«Якщо злочинці носять рясу»: чи розвалиться Московський патріархат?
Тарас Левченко
Він благословляє війну Росії проти України; заявляє, що Москва зі зброєю пішла на Київ, бо «на Донбасі не хочуть гей-парадів»; а ще підтримує кремлівську пропаганду – патріарх Російської православної церкви Кирило через скандальну поведінку вже почав втрачати паству.
Але за яких умов лоно Російської православної церкви покине й УПЦ (Московського патріархату)? Та коли? А відтак, яке майбутнє чекає на українське православ’я? Чи зможуть УПЦ (МП) та Православна церква України об’єднатися? І що загрожує українським священнослужителям, які підтримують Кремль?
«Сатанинське безумство»
На другий день повномасштабного вторгнення Росії в Україну тут перестали поминати у молитвах патріаха Кирила, на шостий – закликали своє керівництво до автокефалії від РПЦ, тобто незалежності.
Мова про Свято-Георгіївський кафедральний собор на Львівщині. Місцевий оплот Російської православної церкви. Єпархію УПЦ Московського патріархату.
Тамтешній очільник Філарет (Кучеров) давати інтерв’ю Радіо Свобода не захотів, проте у соцмережах вже на третій тиждень війни написав:
«Це не просто гріх, а сатанинське безумство, що призводить до знищення невинних людей: дії Росії до українського народу все більше набувають ознак геноциду», – духовенство Львівської єпархії УПЦ (МП) за цілісність української держави, – запевняє священнослужитель.
Уже кілька його громад перейшли до Православної церкви України. Зокрема, вперше – монастир. Є від початку війни десятки аналогічних ситуацій і в інших українських регіонах.
Щонайменше 15 із 53 єпархій УПЦ (МП), тобто найбільших структурних об’єднань її храмів і громад, наразі хоч і не перейшли до помісної Православної церкви України, проте перестали поминати Московського патріарха на богослужіннях, отже, визнавати його головним.
«Заяви і дії патріарха Кирила, його оцінка російсько-української війни і нападу на Україну, і вторгнення відкритого в Україну, вона є, м’яко кажучи, дивною, а точніше – абсолютно неадекватною. Його заяви викликали шалений спротив. Нерозуміння, несприйняття і спротив», – каже речник УПЦ (МП) протоієрей Микола Данилевич.
Та підсумовує: серед тамтешнього духовенства й єпископів, тобто керівництва, точаться розмови про рух геть від Москви.
У патріотичні мотиви частини, але точно не більшості, священнослужителів УПЦ (МП) релігієзнавець Дмитро Горєвой вірить, утім, додає: «Одні справді кажуть, що треба виходити із Російської православної церкви, бо для них це дика ситуація (служіння за патріарха Кирила – ред). Одні кажуть, що їм треба розірвати поминання з Кирилом, щоб патріотичні сили не наїжджали. Для них першопричина – не війна тотальна Росії з Україною», – елементарно «перевзуваються», констатує Горєвой.
Однак є й такі, що, за словами релігієзнавця, у буквальному сенсі чекають на «русский мир» і готові йому сприяти.
«Московське лобі»
Від одного російського колаборанта у рясі в Українській православній церкві (Московського патріархату) уже відхрестилися. З 24 лютого тамтешня офіційна позиція – заклик до Володимира Путіна зупинити війну.
Натоміть деякі священники УПЦ (Московського патріархату) в окупованому Росією українському Криму відкрито «підкріплюють бойовий дух» російських військових частин. А бахчисарайський єпископ Сімферопольської та Кримської єпархії УПЦ (МП) Калинник вірянам розповідає на проповідях про «злість Західного світу, який впродовж 30 років намагався зруйнувати братні українські-російські відносини».
Таке «московське лобі» досі існує навіть у Київській митрополії, зауважує архімандрит Кирило Говорун, у минулому – працівник відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП) в Україні.
А дехто звідти, мовляв, навіть не може дочекатися перемоги Москви у війні проти Києва.
«Хто ці люди – ми можемо вирахувати по заявах. Якщо вони сформульовані так, щоб росіяни не образилися», – каже Говорун.
«За моєю інформацією, намісник Лаври Павло «Мерседес» чекає. Він спілкувався з Кірілом, сказав, що чекає «русскіх асвабадітєлєй» і все таке інше (оригінальна вимова збережена – ред.)», – твердить вже релігієзнавець Дмитро Горєвой.
Мова про митрополита Павла (Лебедя), фігуранта низки журналістських розслідувань про розкішний спосіб життя, а також погрози та прокльони людям. Він роками є намісником одного із найбільших монастирських комплексів України – Успенської Києво-Печерської лаври. Світоглядного та духовного центру для мільйонів вірян, а також самих священнослужителів, з огляду на прилеглу семінарію та академію.
