Віра відіграє ключову роль для початку суспільного діалогу, – доктор Кріс Сайпл
«Духовні лідери різних традицій стали ініціаторами соціальних зрушень у своїх країнах. «84% населення світу вірять у щось більше за самих себе. Люди віри присутні у всіх інституціях, керують державами та корпораціями. Саме тому духовні лідери є ключовим елементом для побудови діалогу між різними групами суспільства та можуть стати фундаментом для примирення», — переконаний доктор філософії Кріс Сайпл, голова Ради глобального порядку денного з питань ролі віри при Всесвітньому економічному форумі, почесний президент і голова правління Інституту глобальної взаємодії (США). Журналістці РІСУ вдалось поспілкуватись з ним про механізм побудови діалогу та примирення під час його нещодавнього візиту до України.
— Ви маєте досвід роботи на Близькому Сході. А які Ваші враження від роботи в Україні. Які Ви бачите шляхи вирішення суспільної кризи?
— Єдиним шляхом виходу з українського конфлікту є пошук спільних цінностей для всього суспільства. Зазвичай вони вкладаються у рамки понять етносу або релігії. Спільні поняття можуть стати відправними для побудови єдиного простору спілкування.
Перш ніж братись за справу примирення, ми маємо визначити умови роботи для себе. Питання, яке ми собі ставимо – які ідеї панують у суспільстві і хто їх формує? Хто є лідерами думки для громадянського суспільства, хто формує кістяк інтелігенції? Саме ці люди будуть постійно випробовувати та критикувати режим влади, навіть якщо вона намагатиметься бути демократичною.
Крім визначення активної частини суспільства, треба створити безпечне місце для проведення переговорів та дискусій. Саме тоді віра відіграє ключову роль, хоча багато хто не погодиться зі мною. Велику роль грає релігія більшості. Якщо її представники приймають подібний діалог, то інші релігії та соціальні групи зможуть почуватись безпечно. Прикладом є Михайлівський монастир, який зачинив браму перед силовиками під час Майдану. Тоді представники православ’я створили безпечний простір для людей, місце, де їхні почуття та погляди були захищені. Що, якщо це стане початком для подібних дискусій у суспільстві? Є набагато місць, де моральні лідери можуть створити простір для діалогу.
Люди віри грають особливу роль. Якщо у вас немає цього компоненту у стратегії примирення – зміни можуть не відбутись. 84% населення планети вірить у щось більше за самих себе, а віряни присутні у всіх секторах суспільства. Вони можуть бути лідерами змін та створити фундамент для діалогу. Але зміни почнуться з дискусії представників різних традицій, які складають населення, в тому числі від представників різних релігій.
— Що можна робити за ситуації, коли немає зворотного зв’язку з владою, коли немає контакту влади з громадянським суспільством?
— Відповіддю буде створення безпечного місця з залученням представників влади. Треба знайти тих людей, які відкриті до спілкування. Ким є представники влади, які несуть у собі віру? Хто зможе взяти участь у діалозі? Ви завжди знаєте, ким будуть ці люди. Ті, кому зручно прийти та вислухати представників іншої сторони. Мета полягає у створенні таких кіл спілкування, які допоможуть створити зони співпраці у вирішенні спільних проблем.
Що дозволяє людям брати участь у створенні нової парадигми мислення? Наприклад, я — православний, мій батько був комуністом при владі, а тепер я представляю українську владу. Як мені достукатись до людей? Проблема в тому, що громадяни мають знову стати ініціаторами змін. Для цього потрібна чітка стратегія, а також розуміння, де присутні люди віри та як вони можуть бути залучені до змін.
— Ще одна проблема полягає в тому, що частина громадських активістів принципово не хоче йти на контакт з владою, буцімто, це нічого не змінить і вони нас не почують. І якщо зустріч з іноземними представниками відбувається напрочуд красиво, то зустріч сам-на-сам не буде настільки конструктивною.
— По-перше, ви створюєте для учасників діалогу безпечне місце, як для представників влади, так і для громадянського суспільства. Це нове місце взаємодії для них. Важливо зрозуміти, що критикувати владу завжди просто. Але є питання до громадянського активу: чи вірять вони, що комунізм остаточно пішов або ж вони досі живуть у рамках радянського мислення і чекають, поки влада зробить все за них? Отже, критика має стосуватись типу мислення старшого покоління. По-друге, певна критика може торкатись і релігійних спільнот. Тому що нерідко вони беруть на себе роль останньої інстанції правди, де влада на їхньому фоні завжди програє. Але якою є теологія суспільного простору, влади?
