Щороку, зазвичай перед Різдвом, українське суспільство турбує календарне питання. Чому християни святкують одне з найголовніших свят у різні дні? Проте календарне питання актуальне не тільки у різдвяний період, але й напередодні Великодня.
Грошовий документ (бофон) номіналом 200 карбованців ОУН-УПА 1949 року, представлений на виставці в Центрі культури і мистецтв Служби безпеки України. Київ, 2 червня 2008 року (ілюстраційне зображення)
(Рубрика «Точка зору»)
Щороку, зазвичай перед Різдвом, українське суспільство турбує календарне питання. Чому християни святкують одне з найголовніших свят у різні дні? Мовляв хіба Ісус народився двічі? Ця тематика набула особливої гостроти після того, як Верховна Рада VIII скликання зробила 25 грудня – Різдво за григоріанським та новоюліанським календарями – вихідним днем. Щоби кількість робочих днів не зменшувалась, скасували «радянський вихідний» 2 травня.
Проте календарне питання актуальне не тільки у різдвяний період, але й напередодні Великодня. Для православних це найважливіше свято, адже це для них не тільки Воскресіння з мертвих Ісуса Христа, але й перемога над смертю, над гріхом, надія на спасіння та уникнення вічних пекельних страждань.
Історично християнський Великдень чи то Пасха святкувалась у неділю після єврейського Песаху – свята на честь виходу євреїв з єгипетського полону. Чому у неділю? Бо відповідно до Євангелія Ісус воскрес наступного дня після шабату, тобто суботи.
У перші століття християнства не було загально визначеної дати святкування Великодня. У різних громадах та церквах були різні традиції, які з часом мали б таки увійти в конфлікт. Так, перший в історії розкол у християнській церкві виник вже у ІІ столітті, саме через дату святкування Великодня. У 196 році на Соборі в Римі було ухвалено святкувати Великдень у неділю, у той час, як на Сході – в Ефесі – святкували Великдень у перший день Песаху. Через відмову християн на сході уніфікувати церковну практику, папа Римський Віктор І відлучив ефесян від церкви, проте пізніше скасував своє рішення, через велику опозицію у Західній церкві. На І Вселенському Соборі (325 рік) офіційно затвердили святкування Великодня у першу неділю після 14 нісана (єврейський весняний місяць), оскільки 14 нісана починався Песах, таким чином і було встановлено правило святкування Воскресіння Христового у першу неділю після 14 нісана. Також у так званих Правилах Святих Апостолів (орієнтовна дата формування тексту – кінець IV століття) встановлюється, що Великдень треба святкувати після весняного рівнодення та не в один день з євреями. Тобто християнська Пасха немає співпадати з Песахом.
Оскільки євреї жили за місячним календарем, то для того аби вирахувати християнський Великдень треба було вирахувати Песах. Для узгодження місячного та сонячного каленадрів було розроблено так званий Метонів цикл. Його автором є грецький астроном з Афін Метон. Суть циклу зводиться до того, аби знайти точки переліку між сонячним та місячним календарями. Бо місячний рік дорівнює 355 добам, у той час, як сонячний 365,25. Метон вирахував, що 19 сонячних років дорівнює 235 синодичним місяцям (синодичний місяць – повний цикл обертання Місяця навколо Землі, він складає 29,5 діб).
Метонів цикл і застосовують до обчислення Великодня, а його дати повторюються за 19-річним циклом. Песах завжди припадає на повний місяць.
Отже у християн Великдень настає у наступну неділю після повного місяця, першого після весняного рівнодення. Різниця лише у тому, що одні вираховують дату повного місяця та рівнодення за григоріанським календарем, а інші – за юліанським.
Тут варто зазначити, що за григоріанським календарем живуть не всі католики, а тому Великдень по григоріанському календарю не варто називати католицьким. Ним, окрім римо-католиків, послуговуються ще й протестантські деномінації. Тобто календар не є виключно конфесійним маркером. Більше того, українські греко-католики, хоча і належать до Католицької церкви, все ж таки живуть за юліанським календарем. На Західній Україні взагалі не прийнято казати «католицький Великдень» чи «православний Великдень», але вживають вирази «польська Пасха» чи то «українська Пасха». Тобто календар вже стає етнічною відмінністю, бо ж, що галичани (у переважній більшості), що поляки – католики. Тільки одні греко-, а інші римо-.
