Все про нікях – обряд вінчання згідно з ісламом
Нещодавно відео з весільним обрядом переможниці Євробачення Джамали та Сеіт-Бекіром облетіло соцмережі. Загадкове слово нікях – своєрідне «вінчання» в ісламі – залишилось дещо поза кадром. Ми вирішили скористатись нагодою та розпитати про його суть шейха Саїда Ісмагілова, муфтія Духовного управління мусульман України «Умма», який і проводив обряд.
— Що означає слово «нікях»?
— Слово «нікях» в арабській мові означає «статевий акт». Але як ісламський релігійний термін слово «нікях» означає «укладення шлюбного договору у відповідності до норм ісламу». В цьому значенні слово «нікях» зустрічається в Священному Корані: «Одружуйте (анкіху – прим. автора) тих серед вас, хто самотній, а також праведників із ваших рабів та рабинь» (24:32). У сучасному мусульманському світі слово «нікях» є інтернаціональним, потрапило до використання майже всіх народів, що сповідують іслам, і має значення укладання шлюбу відповідно до мусульманської релігійної традиції. Мається на увазі не весілля або сватання, а виключно релігійний обряд.
— Розкажіть, будь ласка, яка підготовка має передувати обряду? За який термін до самого одруження до вас звертаються наречені?
— В Україні наречені звертаються в мечеть по-різному. Ті родини, які дотримуються традицій, приходять заздалегідь, цікавляться, як їм найкраще підготуватись до обряду одруження. Але є й такі, що ніби гуляли вулицею та вирішили зайти й одружитись, абсолютно до цього не готові.
Нікяху мусить передувати певна підготовка. І найголовніше, щоб про вступ у шлюб знали батьки обох сторін; потрібно, щоб наречені все обговорили, що стосується їхнього подружнього життя, як і свої вимоги один до одного. Наприклад, дівчина може вимагати від майбутнього чоловіка гарантовану можливість закінчити/отримати освіту, або не вагітніти, доки не закінчить навчання. Всі такі інтимні деталі майбутнього подружнього життя мусять обговорюватись заздалегідь, а не виявлятись в мечеті.
Найкращим варіантом, що практикувався ще з часів пророка Мухаммада, є укладання шлюбного договору, в якому в присутності свідків та батьків з обох сторін будуть чітко прописані всі побажання. В ісламському світі це не вважається чимось недоречним; навпаки – краще все обговорити, і, можливо, навіть відмовитись від подружнього союзу, якщо бажання не співпадають. Тому іноді наречені приходять вже з шлюбним контрактом, що під час укладання нікяху зачитується в присутності імама та офіційних свідків.
— Як мають вбиратись наречені та чи є певні традиції, які у день нікяху передують йому? Які атрибути на весіллі – це звичайні обручки чи щось додаткове?
— Іслам регламентує обов’язкові умови, що мусять бути виконані, а все інше відбувається за місцевими звичаями, які мають їм не суперечити. Тому і вбрання наречених, і їхні прикраси, і навіть те, як відбувається нікях, може дуже відрізнятись.
Головна традиція виглядає так: хлопець і дівчина здійснюють повне омовіння тіла, кожен у себе вдома, вдягають святковий одяг, здійснюють молитву, просять благословення у батьків, і у родинному супроводі рушають на нікях. У деяких народів обряд відбувається у мечеті, як от у кримських татар, а у єгиптян — вдома. В окремих країнах є така традиція, що наречена навіть особисто не іде на нікях, а делегує свого батька та інших членів родини замість себе, щоб вони від її імені укладали договір. Тож міф про те, що наречений не бачить при одруженні свою майбутню дружину, подекуди є цілком реальним. Я навіть зустрічав подібне у Києві. Проте, за нормами ісламу наречений обов’язково мусить побачити майбутню дружину хоча б під час сватання — це було зроблено задля того, щоб чоловік точно знав на кому одружується і міг би відмовитись, якщо його щось би не влаштовувало.
Що стосується атрибутів весілля, то вони теж залежать від традицій. Нормою є обручки. При цьому у дівчини обручка, частіше за все, золота, а от у хлопця вона мусить бути срібною, адже чоловікам заборонено вдягати будь-що з золота. Жінки часто прикрашають себе візерунками, намальованими хною. Є різноманітні традиційні весільні костюми, шлюбні пісні, і навіть постріли зі зброї у повітря, що грають практичну функцію. Ці постріли сповіщають мешканців міста про те, що відбувається нікях, і хтось став чоловіком і дружиною, а люди мусять дізнатись хто саме, щоб знати, що вони живуть разом не у гріху, а у шлюбі.