Позицію цього вікарія Київської митрополії щодо повномасштабного російського вторгнення в Україну речник УПЦ (МП) «коментувати не може».
Зв’язатися із ним особисто Радіо Свобода намагалося, і надалі просить про коментар.
Поки хіба в оточенні владики запевнили – із патріархом Російської православної церкви від початку російсько-української війни він не спілкувався, напряму вони взагалі, мовляв, ніколи не спілкуються. Інтерв’ю ж митрополит зараз не дає. Зайнятий у гуманітарному штабі.
Його позиції, запевнили Радіо Свобода, викладені у «там є якесь відео, коментар на сайті лаври».
Найсвіжіше з таких на момент написання статті починається словами митрополита, що у «ці дні краще мовчати», однак обставини змушують з’ясувати питання, які ставлять люди «некомпетентні» (оригінальна вимова збережена – ред.) в духовному житті: «Багато звучить звинувачень на адресу нашої церкви. Що нібито ми якийсь маємо стосунок до Путіна, до тих подій, які сьогодні діються в нашій держави – ми абсолютно до цього не маємо ні найменшого стосунку, – каже намісник лаври, і, мовляв, нині насамперед на часі молитися за «мир для нашої держави».
«Владику Павла я знаю дуже добре і дуже багато років. Ще з 1998 року. Дуже багато особисто з ним пов’язано і кумедних, і професійних моментів. Митрополит Володимир (у 1992–2014 роках предстоятель УПЦ (МП) ) хотів його декілька разів за ексцентричні витівки звільнити, але так складалося, що він може вижити при будь-якій владі. Вийти сухим із води, недарма у нього ж прізвище Лебідь», – іронізує в інтерв’ю Радіо Свобода вихідець із УПЦ (МП), митрополит Переяславський та Вишневський Православної церкви України Олександр (Драбинко).
Та у процесі розмови усмішка з його обличчя зникає. Каже: настоятель лаври таки знає патріарха Кирила і знає дуже добре. Мовляв, ще у 2014 році владика Павло їздив до Москви, висловлював «вірнопідданство» очільнику РПЦ.
І скільки ще таких є всередині Української православної церкви (Московського патріархату) нинішній архієрей ПЦУ навіть не береться прогнозувати.
«Та хіба справа у конкретних прізвищах? – розмірковує архімандрит Кирило Говорун. – Після 2014 року ми знали колаборантів, і вони не були покарані. Тому навіть якщо злочинці носять рясу. Навіть якщо вони високопосадові всередині церкви. Це повинно вирішувати українське правосуддя за всіма процедурами», – впевнений священик.
І не тільки українське. Як заявляє митрополит ПЦУ Олександр (Драбинко), на лідера Московського патріархату Кирила теж має чекати суд. Спершу – не Божий.
«Благословляючи завершити цю російську «військову операцію, тобто масове знищення українського народу, хіба патріарх Кирило не стає співучасником? На лаві підсудних у Гаазі мають бути як ті, хто скоїв цей воєнний злочин, так і ті, хто його надихнув», – говорить митрополит Олександр (Драбинко).
«З Кирилом я знайомий із 1996 року. Ми в Калінінграді були у нього з покійним митрополитом Володимиром. Кирило був дуже приємним у спілкуванні, постійно говорив, як любить Україну, цитував Шевченка. Що трапилося? Ну ми бачимо. Анафему такому патріарху», – вважає у минулому референт колишнього предстоятеля УПЦ (МП) Володимира.
При цьому судом церковним, зокрема судом Пентархії (рішенням головних православних патріархів), очільника РПЦ можуть засудити вже за місяць, певен Олександр (Драбинко). Але не через Україну. А через «окупацію» чужих канонічних територій в Африці.
«Десять років тому я мав з ним (патріархом Кирилом – ред.) переписку. Я бачив всю небезпеку «русского мира». Величезна помилка патріарха, що він пристав на цю ідеологію, що він її просував. Тоді я йому написав, що це завершиться катастрофою. На жаль, так і сталося», – резюмує теолог Кирило Говорун. І прогнозує, що наступників у Кирила не буде.
«Російська православна церква розсиплеться, як доміношки»
У самій Росії про суд над патріархом Московським чи про його відсторонення з посади нині публічно не говорять.
Водночас майже три сотні православних священнослужителів відкрито закликали Кирила зупинити війну Росії в Україні. Крапля в океані багатомільйонної пастви РПЦ. Проте сигнал, як їй діяти, а також іншим тамтешнім незгодним із офіційною позицією Кремля, подають закордонні парафії Російської православної церкви.
