У жовтні 2024 р. офіційний сайт Російської Православної Церкви опублікував розлогий текст. Автор тексту – громадянин України, митрополит так званої «Української» Православної Церкви («У»ПЦ) Лука (Андрій Коваленко). Тієї Церкви, яка дуже зацікавлена, аби українське суспільство їй повірило, ніби вона вже не частина Російської Церкви.
Текст митрополита Луки – це його доповідь. Представлено її 17 жовтня 2024 р. у столиці Сербії – Белграді, на конференції, організованій Центром російських досліджень. Про це свідчить і програма конференції, і звіт про її перебіг на сайті Белградського університету.
Що ж стало предметом уваги митрополита в доповіді, презентованій за кордоном?
Не постійні удари Росії ракетами по українських оселях і мирних людях, дорослих і маленьких, турбують владику із Запоріжжя, котре й само, як і інші міста, – щодня під атаками. Атаками, які благословляє Російська Православна Церква.
Ні. Не це висвітлює «український» архиєрей, маючи іноземну трибуну. Він переймається тим, що «скривдили» Російську Православну Церкву (РПЦ), і говорить саме про це.
Я не переповідатиму зміст доповіді. За наведеним на початку посиланням охочі самі її прочитають, якщо стане сил на ознайомлення з цим блюзнірством. Там – набір штампів РПЦ у шельмуванні Вселенського Патріархату і Патріарха Варфоломія. Передусім, звісно, через те, що вони надали 2019 р. автокефалію українському православ’ю. Не даремно ж назва конференції – «Вплив Константинопольського Патріархату на долю православ’я в Україні» (у російськомовному тексті сайту РПЦ, звісно, вжито «на Украине»). Лука твердить ніби Патріарх Варфоломій наближає потенційну «унію», закидає йому «папізм» тощо. Хоч якщо бачити у слові «папізм» характерні для Римського престолу (у певні періоди історії) всевладність, вертикаль контролю над підлеглими Церквами, нестримну розкіш і політизованість, то хто як не Патріарх Кирил Гундяєв і його структура збігаються саме з цим образом?!
Натомість Патріарх Варфоломій виявляє у своїй діяльності відкритість, скромність, діалогічність, екологічність, що свідчать про імунітет в нього проти тих рис, які Лука вкладає в термін «папізм».
Найбільше шокує цинізмом саме те, що «український» митрополит у своїй доповіді солідаризується з РПЦ та Гундяєвим і, по суті, хвалить цю структуру як нібито оплот усього доброго, що є нині у світовому православ’ї. У подачі Коваленка «владні амбіції Фанара» несуть «димну пиху світу цього». А протистоїть нібито «неподобству», згідно з його думкою, Російська Церква (!), тому й, мовляв, по ній завдають «основного удару». Як щось дуже негативне Лука розглядає і процес відходу православних спільнот у країнах Балтії від єдності з церковною Москвою через її причетність до розв’язання і тривання війни.
Тож закономірно, що доповідь Коваленка знайшла своє пропагандистське місце не тільки на конференції в Белграді, а й на сайті РПЦ – цієї ідеологічної машини злочинної тоталітарної держави. Перед доповіддю чітко вказано, що її автор саме Лука. А після неї зазначено афілійованість публікації: Служба комунікації Відділу зовнішніх церковних «сношеній» Московської Патріархії. Я навмисне даю в оригіналі, без перекладу слово «сношенія», аби саркастично відтворити «атмосферу» тих структур. Виходить, митрополит Лука – теж працівник цього Відділу? Ну, принаймні інтереси в нього і в Московського Патріархату та його підступної дипломатії – спільні. Доповідь це цілком засвідчує.
Побіжно нагадаю те, що й так відоме. Ким вважає російський Патріарх Кирил Гундяєв верховного головнокомандувача Збройних сил Росії Путіна? Ким він вважає генералів і полковників, котрі дають накази на пуск дронів та ракет по Запоріжжю, Одесі, Чернівцях, Львову, Києву, Сумах, інших містах України й мирних жителях цих міст? Ким він вважає тих офіцерів і солдатів, котрі натискають на кнопки, що запускають смертоносні польоти? Героями. Він їх вважає героями – називає їхню військову службу «подвигом».
