Цими днями українські католики, і не тільки, особливо згадують пам’ятний для багатьох візит святого Івана Павла ІІ, який відбувся 20 років тому, 23-27 червня 2001 року. Це був 94-й міжнародний візит Понтифіка.
З цієї нагоди у Львові напрацювали поважну програму заходів, щоби ще раз пригадати ті значимі для багатьох моменти, спільно ще раз пережити ту радість і піднесення духу, яке тоді відчули сотні тисяч людей, а також спробувати передати його молодшим поколінням та з нинішньої перспективи осягнути велич цього святого Папи, який своїм життям і служінням змінював світ.
Серед численних нагод, є й пересувний музей з речами Понтифікат, кілька банерних виставок. Ми ж хочемо пригадати виставку, яка вже завершилася — «Він змінював світ», яку відкрили у Львівському музеї історії релігії у жовтні 2020, у лютому 2021 експозицію згорнули, адже у залі, де її демонстрували, розпочалася реставрація. За цей час чимало львів’ян та гостей міста скористалися з цієї нагоди, проте багато хто через побоювання з огляду на епідситуацію чи з інших причин так і не змогли на неї потрапити. Невдовзі перед закриттям РІСУ мала нагоду побувати на ній, тож у ці дні спомину візиту святого Папи Івана Павла ІІ в Україну, хочемо пригадати її та поділитися враженнями.
Передусім потрібно зазначити, що ця виставка – це спільний проєкт Музею «Родинний дім Святого Отця Івана Павла II» у Вадовицях (Польща), Львівського музею історії релігії, за участі Курії Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні, Львівської митрополії УГКЦ.
Більшість фотографій представлених на виставці – це фото Артуро Марі, особистого фотографа Івана Павла ІІ; свого часу ці фотографії до музею передав нунцій Микола Етерович. Також частину фотографій надав Мечислав Мокшицький, як і всі оригінальні особисті речі Папи.
Виставка займала два зали. В одній було представлено експонати, які розповідали про Кароля Войтилу від народження і до обрання на папський престол, зокрема і три булли – про його єпископство, архиєпископство і кардинальство. А в другій залі – про його життя як Папи Івана Павла ІІ. І як, серед іншого, розповіла куратор виставки Руслана Бубряк, на ній не було жодної неоригінальної речі.
Серед цікавих експонатів у першому залі – дитячі та юнацькі фото Кароля Войтили на тлі панорам Вадовіц та Кракова, а також фотографії з мамою, татом, як міністранта в костелі, з прогулянки у міському парку Планти, що у Кракові, які надав музей у Вадовицях і які привідкривають нам зростання і формування майбутнього Папи як особистості, як людини віри.
На одній з великих панорамних фотографій – Вадовіци, площа, церква і будинок в якому він зростав.
І коли він в дитинстві дивився зі свого вікна, то бачив стіну костьолу, де є сонячний годинник донині. Там ще є напис «Сzas ucieka, wieczność czeka» (Час втікає, вічність чекає).
Картина польської художниці Слівки представила той момент, де Папа, вже в сутані, сидить перед вікном і дивиться на цей годинник.
Цікаво, що замолоду Кароль Войтила ходив в окулярах, а от з віком, коли вже став Папою, їх не потребував. Рідкісне фото в окулярах, як архиєпископа Кракова.
Два образи з фондів музею — Ісус Палаюче Серце та Діви Марії, подібні до тих, які були в кімнаті малого Кароля.
Представлена була велика оригінальна гравюра, видана у 1906 до 300-ліття Кальварії-Зебжедовської. Ця святиня мала велике значення для формування Кароля Войтили як християнина, як католика, батько часто возив його туди.
Безперечно у першому залі серед інших експонатів увагу відвідувачів привертав кардинальський капелюх з 33-ма китицями – галеро, багато хто бачив відоме фото у подібному вборі Патріарха Йосифа Сліпого. З понад сім століть (з 1245 року) цей головний вбір був одним із атрибутів кардиналів, Папа вручав його новопризначеним кардиналам, і лише у другій половині ХХ століття, після ІІ Ватиканського Собору у 1969, від цієї традиції відмовилися, хоча ці 33 китиці і далі входять у їхню геральдику. Цікаво, що представлений на виставці галеро так і не належав жодному з кардиналів, проте зацікавлення ним від того не меншає.
Були на виставці й цікаві портрети Івана Павла II, виконані сучасними митцями Польщі, України, Італії.
