«Відповідальність VS популізм»: Як у Львові проходив ХІІ Екуменічний соціальний тиждень

Відкривати сучасні горизонти – саме таке завдання поставив перед собою для українського суспільства новоформатний Форум – Екуменічний соціальний тиждень. Уже в 12-те провідні українські експерти з різних галузей, активісти, церковні діячі, представники влади та ЗМІ зібралися на початку жовтня у Львові, аби обговорити сучасні виклики в українському суспільстві.

Палкі обговорення і дискусії, зустрічі з моральними авторитетами, а також культурно-мистецькі заходи – цьогоріч Екуменічний соціальний тиждень намагався привернути абсолютно різну аудиторію: за віком, статтю, соціальним статусом тощо, але об’єднану спільними цінностями.

Координаторка Форуму Оксана Іленьків пояснила, чому «відповідальна» тема передає головне повідомлення буремного сьогодення: «Наша мета – розкрити для українського суспільства роль і значення поняття «відповідальність» та навчити розуміти свій потенціал у майбутньому державотворенні через призму власного «я» та особистої відповідальності кожного із нас».

Отож, про важливі події та «екстракти» заходу, – дізнавайтеся далі.

Відповідальність VS популізм?

«Популізм – це коли політики говорять про щось, що вони демократичним способом не можуть здійснити, і тим самим вони діють безвідповідально. Тут є виклик для нас, щоб ми не стали жертвою цього популізму. Друга частина нашого соціального тижня – стисло екуменічна, праця для єдності Церков. І нашим особливим викликом для українців – і католиків, і православних, — є питання так званого рівночасного сопричастя, щоб ми буди єдиними. І це буде виклик, про який ми дискутуватимемо», – поділився своїми міркування після відкриття Тижня, а саме під час дискусії «Відповідальність VS популізм», президент Інституту екуменічних студій о. д-р Іван Дацько.

Учасники обговорення переконані, що популізм (а також і корупцію) неможливо повністю знищити, його можна лише зменшити. Однак для цього потрібно розвивати державні інституції, заохочувати людей здобувати якісну освіту, плекати моральні цінності, а також «виховати» власну еліту.

«Ми самі ще не розуміємо: що таке проєкт Україна у світі? Якщо говорити мірками стратегічного планування, то ми мусимо замислюватися: а яка місія України? Які цілі ставить перед собою Україна не заради Європейського Союзу, а заради самої себе? Через те, що ми не мали такого бачення, мабуть, саму тому нас «кидало» кожні п’ять років то в бік Росії, то в сторону ЄС, а кожен президент цим користався. І ця невизначеність давала ґрунт для цієї кризи ідентичності, куди ми йдемо», – вважає політичний аналітик Тарас Семенюк. Він додає, через те, що ми не маємо свою модель розвитку, нам інші країни накидають свою. Тому виникає підстава для розвитку популізму.

Популізм: причини та наслідки

Під час другого дня Екуменічного соціального тижня учасники продовжили обмінюватися поглядами щодо популізму, проте зосередилися передусім на його причинах і наслідках.

«Ми тепер маємо таке явище як «сакралізація влади»: коли політичний лідер позиціонується як «месія» і наділяється «месіанськими» якостями. Мовляв, він єдиний, хто здатен нас вивести з «темряви» до «світла». Ми долучаємося до цього лідера, бо ми самі набуваємо ідентичності як «месіанської» (спасительської) спільноти: ми на стороні «світла» проти такої жахливої «темряви». Тому для нас як для християн важливо не сакралізувати владу, зокрема її лідерів. Потрібно розуміти, що будь-яка влада за своєю природою є гріховною, як все наше суспільство та людська цивілізація. Тож влада не рідко використовує релігійні образи та обіцянки, наприклад, як «кінець епохи бідноті». Ми розуміємо, що в один день така епоха – не настане. Це релігійна обіцянка псевдо-Царства Божого, – зауважив Роман Соловій, український історик, богослов, доктор філософських наук, директор Східноєвропейського інституту теології.

