Вибір Арджуни

Арджуно, Я знаю тих істот, які живуть нині,
а також тих, які вже пішли [з життя],
і тих, які будуть, але Мене не знає ніхто.
(Бгаґавадґіта 7.26)

Ми маємо вибір, чи існує лише його ілюзія? «Підеш направо, чи наліво» – можливо, лише чергове розгалуження шляху, що веде до інших підмножин опцій у великому лабіринті життя, але в масштабі індивідуального гравця новий поворот може мати доленосне значення. Якщо християнство акцентує на свободі волі, як ключовому аспекті людського існування, індійська релігійна думка схиляється до детермінізму. Бгаґавадґіта (3.27) чітко стверджує: «усі дії виконуються гунами (агрегатними станами) природи, але той, кого одурило его, думає: «Я діяч» (переклад Д.Бурби).

Парадоксально, але напозір «Бгаґавадґіта», ключовий трактат індуїзму, – книга про вибір. Перед вирішальною битвою принц Арджуна, один з провідних полководців армії Пандавів, виявляється неспроможним стати до бою і схиляється до агімси (ненасильства). Шрі Крішна наставляє його в духовній науці та підводить до правильного рішення. І хоча, Божественна Пісня проводить чітку направляючу лінію, наповнення проповіді є навдивовижу плюралістичним описом різних шляхів досягнення трансцендентної цілі, без ухилів в догматизм, залякування чи ескапізм.

Контекст «Ґіти» – воєнний, глибинні питання до яких вона звертається – вибір між дією і недіянням, між боротьбою і відмовою від насильства, між виконанням обов’язку і зреченням від нього. За формою вона нагадує платонівський діалог, за структурою – трактат з йоґи, за змістом – цілісний синтез світоглядних, етичних, теологічних та містичних осягнень індійської думки.

Ця гнучкість підходів «Ґіти» породила велику кількість її трактувань різними школами в межах індійського класичного канону. Вона накладається й на багатозначність санскриту, з його розгалуженим апаратом термінів метафізичного та психологічного порядку, які не мають відповідників у європейських мовах. У витонченому та багатошаровому вигляді санскрит постає вже у ведичний період. Дивно, як таку складну мовну систему могли створити начебто примітивні індо-арійські племена?

Насправді «Бгаґавадґіта» не прагне когось переконати, свій вирішальний вибір Арджуна вже зробив раніше. Та й Сам Шрі Крішна, хоч і належить до кшатріїв і недвозначно закликає Арджуну стати до бою, засуджуючи «ухилянство» як неарійську поведінку, Сам не виступає комбатантом у війні. На цю тему звернімося до епізоду з «Магабгарати» (5.7), що описує підготовку до великої війни.

Після того як Каурави відкинули компромісну пропозицію дипломатичного врегулювання конфлікту з Пандавами, обидві сторони починають підготовку до війни та намагаються залучити на свій бік щонайбільше союзників. Лідер Пандавів Юдгіштхіра посилає свого брата Арджуну в Двараку – столицю острівного царства Шрі Крішни, щоб домовитися про підтримку в війні. Дізнавшись від своїх розвідників про цю місію та усвідомлюючи її небезпеку, кронпринц Кауравів Дурйодгана особисто поспішає до Двараки, щоб перешкодити Арджуні. Обоє прибувають на острів майже одночасно, але Дурйодгані вдається першому увійти до покоїв Шрі Крішни, який спить на Своєму ложі. Не довго думаючи, Каурав вмощується в Його узголів’ї. Арджуна заходить другим і, склавши руки, займає місце біля стоп господаря. Дурйодгані, природа якого є демонічною, важить першість, але його розрахунок не спрацьовує, бо, розплющивши очі, Шрі Крішна першим бачить Арджуну.

Після належного обміну протокольними фразами володар Двараки запитує обох принців про мету їхнього візиту. Дурйодгана бере слово і просить про підтримку у війні, посилаючись на дружні й родинні зв’язки (їхні діти пошлюблені). Він також наголошує, що прибув першим, отже має пріоритетне право на задоволення свого прохання. Шрі Крішна не ставить під сумнів логіку Дурйодгани, але, прокинувшись, Він першим побачив Арджуну (свого кузена і друга). Отже, в цій ситуації господар мусить задовільнити прохання обох. Також, оскільки Арджуна є молодшим, звичай дає йому «фору» обирати першим.

