29 липня цього року відзначатимуть 155-ліття від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Яворівська районна рада і райадміністрація на Львівщині оголосили 2020 рік Роком Андрея Шептицького. Граф Роман Марія Олександр (повне ім’я Митрополита) Шептицький народився і відправив свою першу Службу Божу саме у Прилбичах на Яворівщині.
29 липня цього року відзначатимуть 155-ліття від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Яворівська районна рада і райадміністрація оголосили 2020 рік Роком Андрея Шептицького. І мають для цього усі підстави, адже граф Роман Марія Олександр (повне ім’я Митрополита) Шептицький народився і відправив свою першу Службу Божу саме у Прилбичах на Яворівщині. Уже розписано заходи, що відбуватимуться протягом року не лише на батьківщині Митрополита, а й в усьому Яворівському районі. І одним з перших пунктів став промотур на Яворівщину для львівських гідів, участь у якому взяла і журналіст «ВЗ».
— Яворівщина — це бренд. І не лише історичний, а й економічний, — сказав журналістові «ВЗ» голова Яворівської районної ради Володимир Сичак. — А ще суспільно-культурний пласт, починаючи від кухні, закінчуючи велетнями українського духу. Це і Андрей Шептицький, і Роман Шухевич, і Юрій Липа, і Осип Маковей. Маємо можливість відчути дух тих славних українців, які тут жили, багато чого у них навчитися. Бо, мабуть, не стільки потрібно Шептицькому наше вшанування, як нам це потрібно. Вивчаючи його праці, розуміємо, що це був велетень духу, який думав ще сто років тому про те, що на нас чекає через сто років попереду. Митрополит був і залишається тим дороговказом, як зробити, насамперед, Україну духовною. А якщо вона буде добре розвинутою духовно, то обов’язково буде матеріальний достаток. Тому робимо все для того, щоб ця постать була належно пошанована. І тішуся з того, що нас підтримують і обласне керівництво, і керівництво держави.
Митрополит Андрей Шептицький — представник галицького польсько-українського графського роду. Шляхетний рід отримав своє прізвище від родового маєтку — села Шептиці (Шептич). Мама Митрополита, польська письменниця і художниця Софія Шептицька, дочка відомого польського драматурга графа Олександра Фредра, автора знаменитої комедії «Дами і гусари», вийшла заміж за графа Івана Шептицького. Софія вільно спілкувалася чотирма мовами, грала на фортепіано, успадкувала від батька літературний хист. І була глибоко побожною жінкою. Від цього шлюбу народилися семеро синів, двоє з яких померли у ранньому віці (Стефан мав лише два роки, а Юрій — 17). Роман став Митрополитом Андреєм, Казимир — отцем Климентієм. Климентій Шептицький помер як мученик за віру, на засланні в ГУЛАГу, 1950 року. Син Станіслав закінчив військову академію у Відні, став видатним генералом Війська Польського та міністром оборони. Син Олександр був землевласником (загинув від рук гестапо в червні 1940 року), а син Леон Шептицький залишився в маєтку батьків у Галичині, де у вересні 1939-го був разом із дружиною розстріляний НКВС.
У Прилбичах свято шанують пам’ять про Владику. Там збудували нову церкву, поруч з якою Музей Митрополита Шептицького, а на подвір’ї встановлено пам’ятник двом великим священникам, рідним братам — отцю Андрею та отцю Климентію Шептицьким. Село доволі велике, налічує близько 800 дворів. Навпроти церкви і Музею — Народний дім, на місці якого колись стояв розкішний маєток родини Шептицьких.
На подвір’ї церкви, яку прилбичани збудували на честь Митрополита, встановлено пам’ятник двом великим священникам, рідним братам – отцю Андрею та отцю Климентію Шептицьким
Художній керівник Народного дому Надія Королевич досконало знає біографію роду Шептицьких, який бере початок ще з ХІІІ століття. У цьому роді було чимало єпископів — Варлаам Шептицький, Митрополит Київський Атанасій Шептицький, за часів якого було розпочато спорудження собору Святого Юра у Львові. А завершив будівництво Собору — Лев Шептицький, єпископ Галицький.