Перше, що впадало в око при вході до другого залу – великі панорамні фото собору святого Петра, які створювали ілюзію перебування на площі святого Петра. А також два фото зроблені 16 жовтня 1978 року, коли Кароля Войтилу, архиєпископа Кракова, обрали Папою. Зі 111 кардиналів, які брали участь в конклаві, 103 віддали свої голоси в той день за нього, молодого як для Папи кандидата, якому тоді було лише 58 років. Світлини зафіксували момент, коли новообраний Папа зійшов на балкон собору, щоб привітати людей на площі. Як відомо, він взяв ім’я свого попередника Івана Павла І, який очолював Католицьку Церкву всього 33 дні. Розповідають, що коли Едвард Герек, генеральний секретар Польської Об’єднаної Робітничої Партії (польський аналог КПРС), довідався, що агентство Ройтарс повідомило, що Кароля Войтилу обрано Папою Римським, промовив лише: «О Боже!». Для багатьох тоді це було знаком невідворотних змін у Європі і світі, що й сталося: саме за його Понтифікату впала залізна завіса, пішов минуле так званий соціалістичний табір та врешті й сам Радянський Союз.
Привертає увагу й біла сутана, повсякденний одяг всіх пап, а також понтифікальний золотий хрест.
Брондзовий герб Івана Павла ІІ. Його можна впізнати на багатьох фотографіях виставки та деяких експонатах. Літера М означає Марію, адже і девіз Папи був «Totus Tuus», себто «Увесь твій», все своє життя і діяльність він посвячував Діві Марії.
Оригінальне вбрання швейцарського гвардійця, папської варти, з алебардою, шаблею. Ще один експонат, представлення якого має на меті допомогти відтворити атмосферу Рима, Ватикану.
Оригінальна шкіряна тека з папським гербом, аркуші гербового паперу, на одному з яких початок листа, написаним Іваном Павлом ІІ.
Виставка скомпонована блоками, щоб розповісти про різні аспекти діяльності Івана Павла ІІ як Папи Римського. Перший блок – фотографії представили його діяльність як очільника Католицької Церкви та єпископа Рима, її різні робочі моменти.
За свою діяльність Папа видав 14 енциклік, беатифікував та канонізував тисячі подвижників. Його понтифікат – один з найдовших в історії папства, тож за цей час він видав чимало документів, які визначають і скеровують життя Церкви і вірних. На представлених фото: підписання Конституції канонічного права, на концерті в соборі святого Петра, на проголошенні святою Терези від дитятка Ісус Учителем Церкви.
Блок про міжнародну діяльність Папи: його виступи в ООН, в Раді Європи і дуже знакова фотографія, зроблена 1 січня 1989 року – його зустріч з Михайлом Горбачовим, після якої можемо вважати, що католицькі церкви в тодішньому СРСР, а отже й в Україні, отримали полегшення, а УГКЦ почала свій вихід з підпілля.
За різними даними Папа відвідав 132 чи 129 країн. Мало є країн, яких він не відвідав, а в деяких побував декілька разів. Під час цих візитів він зустрівся з мільйонами вірних. Скажімо, у Філіпінах на зустріч Папи з молоддю прийшло одночасно 5 мільйонів людей. А також його ціпок – символ його паломництва світом. Відомо, що після поранення Папа багато хворів, були й падіння, переломи, відтак хвороба Паркінсона. Спершу він по змозі старався обходитися без ціпка, а згодом вже постійно з ним ходив і навіть вітав людей і благословляв.
В своїх спогадах Мечислав Мокшицький розповідає, що Папа віддавав перевагу розтоптаним зручним мештам, що навіть часом журналісти звертали увагу службі протоколу.
Золоті запонки, ключ від особистого ліфта до папських апартаментів, прапорець з папамобіля, моделька-копія папамобіля.
Двобічна медаль – з одного боку портрет Папи, а з іншого перелічені всі країни, які відвідав Папа, і роки, коли це сталося, прапорець з папамобіля.
Папа багато працював і подорожував, але вмів і відпочивати. Його вихідним днем був вівторок. Часто вирушав в гори Амбруско за 60 км від Рима. Одна з курток для походів в гори. Розповідають такий випадок, що коли Папа відпочивав в горах, в містечку неподалік довідалися, що там має бути Папа. Звичайно всі побігли туди. Дружина одного селянина теж просила його піти разом, однак він якихось причин відмовився, тож вона пішла сама. І сталося так, що Папа зайшов саме до їхньої хати і вони зробили собі фото з чоловіком, можна лише уявити розпач тієї жінки. Це лише одна з історій про Івана Павла ІІ, які розповідають про те, який він був простий і доступний.