І згодом додав: «Усі популістичні рухи використовують релігійні гасла, а також інструменталізують релігію. Вони вихолощують її з духовного і релігійного змісту та використовують її як політичну технологію, як маркер ідентичності, за допомогою якої вони досягають впливу на маси. Тому ми як християни повинні опиратися інструменталізації та використанню релігії, Церков і християнських спільнот заради досягнення абсолютно не християнських цілей. На жаль, в українському суспільстві ми спостерігаємо як християнські товариства та лідери дозволяють використовувати себе. Тому якщо ми говоримо про відповідальність суспільства загалом, або хоча би про відповідальність християнських спільнот, то не варто сакралізувати владу і не потрібно дозволяти використовувати себе для політичних цілей. Всі ці релігійні гасла та апеляції до традиційних цінностей нічого насправді не означають для політиків, які до них апелюють, бо це для них є засобом для досягнення своїх політичних цілей».

На думку учасників дискусії, популізм – не односторонній рух, а насамперед двостороння комунікація. Є політик, який щось обіцяє, люди (не аналізуючи) в це вірять і сприймають як правду, і дають мандат реалізувати цю ідеї. Згодом такий політик «забуває» про свої обіцянки і влаштовує той порядок, який йому вигідний. Крім того, в суспільстві є постійна потреба замінювати «старих» політиків на «нових», особливо перед виборами. Мовляв, «старі» нові обличчя себе швидко дискредитували. Однак як довго буде підтримуватися такий тренд до нових політиків в теперішній системі? Питання відкрите. Спікери заходу вважають, що повністю подолати популізм – не вийде, бо суспільство все одно так чи інакше буде «впадати в цю спокусу». Саме тому кожен з нас повинен вміти брати відповідальність передусім за себе і свої дії та розвивати в собі критичне мислення.

«Українська Церква: шлях до автокефалії»: презентація книги митрополита Олександра (Драбинка) (ПЦУ)

«Книга є неоднорідною, у ній зібрано матеріали, які представляють події розвитку автокефального руху ще з початку ХХ століття. Це збірка матеріалів конференцій, інтерв’ю. Нещодавно у Львові ми відзначали 30-ліття відновлення УАПЦ. Для того, щоб говорити про майбутнє, маємо знати про минуле. Слава Богу, що час змінюється, ми вже не є залежними від радянського минулого, живемо у час, коли твориться історія», – наголосив під час презентації митрополит Олександр (Драбинко) (ПЦУ).

Варто зазначити, що видання є корисним для священників, вірян, церковно-суспільних діячів та всіх, хто цікавиться проблемами, які пов’язані з процесами унезалежнення Української Церкви. Книга складається з двох частин: перша присвячена дискусіям навколо канонічного статусу, богослужбової мови, а друга – історії Української Церкви. Книгу видали Фонд Пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира та видавництво «Дух і Літера».

«Моделі єдності Київської Церкви: на шляху до відновлення сопричастя»: про що говорили під час міжнародного семінару Українського християнського академічного товариства?

«Якщо ми будемо чекати, поки інші зміняться, відкладатимемо своє прощення, поки інший попросить прощення, то спіраль непрощення буде безкінечною. Сьогодні екуменічний діалог зайшов у глухий кут, через логіку компромісу та взаємності, переважає логіка ринку та обміну, в такій ситуації асиметричний підхід до діалогу може стати виходом із глухого кута. Звичайно, ми повинні боятися самозречення, але пасхальна віра означає, що віддавати життя за інших – не залишається без відповіді Бога», – переконаний доктор Павло Смицнюк, директор Інституту екуменічних студій Українського католицького університету.

Загалом під час заходу богослови та медіаексперти обговорювали питання єдності українського православ’я після Томосу, проблеми, які постали перед Православною Церквою України, аналізували сам текст документа, зокрема визнання влади Вселенського Патріархату, конфлікт про першість у православ’ї та шукали нові моделі єдності, оцінюючи спроби в минулому.

На які цінності має орієнтуватись сучасна українська молодь?