За словами Надії Королевич, у 9-річному віці Андрей Шептицький не їв солодкого. На запитання матері, чому відмовляється від солодощів, майбутній Митрополит відповів: «Мамо, це покута за мої гріхи». А під час навчання у Краківській гімназії Роман сказав батькові, що має намір стати греко-католицьким священником. Для батька це був шок. І він відіслав сина до війська, сподіваючись, що після повернення Роман змінить свою думку. А потім було навчання в Ягеллонському університеті у Кракові. Роман став доктором юриспруденції, але бажання бути священником його не покидало. Батько змирився, і Роман пішов до Добромильського монастиря. І свою першу в житті Літургію майбутній Митрополит Андрей відслужив у рідних Прилбичах.
Митрополит Андрей був простим і доступним для простого люду. Час був тяжким, бо його священнослужительська діяльність припала на міжвоєнні часи — між Першою і Другою світовими війнами. Він допомагав вдовам і сиротам. Не забував і про рідні Прилбичі, де заснував дитячий садок, де виховували дітей до трирічного віку.
Востаннє уся родина Шептицьких з’їхалася у Прилбичі влітку 1939 року.
За часів радянської влади Митрополита Андрея було оголошено ворогом, над компрометацією Шептицького працював цілий відділ НКВС. Андрей Шептицький є засновником Греко-католицької богословської академії у Львові, збудував чотири загальноосвітні школи, дві духовні семінарії, фінансував навчання здібної молоді за кордоном, зокрема музичну освіту Соломії Крушельницької, малярську школу Олекси Новаківського, заснував перший в Україні Національний музей, придбавши для нього понад 15 тисяч експонатів.
Живе у Прилбичах і пані Катерина — жива історія, якій 92 роки, і яка пам’ятає племінниць Андрея Шептицького, Ізю й Кшисю, які зараз живуть у Польщі. Пані Катерина, яка має ключі від костелу, спираючись на ціпок, прийшла до напівзруйнованого римо-католицького костелу родини Шептицьких.
Пані Катерина — жива історія, якій 92 роки, і яка пам’ятає племінниць Андрея Шептицького, Ізю й Кшисю, які зараз живуть у Польщі.
— Кшися та Ізя приїжджали до Львова, коли був Папа Римський Іван Павло І І, — каже пані Катерина. — А потім приїхали малим бусом у Прилбичі. Я їм відкрила костел і кажу, що пам’ятаю Кшисю та Ізю. А одна з них мені відповідає: «А я єстем Ізя». А я їм кажу: «Пам'ятаю вашого батька графа Леона і маму грабіну Ядвігу, вони приїжджали на Службу до костелу, мали свою лавку біля вівтаря. Але вони не на машині приїжджали, а на бричці. Як тепер бачу ті коні — такі ладні». Я народилася 20 червня 1928 року, але все пам’ятаю. Я їм розказала, що у костелі був орган. Я навіть ходила калікувати. Тепер є розетка, світло, і воно всьо грає. А перше того не було. У костелі були такі зі шкіри стовпці-барабани: коли стаєш на один, він опускається, а другий підіймається. То я ходила помагати своєму братові. Органіста тільки тоді міг грати на органах. Але потім москалі костел закрили. Бачите — вікна повибивані, всьо побите. Але я двері все одно тримаю на замку.
Тільки потім я зрозуміла, чому голова Яворівської райради сказав, що Яворівщина — це бренд. Бо, окрім того, що тут жили відомі люди, цей регіон славиться ще й яворівською забавкою — так називають дерев’яну розмальовану іграшку. Майстер-клас з цього старовинного виду мистецтва, яким може похвалитиcя Яворівщина, дала нам директор Новояворівського краєзнавчого музею Леся Більська. Моя пташка вийшла трохи кострубата, але я вперше у житті сама малювала на дереві! Якби було більше часу, нам би дали ще майстер-клас з розпису пряників.
Ще одна фішка регіону — гречаний пиріг. Тут без цього смаколика не обходиться жодне свято — чи то храмовий празник, чи весілля, хрестини, день народження… Почастували гречаним пирогом і нас. До нього дали ще й грибну мачанку. Згадую, і досі ковтаю слинку.
А ще у рамках проведення Року Андрея Шептицького планують встановити національний рекорд з читання цитат Митрополита, в якому візьмуть участь 155 дітей. Рекорд буде встановлено 1 червня — у Міжнародний день захисту дітей. Про це журналістові «ВЗ» розповіла начальник відділу культури та туризму Яворівської райдержадміністрації Наталія Лялюк. «А ще ми плануємо провести рибальські змагання, шахові турніри, змагання з волейболу і футболу. 29 липня, у день народження Митрополита, відбудеться проща у Прилбичі».
"Високий Замок", 23 лютого 2020
Фото авторки