Як розповідає Кирило Говорун, деякі вже почали розривати відносини із Москвою і приєднуватися до Вселенського патріархату. Вперше це сталося у столиці Нідерландів. Де не захотіли виправдовувати повномасштабну російську агресію проти України.
«Розмовляв ще з одним священиком із Франції, який говорив про такі ж настрої у тамтешніх православних парафіях. Вочевидь, Російська православна церква розсиплеться, як доміношки. Для Західної Європи це буде дуже природньо», – а оскільки православні церкви там зазвичай поодинокі і об’єднують численні громади, центри впливу РПЦ поступово втратить, підсумовує Говорун.
Уже втрачає. Ченці з монастирів гори Афон – святого місця для православних світу – почали заявляти українцям про підтримку.
З іншого географічного напрямку теж є ознаки розколу та занепаду впливу РПЦ, переконаний Дмитро Горєвой: «Наприклад, у балтійських країнах ми бачимо, що ієрархи, навіть які співпрацювали з КДБ, зокрема, як латвійський митрополит, дистанціюються від російської агресії щодо України, засуджують її», – а тому перебувають на шляху до розриву відносн із Москвою, певен релігієзнавець.
Натомість предстоятель Української православної церкви (МП) Онуфрій на момент написання матеріалу патріарха Кирила на богослужіннях поминав, хоч і за скороченою формулою.
При цьому спілкування Онуфрія з Кирилом, як запевнив Радіо Свобода речник УПЦ (МП), зупинене. «Були контакти формальні й неформальні. Позиція митрополита Онуфрія і УПЦ щодо цієї війни разюче відрізняється від позиції особисто патріарха Кирила і РПЦ», – і все, що можна було сказати, вже сказане, запевняє Микола Данилевич.
«Історичний шанс»
В УПЦ (МП) закликають не захоплювати насильно їхні храми для переходу в інші конфесії, адже це на руку Кремлю. Окрім того, просять не ділити українців «на правильних і неправильних».
«Вірні УПЦ (МП) – це також українці. Нам потрібно об’єднатися, щоб захистити нашу країну, а вже після війни ми будемо вирішувати, кожна конфесія окремо, як їй жити далі», – наголошують в інтерв’ю Радіо Свобода в УПЦ (Московського патріархату).
Мовляв, хоч про офіційний розрив відносин із Москвою наразі не йдеться, зібратися для колегіального рішення про свою долю керівництво УПЦ (МП) не може насамперед через бойові дії.
«В нас зараз є 12381 парафія. Якщо я не помиляюся, РПЦ має всього близько 40 тисяч парафій», – каже Микола Данилевич, тобто «тенденції до віддалення» можуть з’явитися у цілої третини Російської православної церкви.
Об’єднатися з Православної церквою України її вже закликав тамтешній предстоятель Епіфаній.
Але у цій історії не все так просто, говорить релігієзнавець Дмитро Горєвой.
«Мені здається, що ПЦУ буде проводити такий сценарій, щоби не всю УПЦ (Московського патріархату) приймати, а по шматочках. Бо якщо буде новий Об’єднавчий собор, то, ясна річ, УПЦ (МП) проголосує за Онуфрія, як предстоятеля. В них більшість єпископів. Що робити тоді Епіфанію? Складати з себе повноваження? Я не думаю, що він готовий до такого», – твердить релігієзнавець.
Тим часом у самій УПЦ Московського патріархату говорять саме про автокефалію, тобто незалежність. І від Москви, і від Православної церкви України. Теолог Кирило Говорун зауважує:
«Це приблизно те саме, що зробив колишній митрополит Київський УПЦ (Московського патріархату) – Філарет, коли створив Київський патріархат і став з часом патріархом (у 1992 році – ред.). Та ми знаємо, що врешті-решт Київський патріархат влився у Православну церкву України, і тим самим продемонстрував, що самопроголошення автокефалії в Україні не мають майбутнього», – тим паче, переконаний Говорун, Вселенський патріархат вже наділив Православну церкву України томосом про автокефалію, тобто документом про незалежність. І ніякі інші церковні новоутворення на території України визнавати не буде.
Ще один співрозмовник Радіо Свобода, який просить не називати його ім’я, певен, що із УПЦ (Московського патріархату) спершу може відколотися частина духовенства. І вже з нею Православна церква України розпочне переговори про нюанси злиття.
«Питання, хто буде де сидіти і чим володарювати – воно, мені здається, дуже неетичне. Не на часі», – каже Кирило Говорун.
Мовляв, в України є «історичний шанс об’єднатися». А оскільки у 2018 році більша частина УПЦ (МП) не взяла участь в Об’єднавчому соборі, шанс цей вже другий.