Шрі Крішна пропонує обом принцам дві опції – одному з них Він готовий віддати Своє багатомільйонне військо (на той час, воно перебуває на піку своєї могутності), на боці іншого готовий виступити Сам, але не братиме до рук зброї.

Така дещо дивна пропозиція потребує роз’яснення. В політичному плані ситуація ускладнена тим, що Баларама – старший брат Крішни, був наставником Дурйодгани в опануванні мистецтва бою на булавах та з того часу симпатизує своєму учневі. Баларама дотримується нейтралітету в війні Кауравів з Пандавами, тому відверта підтримка Шрі Крішною свого друга Арджуни загрожує Двараці внутрішнім розколом. Дотримуючись кшатрійських принципів і політичної доцільності, Він має або відмовити обом прохачам або обох їх задовольнити.

В теологічному сенсі Шрі Крішна як Бгаґаван (Верховна Особа Бога), мов Сонце, яке однаково світить усім, виявляє неупередженість до прохачів згідно з їхнім особистим вибором. Але пріоритет надається смиренному, а не пожадливому.

Втім, все це геть не полегшує становище Арджуни! Обрати плече друга, який не воюватиме, і віддати противнику величезну армію? Шрі Крішна – найвидатніша Особа свого часу. Він завжди підтримував Пандавів у найважчі часи, але цієї підтримки заледве вистачало, щоб врятувати їх від найгіршого. Їхній шлях – низка важких випробувань на межі поразок, долання плетива інтриг і замахів. Втеча з пастки палаючого замку, тривале переховування, здобуття царства і його принизлива втрата у грі в кості, знеславлення їхньої дружини Драупаді, тринадцятирічне вигнання. І тепер вирішальна битва, в якій баланс сил складається далеко не на їхню користь.

Але Арджуна без вагань обирає Шрі Крішну – «Самого Нараяну, вбивцю ворогів, нествореного, народженого серед людей за Власною волею, найкращого серед усіх кшатріїв, богів і данавів». Дурйодгана видихає з полегшенням і, забравши собі військо Двараки, вважає, що тепер його перемога є гарантованою.

Після відбуття лідера Кауравів Шрі Крішни запитує Арджуну чому той прийняв таке (немудре) рішення: «З якої причини ти обрав Мене, якщо Я взагалі не буду битися?». У відповідь Арджуна дещо самовпевнено стверджує, що самотужки може знищити армію противника, а важить йому [не перемога, а] слава (кірті). Шрі Крішна – втілення цієї слави, вона завжди супроводжує Його. Крім того, Арджуна давно хотів, аби Крішна став керманичем його бойової колісниці. Тепер ця хлопчача мрія нарешті здійсниться!

Вибір Арджуни імпульсивний, ірраціональний, «неправильний». Але у вирішальний момент він не має вагань, тож подальші сумніви перед битвою на Курукшетрі вже нічого не важать. Обравши Самого Бога, а не благо, яке Він може дати, Арджуна стає гідним найвищого містичного одкровення Бгаґавадґіти.

Звісно, Арджуна не помилився і в практичному сенсі. Так, володар Двараки дотримується слова і під час війни не бере до рук зброї. Так, Пандави суттєво поступаються в кількості. Але тепер вони отримують перевагу в стратегічній якості. Воєнний геній і блискучий інтелект Шрі Крішна вправно спрямовує їхні дії, диктуючи послідовність кроків, які ведуть до знищення провідних полководців противника і повного розгрому його війська.

Проте, в мент, коли Арджуна приймає своє рішення все це далеко не очевидно.

Двоє в покої. Люблячий промінь з очей Арджуни (дослівно з санскриту «яскравий», «білий») падає в космічну темряву обличчя Шрі Крішни (дослівно з санскриту «темний», «чорний»). Душа (санскр. атма) вдихає (нім. atmen) аромат наддуші (санскр. параматма). Подих, що єднає суще. Альтернатива без вибору.

Deus meus et omnia.