Ось гундяєвські слова, сказані ще на початку повномасштабного вторгнення, навесні 2022 р.: «У воєнний час служба у Збройних силах – це справжній подвиг, а саме такий час ми зараз переживаємо… Особлива наша молитва – про Збройні сили, про наших воїнів, із якими пов’язуються надії на безпеку, на свободу, на справжню незалежність нашої країни». І він додає: «Бажаю всім нам берегти внутрішню силу, яка може проявлятися в різних життєвих ситуаціях, у тому числі примножуючи міць наших Збройних сил».
А як думаєте, яка структура організувала конференцію, де вболівав за Російську Церкву митрополит Лука? Центр російських досліджень у Белграді, при університеті.
Просто наведу тут кілька цитат із інтерв’ю директора цього Центру Сініші Атлагича, котре він дав тоді, коли весь світ був ошелешений жахом розпочатої Росією повномасштабної війни проти України. Інтерв’ю датовано 12 березня 2022 р.
У тому інтерв’ю – жодного слова засудження Росії, її влади за злочинні дії війни. Не лише жодного слова засудження, а й жодного натяку на висловлення стурбованості тим, що коїть русскій мір. Ні. Тільки компліменти Росії, російській мові, її культурі, і розповідь про те, як цінно для сербської молоді навчатися в Росії.
Ось деякі промовисті фрагменти: «У Центрі ведеться велика кількість лекцій професорів вищих навчальних закладів Російської Федерації. У співпраці з Російським домом у Белграді ми надаємо студентам змогу навчатися в Росії. Підписано угоди про співпрацю з низкою російських вишів – Московським державним інститутом міжнародних відносин, факультетом політології Московського державного університету, Бєлгородським державним університетом. Співпрацюємо з університетом Лобачевського (Нижній Новгород), Дипломатичною академією РФ, Фінансовим університетом при уряді Росії, Шуховським технологічним університетом, Нижньогородським державним університетом імені Добролюбова. Зараз Центр працює над укладанням угоди про співпрацю з Уральським державним університетом… Наше завдання – дати студентам достатньо знань про Російську Федерацію з точки зору політології, щоб вони могли врешті-решт продовжити навчання в Росії на рівні аспірантури, а потім повернутися на Батьківщину й застосовувати здобуті знання на практиці… Головне досягнення в роботі Центру – це зростання інтересу студентів до навчання в Росії. Я отримую листи від сербських студентів із різних російських вишів, вони тепер успішно навчаються там. Ось уже й із Криму, зокрема з Севастополя, надійшов лист від студентки, яка вступила до Севастопольського державного університету».
Така компліментарність носіям явного зла і колаборація із ними свідчать цілком певно: Центр той – не об’єктивна дослідницька інституція, а лобістська структура, що просуває російські ідеологеми та є їхнім закордонним апологетом.
ФБ-сторінка Центру демонструє нам його активності, серед яких зустрічі з російськими освітніми чиновниками, як-от, наприклад, з радником ректора одного з університетів Нижнього Новгорода. На згаданій ФБ-сторінці – анонс бесіди з цим функціонером (його прізвище Пєшкін) – під зображенням російського прапора. Прикметна ще одна посада його в університеті: «фахівець із соціокультурної адаптації іноземних громадян». Думаю, це можна сформулювати і простіше: «фахівець із ін’єктування русского міра в голови іноземців».
І саме такі постаті – авторитети для засновників і працівників белградського Центру російських досліджень. Я не здивуюся, якщо саме «експерти» Центру допомагали Патріарху Сербської Православної Церкви Порфирію відшліфувати демонічний спіч, котрий той виголосив у квітні 2025 р. у Кремлі, дивлячись в очі Путіна. А спіч справді пекельний, якщо врахувати, що прозвучав він із уст особи, котра в очах мільйонів людей апріорі асоціюється із духовними вершинами християнства (для багатьох вірян сан патріарха – це ознака вищої духовності й авторитету його носія). Називаючи «благом» крайнє зло (Путіна і рашизм, котрі з року в рік масово вбивають людей), цей патріарх, авжеж, і сам проявив себе в огидному злі. Нагадаю деякі шокуючі фрази Порфирія, звернуті до Путіна:
«…Перемога відома, і вона залежить від волі Божої. Нам потрібно робити те, що залежить від нас. Я хочу подякувати Вам за все, що Ви робите на рівні цінностей, ціннісного фундаменту. Без цінностей, без ідеології (не психологічно, а сутнісно) – жити неможливо… Сербський народ дивиться на російський народ як на один і той самий із ним. Іноді надія в сербів більша, ніж у самих росіян. Вона більше пов’язана з Росією, з російською політикою, ніж із сербською. Це парадоксально… Два тижні тому я був у Єрусалимі й розмовляв з Єрусалимським Патріархом… Він не знав, що я збиратимуся до Москви. І коли ми говорили про православ’я в глобальному вимірі, він сказав мені: у нас, православних, є один козир. Я запитав: який? – Владімір Путін, – відповів він. Ці слова кажуть усе. Моє бажання та бажання більшості в нашій Церкві полягає в тому, щоб у майбутньому, якщо настане новий геополітичний поділ, ми були поруч у цьому російському колі… В русском мірє, у православному світі. Про православ’я ми також говорили зі Святішим Патріархом [Кирилом]… Дай Боже Вам міцності й мудрості. Наші молитви завжди з Вами, і я сподіваюся, що Господь допомагає».