— Що пара обирає частіше – спершу цивільний розпис, а потім обряд, чи навпаки?
— Частіше за все пара спочатку здійснює обряд нікях, а потім вже йдуть розписуватись до держустанов. Але в багатьох мусульманських країнах не існує окремих державних органів для реєстрації шлюбу, і документ, виданий в мечеті, визнається державою. Що стосується не мусульманських країн, то ми радимо не ігнорувати державну реєстрацію шлюбу. Тому для упорядкування всіх питань, як-то майнові права та інші, потрібно мати державне свідоцтво про вступ у шлюб.
— Якщо до одруження приступає пара, де він або вона, наприклад, християнини, а інший наречений – мусульманин, то що Ви радите у таких випадках?
— Іслам дозволяє чоловіку одружуватись на жінках з «людей Писання», тобто на християнках та юдейках. Коран підкреслює особливу духовну і нормативну близькість ісламу з цими релігіями: «Сьогодні дозволено вам прекрасну їжу. Дозволено вам їжу людей Писання, і вашу їжу дозволено їм. Дозволені вам цнотливі жінки як з-посеред віруючих, так і з посеред людей Писання» (5:5). Проте, мусульманам бажано одружуватись на мусульманках, так як жінкам-мусульманкам заборонено виходити заміж за іновірців.
У випадках, коли наречений є мусульманином, а наречена – ні, імам мусить розповісти їм певні норми, яких вони повинні дотримуватись. Наприклад, є норма, що у чоловіка-мусульманина діти обов’язково мусять бути мусульманами, і над ними потрібно виконати всі обряди, як-то обрізання для хлопчиків. Наречена мусить усвідомлювати це. І навпаки, мусульманин мусить з повагою ставитись до своєї жінки, її релігійних поглядів та зобов’язань. Що стосується випадків, коли дівчина-мусульманка бажає вийти заміж за не мусульманина, або чоловік-мусульманин бажає одружитись на жінці, що не входить до категорії тих, на кому можна одружуватись, то імам зобов’язаний відмовити їм в обряді, і повідомити причину відмови.
— Як виглядає сам обряд: його етапи, сутність, хто зазвичай присутній на обряді? Які молитви читаються?
— В Україні ми вимагаємо, щоб обов’язково були присутні наречена та наречений зі своїми документами, що посвідчують особу. Тому я, як імам, перевіряю їхні документи і називаю вголос їхні імена та прізвища. Обов’язково мусять бути присутніми батьки нареченої або хоча б хтось з родичів. Пророк Мухаммад сказав: «Жінка не видає заміж жінку, і жінка не видає заміж сама себе». Тому мусить бути присутнім батько, брат, дядько або інший чоловік з родичів. У випадку, коли дівчина є сиротою, вона мусить обрати собі опікуна з авторитетних мусульман, що користуються повагою. Також бажано, щоб були присутні батьки нареченого.
Під час обряду нікях, імам спочатку називає сім обов’язкових умов для вступу у шлюб. Вони мусять бути виконані:
- Наречені не повинні бути близькими родичами. Також не мусить бути інших причин, що не дозволяють вступати у шлюб (траур у жінки за померлим чоловіком, стан прочанина, перевищення ліміту на дружин у чоловіка та інше).
- Шлюб мусить бути постійним, а не тимчасовим. У наречених мусить бути намір, що вони одружуються назавжди, а не на якийсь проміжок часу. Тимчасові шлюби в мусульман-сунітів заборонені.
- Присутність свідків. Свідки – два чоловіки-мусульмани, що у разі потреби засвідчать, що конкретна пара стала чоловіком та дружиною.
- Добровільне бажання обох сторін вступити у шлюб. Шлюб під примусом не є дійсним, а є гріховним.
- Шлюб не мусить бути таємним. Батьки, родичі, друзі, сусіди мусять знати, що ця пара стали чоловіком та дружиною.
- Передається магр – це шлюбний дар, що чоловік мусить подарувати дружині. Що це буде таке, і коли він буде подарований, це їхня особиста справа, але магр мусить мати якусь цінність, і не повинен бути символічним, також він мусить бути названим вголос в присутності свідків. Магр передбачений ісламом як власність жінки, на випадок якщо щось станеться з чоловіком (зникне безвісті, буде ув’язненим, розлучиться та інше).
