Презентація книги «Баптизм без кавычек» авторства відомого протестантського богослова, публіциста, доктора філософських наук, віце-президента Асоціації «Духовне відродження» Михайла Черенкова, присвячена сучасному євангельському руху, відбулась 23 березня у магазині «Книжкова полиця» в Києві за підтримки Християнського літературного порталу.
Ведучий Микола Малуха, розпочинаючи зустріч, поділився переконанням, що нова книга Михайла Черенкова цікава передусім тому, що автор поєднує в собі як практика, так і теоретика. Він регулярно пише статті з філософії, соціології релігії, а також працює у місіонерській організації «Духовне відродження», одним з напрямків діяльності якої є так звана прикладна теологія – себто служіння людям, підготовка молодих служителів, лідерів.
Якою була причина для написання монографії?
Що таке лапки? Коли євангельський рух ХІХ ст. визначав свої орієнтири – також у богословській сфері – виявилось, що для людей, які опинились за рамками офіційного православ’я, цей далекий і маловідомий баптизм виявився ближчим. Сама назва баптизм не точна. Баптизм без лапок – це конфесійна ідентичність, сформована за принципом відбору – бачення себе «ніби», «радше», «майже». Й лапки передавали специфічність – ми не православні, але назву цю взяли від баптистів, яких насправді мало знаємо. І сьогодні, коли баптизм пострадянського простору включається в світові релігійні та інформаційні потоки, власне й повстає виклик зняти лапки та відчути себе часткою, вже не специфічного, а загальноісторичного процесу. Відтак, на думку Черенкова, сьогоднішній баптизм потребує уточнення. Адже люди, називаючи себе баптистами подеколи не усвідомлюють яка реальність насправді за цим стоїть. Можливо, що баптизм переростає себе і його потенціал розкриється у більш широкому євангельському русі. А на разі принаймні переросте в масштабну дискусію.
На думку Михайла Черенкова, саме явище баптизму вже не однорідне. Диференціація за теологічними, культурними і навіть політичними принципами, а також виклики постмодерністської доби – спонукають до переосмислення. Різнорідність означає водночас зв’язки і зустрічі з іншими віросповіданнями, наприклад, п’ятидесятниками чи навіть православними. Відтак, важливо не зберігати ідентичність у закритих межах, але відкриватись, породжуючи нові імпульси для розвитку.
Доктор філософських наук Віктор Єленський додав, що застав свого часу ще консервативний баптизм, коли жінки у хустках і чоловіки сиділи у храмі окремо. Тоді таких питань, над якими мучиться Михайло, не виникало, баптисти наголошували, що навчають простому Євангелію. Однак коли зовнішній тиск припинився, почали виникати питання: яким має бути євангельський баптистський рух, наскільки повинен уподібнитись до західного, а наскільки залишитись самобутнім? Подеколи шукали коріння в простих українських селянах та місцевому корінню. З іншого боку, притаманний віросповіданням певний поділ на простих ревних вірян і так зване культурне християнство простежується у баптизмі й сьогодні.
Єленський впевнений, що євангельський рух не може бути однорідним. Таким він був, коли на нього тиснули, а сама приналежність до Церкви ставала викликом і ставила їх поза суспільством. Тепер ця Церква може бути своєрідною конфедерацією баптистських церков в широкому євангельському русі, де межі не будуть надто важливими.
Доктор філософських наук Юрій Чорноморець відзначив презентовану книгу як знак росту критичної саморефлексії автора. Критика не є самоціллю, але дозволяє простежувати пошук нових можливостей. Адже можливо, що завдяки старанням таких богословів, як М. Черенков, баптизм може й переважати на тлі кризи інших віросповідань. Й найважливіше у цій книз, на думку Чорноморця, – глибина і пошук нової традиції. Приєднуючись до переконання Черенкова про необхідність зустрічі віросповідань – визнав, що в сучасному православ’ї сьогодні відбувається переосмислення власної традиції, а саме відкриття важливості писань для особистої віри, поведінки християнина, суспільства і Церкви. Це відкриття імперативів Євангелія для життя, себто те, що називається зверненням до традиції. Саме у книзі Черенкова бачимо також звернення до традиції. Християни повинні відкрити внутрішню різнорідність та динаміку, яка простежується вже в самій Біблії, що виявляє поєднання пластів різних бачень Бога. Православний богослов також наголосив на екуменічному значенні книги – поєднання вірності і Писання, завдяки якому зберігається різноманітність в єдності.
На закінчення авторі підкреслив, що у різних конфесій є свої дари від Бога. Тому нам слід думати не про збереження, але про вірність людям, що сьогодні корисне для суспільства, відкрити те, що закодовано в культурно-теологічній матриці культурно-історичного баптизму, з якого народжуються нові цінності.
Світлини Тараса Бойко