Коли я проводжу християнські заходи у себе в США, я не починаю розмови з цитування Писання, а розглядаю проблему безпеки. Я кажу учасникам: так, ми можемо вбити всіх поганих хлопців. Але це неможливо. Тож, яким чином ми можемо залучити їх до нашого життя? Ми не будемо говорити про ідеологічних радикалів, а про тих людей, які стали поганцями тільки тому, що, наприклад, потребують грошей. Питання в тому, як ви будете спілкуватись з такими людьми та шукати спільні точки дотику.
Після цього має бути знайдена та людина, яка має спільну мову як з представниками влади, так і з релігійними лідерами. Хто стане медіатором цього безпечного простору? Робота з громадськими організаціями та владними інституціями нагадує гру з кішками, де неможливо уникнути зіткнень. Урок, який я виніс для себе після роботи з військовими та представниками громадянського суспільства – треба знайти заклинателя кішок. Хто може бути авторитетним речником як для влади, так і для громадського сектору – от кого вам справді треба шукати. Пізніше, у підготовці до зустрічі, ви маєте поставити себе на місце кожного з учасників та уявити, як вони сідатимуть за стіл, як почуватимуться, чи буде їм комфортно. Це справжнє мистецтвом роботи над примиренням. Тоді можливий початок діалогу, який приведе вас до практичних змін.
— Ви згадували про спільні цінності для суспільства. Їх можуть розуміти релігійні лідери та громадські активісти, але як їх можна ефективно поширити на все суспільство?
— Ми маємо шукати ядро цінностей, які є у кожному з нас. Що може бути спільного між мусульманином та язичником? Чи можете ви визначити не тільки спільні цінності, а й бачення майбутнього для України? Під егідою ООН ми мали зустріч з представниками 9 релігій, які ділились поглядами щодо проблеми мігрантів. ООН дуже скептично ставиться до питань віри, але вони запрошують духовних лідерів, тому що це могутня сила впливу. Це важкий процес дискусії, але якщо ви задасте спільну проблему, вона може стати фактором для єднання. Це буде наше майбутнє, де кожен поважатиме точку зору іншого.
Ключову роль для побудови безпечного місця можуть зіграти університети. Вони є певними посередниками між активістами та владою, мають свій авторитет. Для цього потрібні конференції. При чому найважливіше починається під час відкритих питань один до одного, дискусії та обговорень за кавою. Тому іноді я кажу, що конференції існують лише заради кава-пауз (сміється). Під час них зустрічаються ті люди, які не будуть бачитись ні за яких інших умов. Всі будуть красиво говорити про стабільність та мир у своїх промовах, це будуть порожні розмови мертвих академічних конференцій. Але ці люди вже зібрались в одному приміщенні, вони спілкуються, вони отримують нові знайомства та домовляються про співпрацю. Вже згодом ви зможете зібрати дві малі групи представників різних частин суспільства, де запропонуєте їм опрацювати спільну проблему. Вони разом продумуватимуть ідеї для виходу з неї.
— Як вам вдалось вийти на подібну роботу на міжнародному рівні? У чому був найкорисніший досвід?
— Я точно не скажу, що мріяв стати релігійним миротворцем. Це все у руках Бога, який збирає події таким чином, щоб ми могли щось змінити. Я опрацьовую свою Теорію змін, яка б могла працювати для різних країн. Це своєрідне поєднання мого досвіду роботи у Китаї, В’єтнамі, Казахстані, Іраку тощо. Теорія ґрунтується на застосуванні релігійного фактору впливу на суспільні зміни. Запровадження роботи над примиренням має чотири етапи: пошуки або створення безпечного місця як для представників верхів, так і для низів; запровадження наукових досліджень для аналізу наявної ситуації; розробка системи тренінгів для підготовки спеціалістів; структурування адвокаційних кампаній.
Ключем до успіху є наша любов, як до сусіда, так і до ворога. Я гадки не маю, що станеться потім, просто покладаюсь на принцип любові. Завдяки тому, що я представляю третю силу, мені вдається організовувати такі зустрічі з релігійними лідерами у конфліктних регіонах, які б не могли зробити місцеві представники. І як тільки нам вдається створити робочу групу з представників влади та релігійних організацій, конфлікт у країні вдається частково врегулювати. Я бачу вихід в тому, щоб шукати тих людей, які готові створити нову парадигму для майбутнього і впровадити зміни у суспільство.
Розмовляла Тетяна КАЛЕНИЧЕНКО