- Присутність валі з боку нареченої. Валі – це батько, родич або опікун, що видає наречену заміж і представляє її інтереси під час укладання шлюбу.
Також можуть існувати додаткові умови, що не є обов’язковими, як-то свідчення лікаря, що наречені не мають смертельних хвороб або важких захворювань.
Якщо всі умови виконані, то імам приступає до здійснення безпосередньо обряду. Спочатку імам воздає хвалу всевишньому Аллагу, просить благословення для пророка Мухаммада, його родини і всіх праведних мусульман, вголос декламує аяти Корану, що розповідають про створення чоловіка та жінки, такі як: «Серед Його знамень – те, що він створив вам дружин із вас самих, щоб ви знаходили в них спокій, і встановив між вами любов і милосердя. Воістину в цьому — знамення для людей, які думають!»(30:21), — і детально тлумачить значення цих аятів.
Потім він нагадує настанови пророка Мухаммада, як наприклад: «Найкращу віру має той віруючий, що відрізняється найкращими моральними чеснотами, а найкращим з вас є той, хто краще за всіх ставиться до своєї дружини».
Потім імам мусить нагадати про права та обов’язки чоловіка та жінки, бере батьківське благословення шлюбу в обох сторін. Наступне питання адресується нареченому, чи згоден він добровільно взяти у дружину наречену (називається її ім’я) відповідно до Корану та сунни пророка Мухаммада, з магром таким-то, у присутності свідків, і називаються імена офіційних свідків. Згода всіх присутніх мусить називатись вголос, ясно та не двозначно, щоб свідки все добре почули. У нареченої питають тричі, для того, щоб вона потім не казала, що не бажала вступати у шлюб, або вагалась, або не почула чи не зрозуміла, що в неї питають. У деяких національних традиціях бажано, щоб дівчина не давала згоду вголос, а скромно промовчала. Звідси і пішло прислів’я: «Мовчання – ознака згоди». Але ми в Україні цим не задовольняємось, і вимагаємо, щоб згоду давали не мовчанням, а вголос чітко і недвозначно.
Після отримання згоди всіх сторін, імам урочисто оголошує наречених чоловіком і жінкою, та читає молитву за благословення їх нікяху.
«З іменем Аллага! Хвала Аллагу – Господу світів! Нехай буде благодать Аллага на вас. І нехай буде благодать Аллага в вас самих, і нехай Він вас поєднає в найкращому! О Аллаг, зроби цей нікях щасливим та благословенним. І поєднай їх так, як ти поєднав Адама та Єву! І поєднай їх так, як ти поєднав Мухаммада та Велику Хідіджу (першу і улюблену дружину пророка – автор)!О Аллаг, обдаруй їх праведними нащадками, та великими благами від тебе, та довгим щасливим життям! О Аллаг, дай своє благословення на них, і дай благословення в них саміх! І обдаруй іх в усіх їх починаннях, в їх справах, в їх майні, воістину, Ти – маєш владу на всім існуючим! І нехай буде мир і благословення пророку Мухаммаду, його родині, його сподвижникам та усім нам!»
А вже після молитви, вони ставлять свої підписи у шлюбному свідоцтві та обмінюються обручками. На цьому сам релігійний обряд завершено і можна переходити до весілля.
— Відео з нікяхом Джамали облетіло інтернет як радісна новина. Чи можете поділитись власними враженнями від обряду?
— Що стосується нікяха Сеіт-Бекіра і Джамали, я хвилювався, мабуть, не менше за наречених, тому що мені вперше доводилось проводити нікях українською і кримськотатарською мовами під прицілом стількох камер. Наречені здебільшого мовчали та усміхались, а мені потрібно було виглядати урочисто та впевнено. Сусана Джамалідінова (Джамала) виглядала чарівно і була щаслива, хоч і помітно хвилювалась. Сеіт-Бекір, навпаки, був спокійним та зосередженим.
Вони поставились до нікяху дуже серйозно, обговорили зі мною всі деталі. Про їх нікях я знав за три місяці до події, але тримав це у секреті. Наречені дотримались всіх кримськотатарських шлюбних традицій і це було чудово! Адже вся Україна побачила, як відбувається традиційний мусульманський нікях.
Розпитувала Тетяна Калениченко
Світлини Українського центру ісламознавчих досліджень
