У Мотронинському монастирі, що у самому серці Холодного Яру, до вшанувань героїв та українського патріотичного паломництва завжди ставились вороже. Справа в тому, що монастир – Московського патріархату, і черниці – корінні росіянки.
У Мотронинському монастирі, що у самому серці Холодного Яру, до вшанувань героїв та українського патріотичного паломництва завжди ставились вороже. Справа в тому, що монастир – Московського патріархату, і черниці – корінні росіянки. Як вони “люблять” українців, на собі відчула голова громадської ради при Христинівській райдержадміністрації Світлана Скрипчинська, що у складі делегації від свого району відвідала Холодний Яр цими вихідними. Про свої враження вона написала на сторінці у соцмережі “Фейсбук”.
“Не можу не поділитися. Вже три дні після поїздки до Холодного Яру намагаюсь пояснити собі як так могло статися, що на тій землі де пролилася кров наших земляків , що боронили свою землю від клятого москаля, у Мотронинському монастирі , в якому козаки святили зброю на “враги і супостати” земля котрого полита кров’ю , господарює той самий москаль, тобто церква московського патріархату?! Коли я стояла в церкві невільно стала свідком розмови черниці з священником. Викладаю мовою оригіналу: -“Батюшка, может прикрить церковь? Вон сколько бендеровцев понаєхало! Єщо утащат чево нєбуть. – “Не нужно сестра обострять конфликт, они скоро уєдут”, – з болем передає Скрипчинська підслухану розмову. – Ви уявляєте, як вони нам раді, а ми ж були лише у вишиванках та говорили рідною мовою! А коли почали відправляти панахиду на чужій для нас мові мій терпець урвався, я швидко покинула територію монастиря з відчуттям огиди і болю. І одне лише питання крутилося в моїй голові: “Ну коли, коли ми будемо господарями на своїй землі?” Це так принизливо, коли країна-агрессор має необмежені права та можливості на святих для нас землях, коли ми не можемо почути щиру молитву, на своїй рідній мові, з вуст священника, який так само вболіває, як і ти з приводу тої трагедії що сталася! Та винуватити нема кого – самі винні! Кожен, кожен, хто був в неділю в Холодному Яру, хто був там до нас! Цього не можна допускати, це треба змінювати, радикально і безповоротно!”
Як приклад змін, Світлана Скрипчинська наводить ситуацію у селі Велика Севастянівка Христинівського району, де громада вирішила перейти від Московського патріархату у Київський.
“Ми боролися проти церкви московського патріархату у с. Велика Севастянівка і згуртована громада перемогла. Тепер прихід повний народу, там особлива атмосфера! А де ж громада тут??? А ще мені дуже цікаво скільки податку за землю платять москалі, адже монастир займає значну територію? В мене передчуття, що жодної копієчки, бо ж ми добрі. Хоча це не добро, а зло проти власного народу”, – підсумовує христинівчанка.
Утім, як нам здається, зовсім не випадково, що найбільші духовні святині українського народу – Києво-Печерська Лавра, Почаївська Лавра, Святоуспенський собор у Каневі, Мотрониниський монастир і так далі – належать Московському патріархату, ворожому нашому народові за своєю суттю. Це ніби якась насмішка над нашою державністю, над нашою історією і над нами, як нацією. Зрештою, і над нашою владою, яка у цій наріжній сфері суспільного життя цілком погоджується із становищем васала північного сусіда. То що вже тоді говорити про економіку чи політику? А війна на Сході України затягується, до речі, лише тому, що багато хто в середині України ніяк не позбудеться свого рабського світогляду…