Євангелиста Луку вшановують християни, які живуть за Юліанським календарем
Пам’ять святого євангелиста Луки, який був зарахований до собору 70-ти апостолів Христових, вшановують, згідно з Юліанським календарем, 31 жовтня. Його також вважають основоположником іконопису.
А народився євангелист у сирійському місті Антіохії. Батьки його не були євреями. Про це, зокрема, свідчить частково саме ім’я Лука, скорочене від латинського слова Лукан, а особливо одне місце з Послання апостола Павла до колосян, де святий Павло ясно відокремлює Луку від “сущих від обрізання”, тобто юдеїв (Кол. 4, 10-15). Однак через ґрунтовну обізнаність євангелиста Луки із законом Мойсеєвим і юдейськими звичаями, можна вважати, що він ще перед наверненням до Христа вже прийняв юдейську віру. У своїй батьківщині апостол одержав ґрунтовну освіту. Зокрема, із Послання апостола Павла до колосян зрозуміло, що Лука опановував лікарське мистецтво; передання ж свідчить, що він був і живописцем. Також дослідники відзначають, що грецька мова його творів набагато чистіша і правильніша, ніж мова інших новозавітних письменників.
Почувши про вчення Ісуса, Лука прибув з Антіохії в Галилею, де Ісус Христос саме розпочав проповідувати. Незабаром святий Лука був удостоєний зарахування до собору 70-ти апостолів Христових. В останні дні земного життя Христа Лука перебував в Єрусалимі.
Саме Лука був одним з тих двох учнів, які йшли з Єрусалима в Емаус, сумуючи через смерть свого вчителя і дивуючись його воскресінню, про яке повідомили жінки-мироносиці. Дорогою до них приєднався воскреслий Ісус, явившись їм в іншому образі. Коли вони впізнали Христа, їх радість була безмежною. Так що євангелист Лука одним з перших удостоївся честі бачити Господа після його воскресіння з мертвих.
Після вознесіння Господнього святий Лука перебував деякий час разом з іншими апостолами в Єрусалимі, але потім, за свідченням передання, пішов на свою батьківщину, в Антіохію, де вже було багато християн. Дорогою туди він прийшов із проповіддю у місто Севастію, де знаходилися нетлінні мощі святого Івана Хрестителя. Частину цих мощей, зокрема, праву руку, він приніс християнам в Антіохію.
Залишив Антіохію він тільки тоді, коли став супутником і співпрацівником святого апостола Павла, який, за оповідями деяких давніх письменників, доводився йому навіть родичем. Євангелист Лука часто супроводжував апостола Павла, не полишаючи його у найважчі моменти життя, про що свідчить сам Павло.
Проповідував св. Лука в Греції, зокрема, в македонському місті Филипах та трудився над поширенням християнства в Македонії, Палестині, а також проповідував для Церков Коринфу, Фінікії, Юдеї, Риму.
Саме в Римі св. Лука написав своє Євангеліє і книгу Діянь святих апостолів. У Євангелії він описав земне життя Ісуса Христа не тільки на основі того, що сам бачив і чув, але й беручи до уваги все те, що “передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова” (Лк. 1, 2). Святий апостол Павло схвалив написане св. Лукою Євангеліє. Також і книга Діянь апостольських була написана, як розповідає церковне передання, за велінням апостола Павла.
Дуже ймовірно, що Лука був свідком мученицької кончини апостола Павла в Римі, після чого, згідно з церковним переданням, благовіствував в Італії, Далмації, Галлії, а особливо – в Македонії, в якій він і раніше трудився декілька років, а також і в сусідній з Македонією Ахаїї.
Уже в глибокій старості апостол Лука вирушив до Єгипту, пройшовши для цього всю Лівію. Повернувшись до Греції, він знову створював там церкви, висвячував священиків і дияконів, зціляв хворих.
Помер апостол і євангелист Лука у віці 84-х років в Ахаїї, мученицькою смертю, будучи повішеним на оливковому дереві. Похований у Фівах, де його мощі перебували до другої половини IV ст. Потім, за наказом Константина Великого, їх перенесли в Константинополь до Храму святих апостолів, де також були мощі апостолів Андрія і Тимофія.
Згідно з переданням, святий Лука, задовольняючи бажання християн, перший написав фарбами образ Пресвятої Богородиці, яка тримає на руках Ісуса Христа, а потім написав інші дві ікони Пресвятої Богородиці і приніс їх Богоматері. Вона ж, як свідчить передання, подивившись на ці ікони, сказала: “Благодать Того, Хто народився від Мене, і Моя милість з цими іконами нехай буде!” Святий Лука написав також на дошках і зображення святих апостолів Петра і Павла. Так що апостола Луку вважають першим іконописцем.
