Голова Севастопольської міської ради Юрій Дойніков вважає, що долю будівлі по вулиці Шмідта, де до війни розміщувався римо-католицький храм, а в повоєнні роки – кінотеатр «Дружба», необхідно вирішувати на загальноміському референдумі.
Як передає УНІАН, про це Ю.Дойников заявив журналістам у зв`язку з внесенням одним із депутатів до порядку денного запланованого на 19 липня пленарного засідання сесії Севастопольської міськради питання «Про безоплатну передачу релігійній спільноті – римо-католицькій громаді священомученника Климента Римського в Севастополі та Одесько-Сімферопольської Єпархії Римо-Католицької Церкви в Україні храму Священомученника Климента Римського, розташованого по вул. Шмідта, 1 у Севастополі».
«Якщо вже ухвалювати рішення з цього питання, то потрібно приймати його виважено, провівши, як мінімум, громадські слухання, а взагалі, можливо й міський референдум. Ось тоді таке рішення однозначно відображатиме думку населення», – сказав голова міськради.
Раніше настоятель римо-католицької громади Севастополя Юрій Зімінський заявив, що римо-католицька громада міста наполягає на поверненні їй храму, який був побудований 100 років тому і відібраний у парафіян у 1930-ті роки.
Як РІСУ повідомляла, у вересні 2010 року у міськраді Севастополя заявили, що готові повернути храм римо-католикам тільки за умови повної компенсації його вартості. Так, депутат міськради Севастополя Карп Булатов, відповідаючи на запитання «Народного каналу» про долю приміщення костелу сказав: «Чому ми повинні комунальну власність безкоштовно роздавати?».
Римо-католики ж стверджують, що хочуть повернути собі те, що їм належало, оскільки храм був побудований в 1911 році на кошти севастопольських католиків, а потім його в них забрали.
У цьому році костелу (кінотеатру) виповнюється 100 років.
Довідка: Римо-католицький костел св. Климента у Севастополі збудований 1911 року на пожертви католиків. Їх у Севастополі на той час було понад 3 тисячі, дві третини з них становили військовослужбовці, зокрема Чорноморського флоту.
1936 року священик Матвій Гудайтіс, який очолював парафію, був розстріляний, а храм закритий. У період оборони Севастополя в 1941-1942 рр. у його будівлі розташовувався радіовузол. Під час війни костел постраждав від бомбардувань, але близько 80% будівлі вціліло. У 1958 році, за проектом архітектора Брауде, храм був перебудований під кінотеатр.
У 1994 році вийшов Указ Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна». У ньому сказано: «На виконання статті 17 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу в безплатне користування або повернення безплатно у власність релігійних організацій культових споруд і майна, які знаходяться в державній власності і використовуються не за призначенням».
Впродовж усіх цих років католицька община Севастополя намагається повернути будівлю храму, але костел, як і раніше, знаходиться в комунальній власності міста, будівлею уповноважена розпоряджатися міська рада.
Севастопольська римо-католицька громада відродилася з ініціативи групи католиків 1993 року. З 1996 року в тимчасово пристосованому приміщенні (колишній житловій квартирі, що використовується як каплиця) відправляють богослужіння.
Парафія налічує близько 400 чоловік різних національностей, які регулярно відвідують богослужіння трьома мовами: українською, російською та польською). При парафії діє недільна школа для дітей.
Серед членів парафії — не лише севастопольці, а й мешканці найближчих до Севастополя міст і сіл.