До Львова з коротким візитом перед початком 62 Пленарного засідання Конференції римо-католицьких єпископів України прибув єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло.
Він взяв участь у відкритті Центру психологічної допомоги, створеного на базі Загального душпастирства Львівської архидієцезії, а також — традиційно — зустрівся з вірянами своєї дієцезії, які знайшли тимчасовий прихисток у Львові.
У розмові з CREDO єпископ Ян розповів про актуальну ситуацію в Харківсько-Запорізькій дієцезії, яка найбільше потерпає від воєнних дій та частково перебуває під окупацією ворога.
"Я побачив, як сильно висока політика стала для нас важливою в цей час. Ми розуміємо, що від сильних світу цього залежить наша доля, — і водночас бачимо, які вони слабкі. Уся ця ситуація на політичній арені показує, що варто сподіватися лише на Бога, а Він уже сам обере собі знаряддя. Ми вимушено почали цікавитися політикою, бо від неї зараз залежить, «бути чи не бути» — Харкову, Запоріжжю… Але бачу, що люди ще й багато моляться. Не лише читають новини і переймаються, що там сказав Трамп і що зробив Путін. Бог діє через людей, і ми за це молимося. Молимося, щоби політики, на чолі з Трампом і європейськими лідерами, поставилися до нашої ситуації серйозно і зрозуміли, що з агресором не можна вести перемовини на рівних. Ніхто не дискутує з бандитом, який убиває, ґвалтує, нищить міста, викрадає дітей. Його треба зупиняти силою. З тим, хто бомбардує мирне населення, не можна працювати цивілізованими методами. І нас дуже непокоїть оте бажання домовлятися з агресором нашим коштом. Але є речі, які заспокоюють. От, наприклад, їду вчора з Запоріжжя до Львова і дивлюся — їдуть конвої. Їде підтримка, і відразу якось веселіше на серці. Відразу відчуття, що ситуація не така трагічна; що є надія; що світ нас не залишить. Це теж знак, що Бог нас не залишає ніколи, і Бог надихає серця людей — тих відповідальних і сильних світу цього теж, — щоб вони були готові допомагати. Ніколи раніше не думав, що радітиму танкам. Але коли живеш у країні, в якій триває війна, то ці танки — надія на порятунок. Це реальна допомога для нашої країни, для конкретних людей, і для Європи. Отже, люди у високих кабінетах починають розуміти, приймають мудрі рішення".