„Як День матері, так і День батька наголошують на осіб, котрі формують фундаментальну складову суспільства – сім’ю”
Ідею запровадження Дня батька та випрацювання української моделі доброго батька ми попросили прокоментувати Петра ДІДУЛУ, головного редактора журналу „Патріярхат”, батька 5-х дітей.
Прекрасна ініціятива ще з того огляду, що вона не в прямий спосіб підтримує нажаль змарґіналізований в українському суспільстві День матері. Витіснення цього традиційного для українського суспільства свята відбувається так званим Міжнародним днем жінки, який святкують 8 березня.
Річ у тому що до дня жінки більше пасує не так день батька, як день мужчини. І в першому, і в другому випадку будемо святкувати красу, привабливість, силу, що само собою не є погано. Проблема постає тоді, коли ми на цьому спогляданні зовнішніх ознак жінки та чоловіка зупиняємося.
Як День матері, так і День батька наголошують на осіб, які беруть участь у цьому суспільстві не через якісь свої особисті якості, але як ті, котрі формують фундаментальну складову суспільства – сім’ю. Плідність – є ознакою їх життя. Причому тут не йдеться лише про плідність, результатом якої стає народження дитини. Плідність є виявом взаємної любові у подружжі. Які ці плоди? Це можуть бути власні діти, це можуть бути усиновлені діти, це можуть бути громадські ініціятиви, це може бути посвячення на якусь благочинну працю тощо. Але завжди те, що визріває у любові між чоловіком та жінкою, дає плоди – які рано чи пізно мають суспільний вимір. Причому з великим відсотком певності можна стверджувати, що плодом цієї любові не може стати щось, що несе загрозу цьому суспільству.
Мас-медіа зараз велику уваги приділяє проблематиці енергоносіїв і при цьому ми забуваємо, що найбільшим, найпотужнішим енергоносієм у кожному суспільстві є любов, зокрема любов у подружжі. Здорове суспільство дбає про ефективне використання цієї енергії про розвиток її ресурсів, іншими словами дбає про родину і про сім’ю. Тому то в ініціятиві заснувати День батька вбачаю здорове начало. Але справді – тільки начало. Якщо йти послідовно цим шляхом, слід буде ставити питання відповідальности конкретних суспільних структур за їх руйнівний вплив на родину. Іншими словами дуже важливо, щоб поряд із різного роду „шопінговими” традиціями, які моментально плодяться, з появою когось, кого слід привітати, також зростали дійсно ті громадські ініціятиви, які виходять із потреб фундаментальної складової суспільства – родини.