До речі, там у Москві в ті самі дні сербський Патріарх отримав і звання почесного доктора Московської духовної академії і виголосив із цієї нагоди доповідь з назвою, яка на тлі таких його вчинків і слів звучить блюзнірськи: «Про істинне богослов’я». Коментарі зайві, правда ж?
Але повернімося, до конференції в Белграді, де виступав Лука Коваленко. До речі, доповіді інших її учасників, як свідчить її програма, теж тенденційно проросійські. Ось, наприклад, назва доповіді такого собі професора Зорана Мілошевича: «Про тяглість антиросійської та антиправославної діяльності Константинопольського Патріархату». А професор Зоран Кінджич спрямував зміст свого виступу на те, аби «виправдати» концепцію «русского міра» на противагу слушному іменуванню її єрессю, що було зроблено в підписаній багатьма православними богословами різних країн Волоській декларації (березень 2022 р.). Її текст публікувала РІСУ.
Лука Коваленко виступає й на інших конференціях. Наприклад, 25 серпня 2025 р. на кишинівській конференції «Традиції й ідентичність: Церква в умовах глобальної трансформації». Повний текст його доповіді є в Мережі.
Тут під ширмою оборони так званих «традиційних цінностей» митрополит «У»ПЦ солідаризується, наприклад, із архиєпископом молдовської частини РПЦ Маркелом Міхеєску, котрий їздить світом і відчайдушно адвокатує злочинну гундяевську структуру, адже для нього неабиякою цінністю є, як він каже, «організаційний і канонічний зв'язок з РПЦ». І, звісно, діяльність Маркела ретельно висвітлює сайт Відділу зовнішніх церковних «сношеній» Московської Патріархії.
Звісно, адепт Російської Церкви митрополит Лука гармонійно взаємодіє із предстоятелем «У»ПЦ митрополитом Онуфрієм Березовським. Але що дивуватися, якщо Онуфрій і сам нагороджує в наші дні орденами прямих соратників Гундяєва, котрі по кілька разів на рік засідають в органах РПЦ у Москві?..
P.S. Уже завершуючи текст цієї статті, я натрапив на інформацію про участь Луки Коваленка ще в одній конференції в Сербії – 26 березня 2025 р. Її назва: «Константинопольський патріархат як інструмент політики, руйнівна діяльність Патріарха Варфоломія». У Мережі є відеозапис його доповіді. Однак шоком стало те, що «український» митрополит не погребував співучастю в цій конференції із явним колаборантом, вихідцем з України, з Івано-Франківщини, Русланом Калинчуком, котрий перебуває у розшуку за поданням СБУ. Руслан Калинчук в наші дні працює як пропагандист в Росії. Наприклад, саме він був одним із основних спікерів на рашистському форумі у Вологді 28 липня 2025 р., про що є письмові та відео свідчення (доступ за лінками, як і до ряду інших наведених тут сайтів держави-агресора – через VPN).
Я не сумніваюсь, що колега Калинчука по спільній участі у проросійському форумі в Сербії митрополит Лука Коваленко є його однодумцем. А Калинчук – однодумець Луки. І разом вони – однодумці таких російських пропагандистів, як, приміром, Нікіта Міхалков, з яким запопадливо спілкувався на згаданому рашистському форумі у Вологді Калинчук. До речі, на тому самому форумі відзначився і вже згаданий архієпископ РПЦ (її молдовської частини) Маркел Міхеєску, про діяльність котрого тепло згадував у доповіді в Кишиневі митрополит Лука…
##DONATE_TEXT_BLOCK##