Також не варто ототожнювати і православних виключно з юліанським календарем. По-перше, 9 із 15 помісних православних церков використовують новоюліанський календар (це коли Різдво співпадає з григоріанським, а Великдень з юліанським). Решта користується просто юліанським. А от Православна церква Фінляндії, що входить до складу Вселенського патріархату, святкує Великдень за григоріанським календарем.
При цьому юліанський календар має більшу похибку, ніж григоріанський. Варто розуміти, що весняне рівнодення та повний місяць, в обчисленні юліанського календаря, – це не астрономічні явища, а дати, які вираховуються. В дійсності через недосконалість календаря (він має похибку, через яку з роками набігає різниця у декілька днів з астрономічним календарем), весняне рівнодення за юліанським календарем відстає на 13 днів, а повний місяць «настає» на 4 дні пізніше, ніж в реальності. Католицька церква, перейшовши на григоріанський календар усунула ці проблеми.
Візьмемо до прикладу цей рік. Астрономічно і за григоріанським календарем перший повний місяць після весняного рівнодення у 2020 році припадає на 8 квітня. Відповідно Великдень святкується наступної неділі – 12 квітня. Відповідно до юліанського календаря, який дає похибку по місяцю на 4 дні, перший повний місяць після рівнодення настає 12 квітня, а Великдень святкується наступної неділі – 19 квітня. Якби астрономічно повний місяць був 7 квітня, то Пасха за григоріанським та юліанським календарями цього року би співпали.
Така незначна різниця (у тиждень) буває не завжди і залежить від знову ж таки повного місяця. Річ у тім, що для повного місяця є одна умова – він повинен бути не раніше за весняне рівнодення. Так ось, за григоріанським календарем рівнодення співпадає з астрономічним – 21 березня. За юліанським теж 21 березня, тільки через похибку 21 березня за юліанським календарем це 3 квітня за сучасним стилем. Якщо ж повний місяць настане до 3 квітня, то користувачі юліанського календаря чекатимуть на нову фазу, у той час, як прихильники григоріанського святкуватимуть найближчої неділі. Саме це іноді призводить до того, що за юліанським календарем буває «пізній Великдень», наприкінці квітня чи навіть на початку травня. Просто треба зачекати на ще один місячний цикл.
Однак є і ще одна проблема. Оскільки єврейський календар місячний та складає 355 днів, то його місяці зміщуються відносно сучасного. Раз на три роки додається додатковий місяць, який урівнює сонячний і місячний календарі. У ті роки, коли місяць нісан починається пізно (у квітні), а повний місяць стається після 21 березня, виходить так, що Пасха за григоріанським календарем настає раніше за єврейську. Так було, зокрема, у 2008 та 2016 роках та буде у 2024 та 2027 роках. Однак це суперечить євангельській історії, оскільки Ісус Христос воскрес після Песаху, а не до.
Паска під час відзначення українцями Великодня у Дубаї, столиці Об'єднаних Арабських Еміратів (архівне фото)
Вочевидь, що у період карантину це питання не здається таким вже принциповим. Віртуальна літургія та причастя онлайн відсувають календар на другий план. Однак, у часи, коли можна сповідатися скайпом, трохи дивно, коли повний місяць за твоїм календарем відстає на 4 дні від реального. Усі могли бачити неймовірний червоний місяць пару днів тому, а от за юліанським календарем він мав з’явитися лише у неділю. Хоча вочевидь, у неділю він вже не буде повним.
Може досить вже жити за календарем, який відстає, лише тому, що його колись давно прийняла церква, бо не мала альтернативи. Сучасні церкви мають вебсайти, електронну пошту, онлайн-трансляції та рахунки у банках, але удосконалити календар, щоби церковний повний місяць збігався з астрономічним, чомусь досі не змогли.
Коронавірус і карантин створюють вікно можливостей для тих, хто не мав сили духу сам започаткувати серйозну розмову. Обставини її вже ініціювали, треба лише наважитись вийти з зони комфорту та перестати ховатися у дитячому «домику» традицій. Тим паче, що юліанський календар, авторства язичника Юлія Цезаря – це явно не альфа і омега християнської ідентичності та річ, за яку варто триматися за будь-якої ціни. Адекватність календаря та відповідність об’єктивним астрономічним реаліям, у добу Ілона Маска, – значно важливіше для проповіді християнства у сучасному світі.