Жива софійність: перші підсумки роботи Відкритого Православного Університету
Покровителем цього освітнього закладу некласичного типу є князь Ярослав Мудрий. День його пам’яті, який православна церква відзначає 4 березня, і став «днем народження» університету. Власне, повна назва закладу — Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості. Головною метою засновників ВПУ є створення майданчику для спілкування, освіти і просвіти. Щоб втілити таке завдання, проводять публічні лекції та круглі столи, створили сайт, Facebook-сторінку, YouTube-канал і видавничий проект, дітей і підлітків запрошують до «Школи Анни Ярославни».
Університет діє на території Національного заповідника «Софія Київська», що задає високу планку його команді. «Хочемо зробити так, щоб Софія була не тільки заповідником чи пам’яткою, яка говорить про минуле. Це має бути просвітницький, духовний, культурний центр для України, як за часів Ярослава Мудрого», — каже протоієрей Георгій Коваленко, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості.
Між іншим, в «Ефекті високого неба», монологах філософа Сергія Кримського про софійність і життя (виходили у «Дні» 2001 року), читаємо: «Античні греки дійшли такої думки — є два типи мудрості. Є мудрість, яка в голові — «Логос», є мудрість, яка в бутті, в речах — це «Софія». І тому греки дійшли висновку, що світ — це книга. Світ читається, як ми читаємо книгу. У книзі кожний розділовий знак, кожне слово щось значать. Так само й у світі речі мають деякі приховані, божественні смисли і приєднання до цих змістів надає радість буття, радісне мистецтво. І дає, так би мовити, залучення до певної життєвої благодаті. Тому світ — книга... Це поняття виявилося надзвичайно важливим для християнства». Власне, як проявляється Софія-мудрість сьогодні — важлива для «Дня» тема. Незвично для щоденної газети, адже не прив’язано до поточних подій. Але, з іншого боку, мудрість у бутті та речах стосується кожного і завжди. Тож нам було цікаво дізнатися підсумки року роботи ВПУ, який працює на нашому «полюсі софійності», про його аудиторію і плани — про це і розпитали отця Георгія.
— Наскільки результати першого року роботи Університету відповідають очікуванням?
— Думаю, кожен, хто мріє зробити щось, завжди не задоволений тим, що отримує в підсумку. Але, з іншого боку, одна справа — мріяти, інша — робити. Щось ми не встигли, але у цілому досягненими результатами задоволені.
За цей рік ми провели близько 50 публічних лекцій, у нас відбулося п’ять великих круглих столів. Вийшло декілька різнопланових видань. Першим був «Словник Нового Заповіту» отця Богдана Огульчанського, потім — переклад документів Всеправославного Собору, який відбувся торік на Криті. Відкритий Православний Університет виявився єдиною інституцією в Україні, яка переклала ці документи українською і видала їх. Минулого тижня ми презентували результати своєї роботи Вселенському Патріарху Варфоломію. Виявилося, що він вже бачив наш переклад, який навіть опублікований на офіційному сайті Собору, і це теж можна вважати результатом. Також вийшла великим накладом книжка «Біблійні історії для дітей». А на початку січня з’явився «Молитовник для вірян» під редакцією отця Андрія Дудченка. Перший його тираж розійшовся моментально, вже вийшов другий. До річниці Університету ми запускаємо серію видань лекцій — окремими книжечками. Першим стане видання про Великий піст і Страсний тиждень.
Недавно вийшла книжка «Мозаїки Софії Київської», до видання якої ми також долучилися. Взагалі співпраця з заповідником «Софія Київська» є одним з пріоритетних напрямків нашої роботи. Разом ми вже здійснили декілька цікавих проектів і продовжуємо співпрацю.
Багато зроблено для формулювання ідеї Відкритого Православ’я, яку ми намагаємося втілити у просвітницьких, медійних, видавничих та інших проектах. Ми бачимо перспективу і працюємо на неї.
— Яку аудиторію вдалося залучити за цей рік?
— Наша аудиторія різна. Це люди, які відвідують наші лекції, ті, хто дивиться їх на каналі у YouTube, ті, хто стежить за нашим сайтом. Є аудиторія, яка не споживає власне наш продукт, але бачить наших представників у теле- і радіоефірах, читає їх у медіа. Маємо зворотній зв’язок від різних людей, є певна пізнаваність навіть у діаспорі.
— Звідки зазвичай дізнаються про Відкритий Православний Університет?
— Наші основні засоби комунікації з зовнішнім світом — Facebook і сайт. Або інформація передається від людини до людини, з вуст в уста. Ми активні у соціальних мережах, і наша аудиторія насамперед формується там. Але ми намагаємося шукати і додаткову аудиторію — за допомогою медіа і людей, які цікавляться тим, що ми робимо, або бажають втілювати у власному житті біблійні цінності та християнські чесноти.
— Ваші проекти звернені як до дорослих, так і до дітей...
— Дійсно. Торік у рамках «Школи Анни Ярославни» ми проводили «Пасхальні радощі». А повністю, із заняттями щонеділі, проект запустився з вересня 2016-го. Плюс ми провели свята на Покрову, на Миколая і аж два Різдва — Open Christmas 25 грудня і «Наше Різдво» 7 січня.
Ми створюємо не класичний навчальний заклад, а, скоріше, просвітницький проект, що враховує побажання аудиторії і також таланти людей, які долучаються до нас.
— Як налагоджуєте взаємодію з регіонами України?
— Вже пройшли презентації «Молитовника православних вірян» у Хмельницькому та Вінниці. Це відбувалося як представлення і видання, й ідеї Відкритого Православ’я, і нашого Університету. У перспективі — налагодження зв’язків з людьми, які займаються просвітницькими та інформаційними проектами як в Україні, так і за кордоном.
— Ви писали на Facebook, що під час недавньої розмови зі Вселенським Патріархом Варфоломієм народилась ідея просвітницького проекту. Можете розказати детальніше?
— Ми говорили про можливу трансляцію богослужінь Вселенського Патріарха з Константинополя. Також йшлося про об’єднання інтелектуального потенціалу світового православ’я, щоб відкрити для українців православних богословів, які говорять про проблеми сучасного світу, сучасної людини. Було задеклароване бажання певного обміну і втілення деяких проектів.
Наприклад, зараз ми разом з каналом «1+1» створюємо телепроект, який має вийти у березні-квітні. Масштаб його такий, що він може бути цікавий не тільки в Україні. Ми прагнемо відкрити для України світове православ’я і говорити зі світом про проблеми сучасної людини.
— Які пріоритети визначаєте на наступний рік роботи?
— По-перше, згадуване розширення наших зв’язків — і міжнародних, і в Україні. Ведемо перемовини про співпрацю з декількома університетами. Можливо, проведемо велику міжнародну конференцію або інший захід, що дозволив би у реальності зустрітися людям, які познайомилися чи зацікавилися одне одним у віртуалі. Плануємо вихід ще декількох видань. Працюємо над речами, які були б корисні реальним людям, віруючим, які живуть у сучасному світі. Ми намагаємося ще більше зрозуміти свою аудиторію і бути корисними для неї.