Вірля). Саме звідти у 1597 р. і перенесли у Почаїв всесвітньо відому чудотворну ікону Богородиці.

Корисна інформація

Село Великі Бережці розташоване на відстані 12 км від райцентру Кременець та на відстані 15 км від Почаєва. Існує автобусне сполучення з Кременцем. Тел. автостанції (03546) 2-22-44.

Література

1. Гонтарук П. Святині Божої гори. — К.: Друкарня ДП МОУ “Воєнне видавництво України “Варта”, Б. р. — 10 с.
2. Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область. — К.: Головна редакція УРЕ, 1973. — 740 с.
3. Клименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини. — Тернопіль: Воля, 2003. — 500 с. (+ 8 с. вкладка).
4. Сакральні пам’ятки Тернопільщини. Фотоальбом / Ред. Буяк Я. Є., Гаврилюк О. М., Гульовський В. О., Лисевич М. В., Снітовський О. І. — Тернопіль: Новий колір, 128 с.
5. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описаніе церквей и прихо-довъ Волынской епархіи. — Томъ ІІІ. Уезды Кременецкій и Заславскій. — Почаевъ: Типографія Почаево-Успенской Лавры,1893. — 687 с.
6. Тернопільський енциклопедичний словник. — Т. 1. А — Й. — Тернопіль: Збруч, 2004. — 696 с.
7. Or?owicz M. Ilustrowany przewodnik po Wo?yniu. — ?uck: Drukarnia Pa?stwowa w ?ucku, 1929. — 380 s.