Інтерв´ю з єпископом Яцеком Пилем OMI
Чому Ви хочете запросити контемпляційний орден до своєї дієцезії? Здається, це дещо нераціональна ідея привести сестер монахинь на територію, яка пов’язана з насильством?
Хочу запросити до Криму контемпляційний орден, щоб він обмолював ці землі. Тому що я вірую в силу і міць молитви. Жертва життя, яку складають сестри, коли вступають до контемпляційного ордену, є дуже великою. Вони зі своєю молитвою здатні випросити багато благодатей для людей, які тут живуть. А передусім знищити мури різних упереджень і атеїстичних звичаїв, закорінених за роки комунізму в людських серцях. Такий монастир в Криму був би знаком Божої присутності і підтримкою для католицького населення, яке є тут меншістю.
Чи на Ваше прагнення привезти контепляційний орден до Криму вплинув досвід Вашого життя?
Коли я працював у Полтаві, я час від часу відвідував сестер-кармелітанок у Харкові. Я знаю також Кармель в Києві і в Кодені в Польщі. Я підтримую стосунки з сестрами-візитками у Варшаві. Сестри моляться за мене та за облатів, які працюють в Україні. Думаю, що все добро, яке нам, облатам, вдалося здійснити в Україні – це в значній мірі заслуга гарячих молитов цих сестер.
Чи Ви вже зробити якісь кроки для поступу в цьому процесі, щоб привезти контемпляційний орден до Вашої дієцезії?
В Одесько-Сімферопольській дієцезії ще немає контемпляціних сестер. Я тепер шукаю якогось контемпляційного ордену, але, на жаль, всі монастирі відмовляються з причини браку покликань. Є таке правило, що монастир, який створює нову фундацію, ділиться на дві частини, і створюються дві спільноти. Не може бути так, що кілька сестер з різних монастирів створюють нову фундацію. Тому в цей період я перебуваю на етапі пошуків ордену для Криму.
Ви також згадували про намір побудови конкатедрального собору.Чи вже розпочалися роботи, пов’язані з цим? Чи все зупинилося через анексію Криму?
Так, хочемо побудувати конкатедру, і вчора ми вже надіслали листа до міської ради з проханням про визначення ділянки під будівництво храму. До жовтневої революції тут, у Симферополі, був прекрасний костел. На жаль, комуністи його зруйнували і від нього не залишилося і сліду. Тепер на цьому місці стоїть інша будівля. Ми відправляємо Євхаристію в приватному будинку, облаштованому під каплицю. Там задушливо і мало місця.
Чи можете мені сказати про нинішній стан речей у Вашій дієцезії?
Моя дієцезія була поділена кордоном, але канонічно нічого не змінилося. Наш ординарій єпископ Броніслав Бернадський має резиденцію в Одесі. Я, як єпископ-помічник, від початку живу в Криму, а 22 грудня 2014 року Апостольський Престол призначив мене Делегатом Пастирського округу Криму і Севастополя, який, згідно з договором із владою Російської Федерації, був створений виключно в адміністративних цілях, щоб Католицька Церква і надалі могла функціонувати на цих землях. Ватикан офіційно не визнає анексії Криму.
Які є настрої людей у Вашій дієцезії?
Ми молимося і намагаємося здійснити нову реєстрацію Церкви, згідно законодавства Російської Федерації. Деякі віряни покинули Крим, а деякі нові віруючі приїхали. Анексія Криму розділила деякі родини і принесла сум’яття. Церква старається перебороти ці поділи і єднати людей навколо Христа.
Чого в ці часи потребує Ваша дієцезія? Чи Ви отримали достатньо допомоги з-за кордону?
Трохи нам допомагає Kirche in Not та Renovabis з Німеччини. Потребуємо молитви і духовної підтримки, щоб продовжувалася євангелізація на цих землях, щоб люди могли віднайти мир у собі за нових обставин і наверталися. Ми хочемо поглиблювати нашу відданість Непорочній Марії, яка завжди веде до Бога.
Яцек Пиль ОМІ, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії.
"Catholic News Agency EWTN News"/" Католицький Медіа-Центр", 5 лютого 2015 року