Освітні проєкти, які формують молодих людей, важливість знання історії для того, щоб стати добрими громадянами, та військо як школу життя для молодих українців, – про це вдалося порозмовляти у завершальний день Тижня під час «Доброї розмови про ціннісні орієнтири сучасної української молоді».

«Від досвіду, освіти чи виховання людини залежить, як ця людина себе виражає. Я вірю в інституційний системний підхід саме освітніх проєктів, які здатні масштабно охоплювати державу. Я вірю в те, що ми робимо з точки зору неформальної освіти, будучи сателітом формальної системи освіти і вкраплюючи якісь елементи у формальну освіту, яка природно змінюється повільніше, ніж неформальна. Ми самі управляємо тим, що робимо, і водночас бачимо, що воно дійсно якісно працює. Змінюючи молодь, ми змінюємо їхніх батьків і разом творимо спільноту, яку хочемо бачити на рівні усього суспільства», – розповів керівник Програми економічного лідерства Western NIS Enterprise Fund і засновник Української академії лідерства Роман Тичківський про виховання молоді неформальною освітою.

«Ми маємо працювати масштабніше, повинні розуміти, що Український католицький університет, Українська академія лідерства, Острозька академія, Києво-Могилянська академія, Чорноморський національний університет імені Петра Могили в Миколаєві тощо – це мало. Нас замало, щоб змінити українське суспільство. Досить часто ми не спілкуємося між собою, або закриваємося у своєму середовищі. Ми не є достатньо агресивні, щоб охоплювати інші поля діяльності, тому що нас мала б вести ця місія просвітництва, аби досягати максимально глибоко. Тому ми, як Українська академія лідерства, фокусуємося насамперед на молоді, щоб молодь не виїжджала звідсіля, щоб бачила ті виклики, які є тут, як можливість для реалізації себе; щоб молоді люди були воїнами – особистостями на шляху до перемоги. Нам, власне, таких людей не вистачає на стороні добра. Будьмо воїнами, кожен з нас, щоб нести це добро, і щоб воно, врешті-решт, перемогло», – закликав Роман Тичківський.

Благодійний аукціон витинанок «Віра в життя»

Відомі громадські діячки України створили витинанки на майстер-класі під керівництвом відомої майстрині Дарії Альошкіної, які згодом експонували у холі Центру Митрополита Андрея Шептицького.

«Вирішила взяти участь в аукціоні, щоб допомогти фонду «Немовля», бо це дуже важливий внесок – допомагати діткам на початку їхнього життя. Знаю, що на Чернігівській працює дуже велика команда. І це своєрідний знак вдячності всім цим людям. Вперше знайомлюсь з мистецтвом витинанки загалом. Рада, що не дають загинути традиційним видам мистецтва в Україні», – поділилася Ірина Маслюк, яка придбала витинанки на аукціоні.

Серед авторок витинанок: політик, громадська діячка Оксана Юринець, Ольга Михайлівна Кузьменко, мама Андрія Кузьменка (Скрябіна), почесний консул Канади в Україні Оксана Винницька-Юсипович, народна артистка України Наталія Бучинська, Ольга Філатова-Кривецька, засновниця комплексу Edem Resort Medical andSPA, Олена Заблоцька, лікарка-стоматологиня клініки Заблоцьких; Андріана Мальська, співзасновниця Благодійного фонду «Здорові діти», Христина Береговська, дослідниця мистецтва діаспори; Наталя Климовська, проректорка із розвитку та комунікацій УКУ та інші.

Нагадаємо, співорганізатори заходу – Український католицький університет, Львівська міська рада, Львівська обласна державна адміністрація, НУ «Львівська Політехніка».

Довідка: Екуменічний соціальний тиждень (ЕСТ) – Всеукраїнський суспільний форум, який прагне об’єднати ресурси громади, влади, соціальних організацій, Церков, ЗМІ та освітян навколо вирішення актуальних проблем суспільства, базуючись на загальнолюдських цінностях та Соціальній доктрині Церкви, стимулюючи екуменічний діалог у соціальній сфері.

Оксана Войтко