Владика Василь (Тучапець): «Харківський екзархат починає сильніше про себе заявляти, проголошуючи Христову благовість»
У червні виповнилося три роки з дня інтронізації владики Василя (Тучапця), як Екзарха Харківського. Пропонуємо інтерв'ю з єпископом про життя УГКЦ на Сході України.
2 квітня виповнилося три роки з часу створення Харківського Екзархату, як змінилося за цей час життя УГКЦ на цих теренах?
Три роки тому Апостольська столиця проголосила створення Харківського екзархату і мене призначили його екзархом. За цей час в екзархат прийшло три молодих священики, два диякони, які зараз проходять практику і готуються до священичих свячень. Було зареєстровано три нових громади і готуються до реєстрації нові. Тобто, по цих даних ми бачимо, що екзархат повільно, крок за кроком розвивається та зростає. Я порівняв би його до трирічної дитини, яка вчиться ходити, стає на ноги, промовляє перші слова. Так і наш екзархат починає твердіше ставати на ноги, сильніше про себе заявляти, проголошуючи Христову благовість. Завдяки формаційним курсам для священиків, зборам та реколекціям зростає інтелектуальний та духовний рівень священиків, що сприяє кращому звершенню священичого служіння, виробляє чесноту братньої любові, взаєморозуміння та взаємодопомоги.
Хочу відзначити жертовне служіння монаших спільнот: чоловічого Свято – Покровського монастиря Чину святого Василія Великого в Покотилівці, який користується великим духовним авторитетом у вірних; жіночих монастирів: сестер св. Вінкентія у Деменках на Полтавщині, які ведуть Дім милосердя, в якому виховують сиріт; та сестер св. Йосифа у Харкові, які катехизують дітей та молодь, організовують “Канікули з Богом”, прощі, табори. Минулого року відбулася перша піша проща з Харкова до Покотилівки. Наша молодь щороку бере участь у серпневій пішій прощі до Унева.
За ці три роки в екзархаті відбулися визначні події. Так, у 2015 було освячено Дім милосердя для сиріт у с. Деменки Полтавської області, яким опікуються Сестри Милосердя св. Вікентія. У 2016 році було посвячено монаший дім Сестер св. Йосифа в Харкові. Також ми заклали наріжний камінь під будівництво храму у Біликах і Деменках на Полтавщині, у Харкові ведеться будівництво катедрального собору. Також цього року Глава і Отець нашої Церкви Блаженніший Святослав заклав наріжний камінь під будівництво храму Всіх святих українського народу в м. Полтаві.
У травні минуло три роки з дня вашої Архиєрейської хіротонії. Якими є особливості служіння на Сході України?
Харківський екзархат - наймолодший з усіх екзархатів. Він і по чисельності духовенства найменший, і має найменше храмів. Є лише один храм в Покотилівському монастирі. Ще формується адміністративна структура екзархату. Сучасний стан екзархату я порівняв би до перших апостольських часів: коли апостоли не мали церков, не було структур, житла. Але вони повні Святого Духа йшли та звіщали Слово Боже: тисячі людей повірили, охрестилися і отримали Божу благодать спасіння. Тому, на мою думку, особливістю нашого служіння мав би бути саме цей апостольський запал, щоб з ним іти та звіщати Євангеліє Божої благодаті, аби якнайбільше людей повірили в єдиного Спасителя, нашого Господа Ісуса Христа.
Ще одніє особливістю служіння є допомога вимушено переміщеним особам. Через військові дії на Донбасі велика кількість таких осіб перебуває на Харківщині. У 2014 році було засновано Благодійний Фонд “Карітас Харків”. За три роки харківським “Карітасом” було реалізовано 18 проектів, які здебільшого направлені на допомогу вимушено переміщеним особам у їх потребах: харчування, медична допомога, засоби гігієни, оренда помешкання, також психологічна допомога, зокрема дітям, юридична допомога, працевлаштування, здобуття нової професії. За три роки в “Карітасі Харків” отримали допомогу 40 532 особи.
Хочу відзначити служіння нашої Церкви у Харківському військовому госпіталі, яке ведеться з червня 2014 року. Саме наші капелани першими почали це служіння. Ось уже три роки майже щоденно священики служать там Літургію, моляться над пораненими, підтримуючи їх духовно та психологічно. За весь цей час відбулося 63 ротації капеланів з різних наших єпархій. 40 священиків побували в Харківському військовому госпіталі.
Які завдання, цілі ставить перед собою Церква на цих теренах?
Першим завданням Церкви є проголошення Слова Божого. Це перше завдання, яке я ставлю перед священиками, щоб в кожній нашій парафії проводилася катехизація, щоб велася робота з молоддю, дітьми, дорослими. Ми організовуємо “Канікули з Богом” для дітей, проводимо літні табори, прощі до різних відпустових місць. Друге завдання — організація належного місця для проведення богослужінь. На даний час наші священики моляться або в каплицях, або у вагончиках, а навіть у приватних помешканнях. Тому другим завданням є будівництво храмів. Зараз ми будуємо чотири храми. Третій напрям — реєстрація нових громад. Люди звертаються до нас із такими проханнями. Тому зараз готуються до реєстрації ще дев'ять громад в нашому екзархаті. Як бачимо, жнива великі — потрібно багато робітників для служіння на Сході України.
Дуже важливим для нашого екзархату є служіння монаших спільнот. Молитва, посвята та жертовне служіння монахів та монахинь приносить велике Боже благословення. Цього року ми запросили на служіння до Полтави Сестер Василіянок.
Багатьох осіб цікавить перебіг діалогу між УГКЦ та Харківсько-Полтавською Єпархією УАПЦ. На якому етапі зараз цей діалог?
Харківсько-Полтавську єпархію УАПЦ очолює високопреосвященний владика Ігор (Ісіченко). Собор їхньої єпархії звернувся до Синоду нашої Церкви з проханням про адміністративне об'єднання та Євхаристійне Сопричастя. Зараз цей процес триває. З владикою Ігорем в нас дуже добрі відносини. Він часто запрошує нас на богослужіння та різні заходи. Ми запрошуємо також його. Тобто відносини між нами, священиками і вірними, є братерськими, близькими, і я думаю, що незабаром цей день об'єднання настане.
Ви призначені головою комісії у справах соціального служіння УГКЦ. Яка мета, напрями роботи цієї комісії, її перспективи?
Місія Церкви полягає у проголошенні Слова Божого, звершенні Святих Тайн та дияконії, вияві милосердя нужденним. Минулого року головною темою Синоду нашої Церкви була дияконія - служіння потребуючим. Згідно рішення Синоду було утворено Відділ соціального служіння і мене призначено його головою. Синод також затвердив стратегію соціального служіння УГКЦ, яка виражається в трьох напрямках: плекання духа жертовності, служіння потребуючим, підвищення професійного рівня соціальних працівників.
У нашій Церкві найбільше займається соціальним служінням Благодійний Фонд “Карітас Україна”. Його структури працюють в кожній єпархій та екзархаті. Крім цього є ще інші спільноти та організації, які займаються узалежненими, людьми з особливими потребами, сиротами. Завдання Відділу соціального служіння полягає в тому, щоб координувати діяльність цих організацій та спільнот.
