У сьогоднішній публікації розповімо нашим читачам про втрачену волинську святиню, яка була зруйнована в роки Другої світової війни. Нам вдалось віднайти листівки та фото, на яких зображена Хрестовоздвиженська церква у місті Ковелі на початку ХХ століття.
Комплекс Хрестовоздвиженської церкви у Ковелі, 1910-ті роки.
Церква Воздвиження чесного і животворящого хреста Господнього була знищена в 1944 році під час наступу на місто Ковель Червоної армії. Після того святиня не відбудовувалась вже ніколи. Відносно до сучасної забудови міста, храм знаходився неподалік сучасного житлового будинку № 44 на вулиці Володимирській.
Чи не найбільше про цей волинський храм написав дослідник Микола Теодорович. В своїй праці за 1903 рік, присвяченій храмам Ковельського повіту він розповідає історію церкви та цікаві факти, пов’язані з її побудовою.
Дослідник посилається на клірові відомості 1873 року, в яких було вказано, що храм був побудований у 1505 році. Ініціаторами зведення було місцеве братство. Церква з’явилась на місці, де колись рубали ліс.
Відомо, що у документі від 1698 року писали, що храм вимагає реставрації, яка за словами Теодоровича відбулась у 1783 р. До того про храм писали, що він «маломісткий і міцний». У 1869 році церква була повністю оновлена, піднята і поставлена на кам'яний фундамент. У 1877 році з’явилась чудова дерев'яна дзвіниця, яку бачимо на фото.
Дзвіниця була незвична, відомо, що у верхній частині її був влаштований годинник за кошти священика А. Страшкевича.
В храмі зберігались метричні книги із 1795 року та сповідальні відомості із 1829 року.
Відомо, що у ХІХ столітті храм володів значною територією землі, серед якої ліси, річки, сільськогосподарські угіддя, землі для випасу худоби.
На храм місцеві мешканці постійно здавали пожертви, про що не раз можна прочитати в книзі М. Теодоровича. Так цікавим є запис про грошову пожертву від мешканця міста Ковеля Емільяна Васильовича Луцкевича. Він на користь храму передав значні землі, які пізніше храм міг використовувати як забажає. До прикладу, їх можна було здавати в оренду місцевим селянам.
До складу церковного приходу Хрестовоздвиженського храму входили також села Довгоноси, Люблинець та Будище. Вкінці ХІХ ст. до храму ходило 1343 парафіян.
При храмі вкінці ХІХ століття було дві школи грамоти, де навчали місцевих дітей основам читання, письма, граматики, математики. Перша школа знаходилась у Ковелі, а друга в селі Довгоноси. Цікавими є відомості про кількість дітей, які колись навчались. До прикладу у ковельській у 1896 році було – 6 хлопчиків та 4 дівчинки, а у Довгоносах – 39 хлопчиків. На утримання першої школи кошти не виділяли, а друга фінансувалась за рахунок Старокошарського волосного управління. Воно платило учителю 30 рублів і 5 рублів виділяло на закупку книг для учнів.
Як бачимо, кожен волинський храм існуючий чи знищений має свою історію, яка часто виходить за межі теми архітектури, а може розповісти й про те, як колись жили волиняни. В наступних публікаціях будемо продовжувати знайомити наших читачів із цікавими історіями родом із Волині.
Джерело фото: https://www.bildarchivaustria.at, https://uk.wikipedia.org
Дзвінниця та Хрестовоздвиженська церква, Ковель, листівка, поч. ХХ ст.
Забудова Ковеля на фоні Хрестовоздвиженської церкви, поч. ХХ ст.
Ковельська Хрестовоздвиженська церква перед Другою світовою війною.