Ще один блок – трагічна подія в житті Папи, яка сталася 13 травня 1981 року, коли в соборі святого Петра на нього був здійснений замах. То було важке поранення, як і його наслідки — Папа втратив багато крові. В клініці Джемеллі йому робили кількагодинну операцію. Перше, що запитав Папа, коли прокинувся після наркозу: «Що з тим хлопцем?». Ніхто не зрозумів про кого мова, бо ще також незначне поранення отримала дівчина, яка була на зустрічі. А Папа питав про Мехмета Агджу, який здійснив замах. Фотографія Артуро Марі зафіксувала зустріч з матір’ю Мехмета Агджі, яка приїхала до Папи просити про дострокове звільнення сина. І його таки достроково звільнили, а коли він відбув ув’язнення в Туреччині (мав ще інші злочини за собою), то перше, що зробив, – приїхав до Рима і поклав квіти на могилу Івана Павла ІІ.
Івана Павла ІІ дуже любили діти і він любив їх, батьки протягували дітей, щоб він поблагословив. Часто відвідував лікарні, запровадив Літургії для важкохворих людей, яких приносили на них в собор святого Петра.
Нині вже обоє святі Тереза Калькутська і Іван Павло ІІ дуже дружили в житті, це єдина монахиня, з якою він обідав, бо за протоколом це не дозволено, для матері Терези було зроблено виняток.
Папські орнати – червоний, зелений і білий. Особливо цікавий зелений, бо під час однієї з експозицій в ньому з’явилася дірка – хтось рівненько ножичками вирізав чималий круг собі на реліквію.
Оскільки Папа хворів, до того ж мав високий цукор, то мусів додержуватися дієти. Звичайно за цим слідкували монахині, які готували їжу, і якщо Папа смиренно погоджувався замінити улюблені наваристі польські зупи та інші страви більш дієтичними, то від солодощів відмовитися йому було дуже важко, особливо любив тістечка. Розповідають, що коли закінчувалася вечеря, то Папа не вставав з-за столу, а пальцем малював кола і дивився в інший бік, поки сестри, які старалися не звертати на це уваги, не приносили йому тістечко. Як кожна людина, Папа мав свої вподобання і свої маленькі радощі.
Міжрелігійний діалог – багато чого в цій царині Папа Іван Павло ІІ зробив вперше за час існування Католицької Церкви.
Він першим зайшов в мечеть в Сирії, за що його дуже критикували, 13 квітня 1986 року Папа зайшов в головну синагогу Рима і зустрівся з головним рабином Рима. У 2001 році Папа здійснив подорож до Єрусалима, і журналісти дуже хотіли знайти записку, яку Папа вклав в Стіну плачу. Вперше зустрівся з главою Англіканської церкви Архиєпископом Кентерберійським. Започаткував міжрелігійні зустрічі в Ассізі.
Папі дарували дуже багато подарунків, в тому числі і глави держав. До речі, він зустрівся з понад тисячею перших осіб різних держав.
Іван Павло ІІ і УГКЦ. У 1979 рік Папа відвідав українську редакцію Радіо Ватикану. 1996 рік – Папа очолює літургію в соборі святого Петра з нагоди святкування 400-ліття Берестейської унії. 1995 рік – зустріч з єпископами УГКЦ. Зустріч з українськими греко-католиками в Бухаресті.
Цілий комплекс експонатів, пов’язаних з візитом Папи в Україну, і зокрема до Львова: лого візиту і фотографії з його перебігу, а також запрошення, значки, конверти та інші пам’ятні речі з візиту.
Остання прижиттєва фотографія Івана Павла ІІ, зроблена Артуро Марі 25 березня 2005 року, у Страсну п’ятницю, коли традиційно в Колізеї звершують хресну дорогу. Папа завжди брав в ній участь. Того року він був настільки слабкий, що не міг туди йти, а відбував її, як нині кажуть онлайн, у своїй приватній каплиці. Люди в Колізеї могли бачити його на екранах, а він міг бачити людей. Різьблений хрест, який тримає Папа, йому привезли з Польщі – жінка, яка молилася біля нього про зцілення, видужала, а потім подарувала Папі. Він хотів в триматися у цей день саме за цей хрест. Артуро Марі, коли його запитували, яку б він вибрав найпромовистішу, найсимволічніше фотографію цього понтифікату, вказав саме на неї.
До речі, є дуже багато є фотографій, які зафіксували Івана Павла ІІ під час молитви, тільки з них можна було б зробити окрему виставку.
Моменти бетифікації і канонізації. Папа зі своїм наступником Йозефом Ратцінгером, згодом Бенедиктом ХVІ, який і проголосив беатифікацію та канонізацію. Могила, яка була в крипті собору святого Петра, після канонізації мощі Папи було перенесено наверх, в сам собор.
Газета Осерваторе Романо, головний друкований орган Ватикану, присвячена канонізації Івана ХХІІІ і Івана Павла ІІ. Ці газети лежали для кожного запрошеного, хто мав перепустку на площу святого Петра, газета містить багато матеріалів про нових святих, а в «підвалі» бачимо початок статті про конфлікт, себто війну на Сході України.