Цими днями згадалися слова митр. Онуфрія, сказані ним у 2008 році щодо причин Голодомору в Україні. І в цьому контексті вийшла аналогія з нинішніми подіями в самій УПЦ МП.
"Голодомор - это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни, которая восстала против себя самого, против бытия человека. Есть такое украинское выражение, немного вульгарное - катюзi по заслузi. Мы получили то, что заслужили", — сказав Онуфрій російському пропагандивному виданню. І далі пояснив що мав на увазі: "Можно много спорить, искать виновных, но, если мы верующие люди, мы должны на это посмотреть с точки зрения духовной. Мы знаем, что произошло с нашим обществом после революции 1917 года, какое было восстание людей против Бога. Как разрушали храмы, уничтожали иконы, оскорбляли православные святыни. А Бог не бьет палкой, Бог другими способами вразумляет человека".
РІСУ тоді опублікувала коментар читача з Чернівців, який був обурений словами владики МП з Буковини. І він ставив логічне запитання: "Якщо слова митрополита передані агентством вірно, то виникає питання: у якого саме Бога вірує єрарх?"
Читач ставить під сумнів, що Онуфрій мав на увазі справедливого християнського Бога, бо його бог якийсь мстивий, карає тих, хто не винен у тих гріхах, які їм Онуфрій приписав. І далі робить висновок-припущення:
"Але якщо слідувати логіці митрополита Онуфрія, то, напевно, і про мучеників, які постраждали від комуністів, потрібно буде сказати те ж саме. Не величання їм співати, а: "отримали те, на що заслужили"! Про якого-небудь розстріляного в тридцяті роки єпископа Російської Церкви можна буде сказати: це йому було напоумлення! напевно, погано пас він свою паству! здійснював помилки, ось і отримав. Але цікаво, чи скаже митрополит Онуфрій про криваві гоніння на Церкву в роки СРСР те ж саме, що він сказав про Голодомор: "Катюзi по заслузi"?"
Оскільки з нагоди дня пам'яті про жертви Голодомору у мережі знову згадали слова нині предстоятеля РПЦвУ (як би мала вона називатися, якщо би державні органи виконували державні закони, а не намагалися бути її адвокатами) Онуфрія, то появилася певна аналогія: а чи нині вони розуміють, що за тією ж логікою може з ними самими статися?
Тобто, якщо вони самі дійсно винні у діях СБУ, народних депутатів (що пишуть законопроекти проти них), журналістів (які не можуть мовчки на це дивитися), громадськості (яка вже закипає від обурення і очікує від влади рішучіших дій проти МПвУ) — як свого часу, за логікою і словами митр. Онуфрія, були винні українські селяни у голодоморі щодо них, вчиненого комуністичною владою — то справедливо, що і УПЦ, яка вже, за їх слровами, ніяк не МП, зазнає на собі репресій від держави. Ну бо винна, грішна, її потрібно вразумити і усмирити її гординю, бо востала проти себе самої, проти буття людського. "Мы получили то, что заслужили", — мав би сказати і зараз митр. Онуфрій, а може й згадати український вислів, який за його словами "вульгарний", що "катюзі по заслузі"... За всі співання пісеньок про святую Русь і богомхранімую рассію, за співпрацю з окупантами, за здавання їм своїх колег, у т.ч. з тої самої УПЦ, за неставання на пошанування українських героїв, за російську пропаганду у храмах УПЦ, за склади зброї і переховування гіркіних і ко, за "русскій мір", якого носіями вони є і т.д., і т.п.
Але, припустімо, якщо вони не винні, що це все несправедливо ("ви фсьо врьотє"), що це, за їх словами, порушення свободи совісті (яку в МП згадують лише тоді, коли вони самі опиняються під загрозою, бо інакше вони злісно люблять обмежувати права інших, коли мають вплив на владу), і т.д. Тобто як насправді було з українськими селянами, які були дійсно побожними і не виступали проти Бога і Церкви, навіть навпаки, не дозволяли руйнувати свої храми, а їх найбільші руйнування відбулося вже після Голодомору, коли селяни не могли чинити опір. Але за логікою митрополита Онуфрія це ролі не грає, бо все одно винні і ніякі вони не праведники — грішники і баста. А тому мають бути покарані як не голодомором, то якимсь іншим чином "за гріхи свої". І за них потрібно молитися, але мусять за свої гріхи відповідати.
Отже, катюзі по заслузі? — владика Онуфрій сам виніс собі вирок.